Автопортрет Лермонтова: історія одного полотна

Будь-яка картина, виконана художником - будь то осінній пейзаж, розбурхане море або портрет молодої жінки, - несе в собі незабутні риси самого творця, його враження від зображуваного об`єкта. У цьому сенсі вся живопис суб`єктивна і импрессионистичность. Що ж стосується автопортретів, то при їх створенні частка суб`єктивності максимальна. Несвідомо чи навмисно живописець переносить на полотно те, що для сторонніх залишається таємницею за сімома печатками. Саме тому автопортрети в першу чергу привертають увагу мистецтвознавців як цінний артефакт, який має повну схожість з оригіналом на зовнішньому (образотворчому) і внутрішньому емоційних планах.

Лермонтов-пейзажист

Про те, що Лермонтов писав картини, відомо далеко не всім. Як стверджує енциклопедія, присвячена творчості поета, любов до малювання виявилася у нього ще з раннього віку. Зображення Лермонтова у вигляді хлопчика двох років свідчить, що вже тоді він намагався щось креслити на свитках. Однак найбільш повно цей дар проявився під час першого посилання на Кавказ. Орієнтуючись на систему Рембрандта, Лермонтов створював полотна на військову тему, портрети і, звичайно, пейзажі. Останній жанр найбільше представлений в мальовничому спадщині поета.

Як неважко здогадатися, матеріалом для пейзажів послужила чудова природа Кавказу. Взяти хоча б полотно «Околиці селища Караагач». У ньому помітні всі риси художньої манери Лермонтова, починаючи з яскравого колориту і специфіки розташування фігур і закінчуючи особливим сприйняттям природи, відображеному на картині. Остання особливість важковловиме і апелює швидше до інтуїтивного, ніж до раціонального сприйняття.

Лермонтов-портретист

У порівнянні з замальовками природи, портретне спадщина поета налічує меншу кількість робіт. Серед них - автопортрет Лермонтова в бурці, зображення Віри Лопухиной, С. А. Раєвського, А. І. Одоєвського, виконані аквареллю (перелік картин неповний). Поет також залишив кілька масляних полотен і безліч начерків. Дослідники відзначають, що багато портрети відрізняються психологичной точністю, як би провіщає початок нового напряму в мистецтві - реалізму.

Життєві обставини

Вчені датують автопортрет Лермонтова 1837 роком. Полотно створювалося під час першого перебування поета на Кавказі, куди його відправили за вірш «Смерть поета». Призначав М. Ю. Лермонтов автопортрет Варварі Лопухиной, до якої мав ніжні почуття. Троюрідний брат поета, Яким Павлович Шан-Гірей, свідчив, що любовний потяг до Лопухиной не полишало Лермонтова до кінця його життя.

Передача полотна відбулася в червні 1838 - перед від`їздом Варвари до Німеччини. Вже звідти вона відправила автопортрет Лермонтова А. М. Верещагиной, яка завжди заохочувала будь-які його творчі починання - живописні, музичні та поетичні. На цьому історія полотна обривається: протягом наступних 80 років воно вважалося загубленим безповоротно, так що довгий час доводилося орієнтуватися на копію, яку виконала О. А. Кочетова в 1880 році.

Опис картини

Автопортрет Лермонтова 1837 запам`ятовує юнака, одягненого в мундир Нижегородського полку. На його плечі накинута бурка, на грудях розміщуються газирями, а в руці поет тримає шашку. Фоном служать Кавказькі гори, які залишили в пам`яті Михайла Юрійовича відчутний слід, незважаючи на те, що насолоджуватися їх видом Лермонтов міг тільки кілька місяців.

На зворотному боці картини є напис німецькою мовою, яка називає творця картини. Звичайно, ідеальним, з погляду художнього виконання, автопортрет Лермонтова назвати не можна. Мистецтвознавці скрупульозно вишукують в ньому недоліки зразок погано промальованих рук. Однак це чи важливо, коли перед нами важливий документ, який демонструє, що відчував Лермонтов в той час? Невинне, добре, наскільки дитяче обличчя з похмурим, сумним, навіть трагічним виразом очей - свого роду ліричний щоденник поета. А напис, призначена для коханої жінки, нині виглядає контрастом, у порівнянні з банально-музейним: «Лермонтов" Автопортрет "(акварель, 1837)».

Подальша історія полотна

ХХ століття розставив всі крапки над і в історії автопортрета поета. Нарешті жадане полотно знайшлося: в 1955 році його придбав німецький професор Вінклер. Автопортрет Лермонтова став переходити з рук в руки, поки через 7 років після свого відкриття він не потрапив з тодішнього ФРН на Батьківщину, до найбільшої радості шанувальників його творчості.

Поет на полотнах різних художників

Звичайно, автопортрет Лермонтова, опис якого було представлено вище, є далеко не єдиним зображенням поета. Самим раннім полотном, що відобразили Михайла Юрійовича, вважається малюнок невідомого художника, можливо кріпака, який переніс на папір обриси чотирирічної дитини. Другий портрет також запам`ятовує поета в дитинстві. Автор полотна зобразив ошатно одягненого хлопчика з причесаними волоссям. Деякі мистецтвознавці ставлять під сумнів справжність картини, однак її схожість з першим зображенням Лермонтова і спогади брата поета свідчать якраз про протилежне.

Картин, на яких був би відображений Лермонтов під час його навчання в Москві, немає. Тільки в 1834 році, коли його перевели в корнети, бабуся замовила портрет онука. У наявності прагнення художника трохи прикрасити облич поета. У той же час портрет викликає довіру не тільки завдяки гарному зовнішньою подібністю з оригіналом, але й вірно поміченим настроєм Лермонтова, виразом його очей.

Широко відомим стало зображення поета, зроблене його вчителем живопису Заболотский. Художник не був великим майстром, однак виконаний портрет свідчить про добре знання натури Лермонтова. Це ж можна сказати і про інші зображення поета, які відмінно доповнюють наше уявлення про нього.