Що таке «Фантом» і хто склав пісню про нього

Тим, хто народився в першій половині шістдесятих, не потрібно пояснювати, що таке «Фантом». Вони збирали в школі посилки з іграшками, зошитами та олівцями для в`єтнамських дітей. Вони регулярно бачили на екранах телевізорів, ще чорно-білих, хижі силуети довгоносих літаків з білими зірками на фюзеляжах і крилах, що скидають бомби вниз, в джунглі, звідки ответно прошивали небо трасуючі пунктири вогню зеніток. Іноді диктори повідомляли, скільки американських літаків було збито силами ППО Північного В`єтнаму за минулу добу.

У дворах і в підворіттях пацани співали під гітару, головним чином про нещасливого кохання зі пасивні інтонаціями в голосі. Але була одна пісня, несхожа на всі інші. Вона співалася від імені льотчика, причому не нашого, а американського, що робило її особливо привабливою на тлі військово-патріотичного пафосу, характерного для трансльованих тоді святкових концертів. Вона була про «Фантом». Пісня виконувалася в прискореному, рок-н-рольного темпі, в мінорі, що надавало їй якесь «вороже» звучання. Особливим шиком був по-закордонному противний голос. Іноземних, а тим більше американських виконавців, тодішня молодь слухала мало, кожна платівка привезена «звідти» ставала в місті подією. Вчителі переконували, що рок-музика жахлива, і головна її відмінна риса - постійний несамовитий крик.

Англійської мови в школі вчили, і зі словників підростаюче покоління дізнавалося, що таке фантом. Це - привид. Для військового літака назву підходяще, шкода, що у нас немає такої традиції, давати імена перехоплювачам і бомбардувальникам.

Загалом, пісня була популярною, і за браком оригіналів успішно заміняла західну рок-музику. А вже покричати молодь любила завжди. Тема була не нова. Попереднє покоління, що росло в п`ятдесяті, співало про «шістнадцять тонн, небезпечний вантаж», які пілот «літаючої фортеці» все ж брався нести, хоч і боявся «бомбити корейський містечко». Виконувався цей поетичний шедевр невідомого автора на мотив пісні Мерла Тревіса з тією ж назвою.

Ще була «Пісня американських льотчиків» Олександра Городницького, але доступна вона була ще меншою мірою, ніж записи західних виконавців або Володимира Висоцького.

Друге народження стара дворова пісня отримала завдяки рок-групі «Чиж та компанія», нагадала про те, що таке «Фантом». Текст залишився майже без змін, якщо, звичайно, не враховувати незліченну кількість його варіантів, що виникали в кінці шістдесятих - початку сімдесятих майже при кожному виконанні. Пілот то біг по випаленої землі, то просто йшов по злітній смузі. Голоси російських військових радників лунали часом в гермошлеме, а іноді і в шлемофоні. Але це було неважливо. «Чижевський» варіант можна вважати оптимізованим, а його аранжування прекрасно передає атмосферу часу, в якому створювалася пісня.

Є, правда, в тексті і неточність, яка змушує засумніватися у версії, згідно з якою пісню склав радянський льотчик, який воював у В`єтнамі за комуністів. По всій видимості, невідомий автор слабо уявляв собі, що таке «Фантом» Ф-4, і які його основні технічні характеристики. У тексті нічого не говориться про долю другого члена екіпажу. Крім пілота в кабіні повинен був знаходитися офіцер-оператор озброєнь. Якщо він загинув, то чому про це нічого не сказано? А якщо вижив, то чому в полон беруть тільки пілота? Справжній льотчик обов`язково згадав би про свого товариша, нехай і уявному, в тексті пісні, «Фантом» - машина двомісна.

А все інше начебто досить правдоподібно.