Глава "Максим Максимович": короткий зміст. "Максим Максимович" - глава роману "Герой нашого часу"

«Герой нашого часу» - найвидатніше творіння Михайла Юрійовича Лермонтова в прозі. Цей роман відрізняється сюжетним своєрідністю. Кожна з глав - закінчена історія, яка відображає одну з граней характеру головного героя. Але ми розглянемо не всі твір, а лише одну частину, точніше, її короткий зміст. «Максим Максимович» - глава, цінна для нас тим, що відображає ставлення Печоріна до близьких людей. Тому зупинимося саме на її розборі.

Роман «Герой нашого часу»

Цей твір став першим в російській літературі романом, що увібрали в себе морально-філософські та соціально-психологічні проблеми 30-х років XIX століття. До моменту опублікування твору сам жанр роману був ще не до кінця сформований і розроблений.

Унікальність цього твору полягає в поєднанні двох різних і навіть суперечливих літературних напрямів, що використовуються Лермонтовим: романтизму і реалізму. Також твору притаманні риси соціально-психологічного роману. Незважаючи на розрізненість оповіді, що складається з невеликих оповідань, що описують фрагменти життя Печоріна, роман не втрачає своєї цілісності й завершеності.

Лермонтов, створюючи «Героя нашого часу», по суті, синтезував такі жанри, як нарис, шляхові замітки, новела, сповідь, щоденникові записи, філософсько-психологічна повість. Поєднавши всі ці форми, поет домігся того, що образ Печоріна постає перед читачем складним, багатогранним, неоднозначним, але неймовірно живим і реальним. Глави роману по-своєму висвічують кожну зі сторін особистості героя. Ця особливість впливає на обсяг частин. Те ж можна сказати і про наше короткий зміст. «Максим Максимович» - глава, написана в жанрі оповідання.

Хронологія розповіді

Як було зазначено вище, «Герой нашого часу» відрізняється фрагментарністю і непов`язанністю розповіді. Єдине, що об`єднує всі частини роману, - головний герой. І персонажі, що виникають в оповіданні, пов`язані з образом Печоріна. Однак вони не просто бліді тіні, покликані відтінити головного персонажа, самі по собі вони цілком повнокровні і живі особистості. І це можна помітити, просто прочитавши короткий зміст. Максим Максимович, Бела, Вулич, Грушницкий, княжна Мері, Віра, Вернер - всі вони наділені своїми характерами, звичками, історією. Подібне ставлення до створення персонажів було необхідно, щоб у спілкуванні з цими реальними і повноцінними персонажами особистість і характер Печоріна проявилися ще виразніше і яскравіше.

Глави в романі представлені в наступному порядку: «Бела», потім «Максим Максимович», передмову до «Журналу Печоріна», після якого наводяться глави з нього: «Тамань», «Княжна Мері», «Фаталіст». Якщо ж розглядати події у хронологічному порядку, то їх слід було б вибудувати так: «Тамань», потім «Княжна Мері», потім «Бела», «Фаталіст», «Максим Максимович» і замикає список передмову до «Журналу Печоріна». Лермонтов неспроста обрав хронологічно непослідовний спосіб викладу життя Печоріна. Саме в романної послідовності глави найточніше малюють портрет головного героя. Особливу ж значення має повість «Максим Максимович», короткий зміст якої ми наведемо нижче.

Образ Печоріна

Печорін - представник свого часу, він офіцер і дворянин, розумний і освічений. Але він незадоволений своїм життям, не знає, куди застосувати свої таланти, його мучать туга, самотність і неприкаяність. Він невпинно прагне знайти сенс існування, кидає виклик долі, але йому все швидко набридає.

Печорін завжди в дорозі, він не залишається надовго ніде, навіть смерть наздоганяє його в дорозі. Лермонтов немов бажає підкреслити неприкаяність героя і його бажання знайти своє місце у світі. Замучений нудьгою, головний герой може не тільки піти на авантюру, але і почати грати долями інших людей. Однак ніщо не може доставити йому радості і задоволення. Печорін - егоїст і не звик цінувати тих, хто його оточує. Особливо яскраво ця риса характеру персонажа проявилася в розділі «Максим Максимович», короткий зміст якої ми опишемо нижче.

Навіть любов не здатна надовго відвернути Печоріна від його туги, він швидко розчаровується і приводить своїх коханих до страждань і загибелі.

Образ Максима Максимович

Відомості про цього героя містить в собі глава «Бела» і глава «Максим Максимович», короткий зміст яких допомагають розкрити і зрозуміти образ.

Максим Максимович - один з центральних персонажів у романі. Його очима ми бачимо Печоріна, він одночасно оповідач і герой. Максим Максимович - штабс-капітан, давно служить на Кавказі, відмінно знає місцевість, природу і звичаї тутешніх мешканців. Цей персонаж наділений добрим серцем і широкою душею, він цінує спокій і не прагне до пригод. Головне для нього - виконати свій обов`язок. Всі ці особливості характеру персонажа можна знайти, прочитавши короткий зміст.

Максим Максимович ніколи не зловживав своїм чином і з підлеглим поводився по-приятельському. Тільки під час служби він згадував про своє званні, але втручається лише тоді, коли хтось із підлеглих здійснює неправильні вчинки. Дружба для цієї людини стоїть на першому місці, тому холодність Печоріна так сильно ображає його.

Глава "Максим Максимович": короткий зміст

Переказ цієї глави можна почати з опису зустрічі Максима Максимович і Печоріна. Штабс-капітан давно не бачив свого друга, його увагу привертає франтівська коляска. Лакей, який охороняє її, повідомляє, що належить вона Печоріна, який зупинився у полковника. Максим Максимович, вважаючи, що старий друг буде радий його бачити, просить слугу доповісти господареві про місце свого перебування. Однак минає вечір, а Печорін так і не з`являється.

Вранці штабс-капітан відправляється у службових справах, і майже відразу після його відходу є головний герой - він збирається їхати. І тут оповідач бачить біжить до них Максима Максимович, який готовий кинутися одному на шию. Але Печорін холодно посміхається і простягає руку для потиску. Штабс-капітан хоче поспілкуватися з одним, але головний герой поспішає. На запитання ж про те, чи забере він паперу, які дбайливо зберігав Максим Максимович, Печорін відповідає, що їхня доля його не цікавить. Головний герой їде. Відкритість і радість в образі старого офіцера малює Лермонтов.

«Максим Максимович», короткий зміст якої ми переказуємо, - глава дуже показова в плані ставлення Печоріна до інших людей.

Максим Максимович сильно засмучений холодністю головного героя, він навіть готовий заплакати. І не замислюючись, віддає оповідачеві паперу, від яких так легко відмовився Печорін. Штабс-капітан бажає якомога швидше виїхати, але через невирішені справ змушений затриматися ще на день.

Висновок

Цікава і важлива щодо розуміння образу Печоріна глава «Максим Максимович». Короткий зміст її дає вичерпну інформацію про ставлення головного героя до близьких людей.