Ілля Кабаков: картини і їх опис. Художник Кабаков Ілля Йосипович

Добре бути художнім критиком в епоху Інтернету і абстрактних никнеймов - ніхто не дізнається справжнього імені, можна не стримувати себе, адже все так ясно і зрозуміло - всі вони рвачі і халтурники! Ось, наприклад, концептуаліст Ілля Кабаков. Картини, графіка, інсталяції - деякі речі не схожі ні на що на світі, а коштують мільйони, - все ясно!

Але деяким поціновувачам варто вгамувати свій ламається голос, а краще потрапити на виставку цього майстра. І якщо дивитися по-справжньому відкритими очима, можна побачити дивовижний, невичерпний світ, то повний гумору та іронії, то дзвінкий болем за людей, які жили і живуть у цій незбагненній країні ...

14 років навчання

Але спочатку була довга навчання професії. Кабаков Ілля Йосипович народився в 1933 році в Дніпропетровську, в сім`ї слюсаря та бухгалтера. Під час війни вони з матір`ю опинилися в Самарканді, куди був евакуйований з Ленінграда Інститут імені Рєпіна. У дитячій художній школі при цьому інституті і почав вчитися Ілля. Після війни Кабакова перевели в Московську середню художню школу, яку він закінчив у 1951 році і поступив в найкращий художній вуз країни - Суріковскій інститут, на графічне відділення. Він вибрав спеціалізацію з мистецтва книги у професора Дехтерева.

У сьогоднішніх спогадах майстра, повних самоіронії і містифікацій, можна зустріти його легковажне ставлення до своїх занять з оформлення дитячих книг, якими він зайнявся після закінчення інституту в 1957 році. Він називає їх лише способом видобутку засобів для прожитку, якому він приділяв невелику частину часу і зусиль. Друкована продукція для дітей була особливо проникнута ідеологічними штампами та догмами, і нібито тому зробити в ній щось цікаве було неможливо.

Це представляється легким лукавством: якість книг видавництва «Дитяча література», журналів «Мурзилка», «Веселі картинки» багатьма згадується із захопленням не тільки через вікову ностальгії. Ілля Кабаков - художник, який створив ілюстрації до віршів Маршака, казок Шарля Перро, історіям про Пітера Пена. У цих явно неакадемічних роботах ясно видно свобода, новизна і фантазія. Дуже цікаво оформлення науково-пізнавальних дитячих книжок: "Чудеса з дерева" (1960), "Глина та руки" (1963), "Океан починається з краплі" (1966) Е. Мара, "Розповідь про газ" Е. Перм`яка (1960 ), "Хитра точка" (1966).

Майстерня під дахом «Росії»

З кінця 60-х років у Москві утворилося товариство художників-нонконформістів під назвою «Стрітенський бульвар». У нього входив і Ілля Кабаков. Картини художників цього дружнього об`єднання сильно відрізнялися від офіційно схваленої живопису.

Можливість збиратися разом з`явилася багато в чому завдяки Кабакову. Робота для видавництв приносила непогані гроші, і у художника з`явилася власна майстерня. Він називає містичної історію, як він знайшов приміщення під дахом колишнього прибуткового будинку «Росія» на Стрітенському бульварі і погодив з владою обладнання там студії.

Роботи Іллі Кабакова, Юло Соостера, Еріка Булатова, Олега Васильєва та інших виставлялися на неофіційних виставках у Москві та за кордоном, уособлюючи альтернативне мистецтво СРСР епохи відлиги. Але груба реакція на абстрактне мистецтво з боку головних «художніх критиків» країни привела до торжества одного тільки соцреалізму.

До появи власній студії «роботи для себе» представляли собою графічні аркуші в стилі абстрактного експресіонізму та альбоми невеликого формату. Пізніше стали з`являтися і живописні полотна більшого формату: «Голова з кулею» (1965), «Трубка, тростина, м`яч і муха» (1966), «Автомат і курча» (1966).

Текст як мальовниче засіб

Ілля Кабаков, картини якого стали містити все більший філософський підтекст, став одним з лідерів концептуалістів. Серія «білих» картин величезного розміру - «Бердянськ спить» (1970), «A Man and Small House» (1970) - викликали думки про умови сприйняття нового живопису, про взаємодію глядача і художника. Руху в цьому напрямку служать експерименти художника з введенням в простір картини тексту. Перші такі роботи - «Де вони?» (1970), «Все про нього» (1970), «Відповіді експериментальної групи» (1970) - являють собою різні предмети з реального побуту московських комуналок з текстовими коментарями, часто псевдозначного пародіями на офіційні інструкції або оголошення.

Текст використовує і пізніше Ілля Кабаков. «Номер люкс» (1981) - картина, яка представляє собою вид готельного номера з накладеною на зображення рекламою подорожі по чорноморських курортів.

Концептуальними творами є і винайдені Кабаковим альбоми, які стали предтечею інсталяцій. Такі альбоми - сплав скульптури, ілюстрації, літератури, театру - будуються навколо однієї теми чи переживання персонажа, виражених візуальними та текстовими засобами. Спостереження за нанизуванням один на одного значних або безглуздих подій заворожує. Воно вражає або завершеністю, або відкритістю в будь-якому напрямку часу і простору.

Ілля Кабаков - художник-графік, ілюстратор, шрифтовик. У таких альбомах найбільш точно простежується суть його діяльності. Найвідоміший альбом - «Десять персонажів» (1970-74).

Війна і мир комуналок

Соціальні умови радянської епохи - головний об`єкт досліджень для творчості Кабакова. Пригнічуючий вплив панування однієї ідеології знайшло вираження в таких роботах, як «Перевірено!» (1981) і «Супермаркет» (1981). Війни сусідів по комуналок за повітря і додаткову площу - тема «жеківських» композицій «Винесення сміття» (1980), «Недільний вечір» (1980). У «Кухонної серії» того ж періоду звичні предмети кухонного начиння наділяються певним високим художнім значенням, культурним змістом, часто відокремленим від функціональності.

Таким сенсом наповнюється і звичайне побутове сміття в подальшій інсталяції «Людина, яка ніколи нічого не викидав» (1985). У ній можна побачити і глобальні міркування про сенс людської діяльності, про звичку до необачного зберіганню потрібного і непотрібного або, навпаки, перегляду історії з підгонкою минулого під потреби сучасної політики.

Тотальні інсталяції

У 1987 році Кабаков Ілля Йосипович емігрує на Захід. Тут він отримує можливість доступу до великих виставковим просторів. «Тотальні інсталяції» - так називає Ілля Кабаков картини і об`єкти, що займають великі простори і об`єднані загальним глобальним задумом.

Найвідомішою стала інсталяція «Людина, що полетів в космос зі своєї квартири», багато в чому символічна для долі самого художника. У центрі невеличкої кімнатки зі стінами, обклеєними радянськими плакатами, укріплено щось, схоже на рогатку. Пролом в стелі, коментарі та опис кімнати як місця події - все доводить реальність екстраординарного події: якийсь винахідник за допомогою хитромудрої катапульти, пробивши стельове перекриття своїм тілом, вийшов в навколоземний простір - тіло щось не знайшли ...

Бачити в такому об`єкті тільки стьоб і насмішку над строєм невірно. Так само, як і в інсталяції «Туалет» (1992), знайти лише злостивих аналогію громадського туалету як звичних умов життя в цілій країні. Цей арт-об`єкт вражав особливо західного глядача, який вважає приватність житлового простору природною потребою нормальної людини.

«Червоний вагон» (1991), «Міст» (1991), «Життя мух» (1992), «Ми тут живемо» (1995) - тотальні інсталяції, що принесли Кабакову славу. Вони експонуються в музеях США та Європи, а об`єднані в виставки типу «Палац проектів» (1998, Лондон) і «50 інсталяцій» (2000, Берн) представляють творчість Кабакова явищем світової культури.

Дружина і співавтор

Кабаков любить розцвічувати життя містифікаціями. До таких вигадок були схильні періодично з`являлися художники Шарль Розенталь, Ігор Співак, Степан Кошелєв. З ними Кабаков вступав у творче співробітництво, про них він навіть писав статті в стилі занудних мистецтвознавців.

З 1989 року художник знаходить справжнього співавтора - Емілію Леках. Вона стає його дружиною і бере на себе вирішення багатьох організаційних і фінансових питань, залишаючи майстру більше часу на творчість. А таких питань стає все більше, тому що інтерес до творчості Кабакова зростає. Приклад тому - аукціон Phillips de Pury Company. У 2007 році там був виставлений лот «Ілля Кабаков. Номер люкс. Картина була куплена за 2 млн фунтів стерлінгів, і Кабаков стає найдорожчим сучасним російським живописцем.

У 2008 році це підтверджують чергові торги на тому ж аукціоні. Черговий лот - «Ілля Кабаков,« Жук »(1982)», і черговий рекорд - 2930000 f.

Здатність дивуватися

Вважати долари і фунти необхідно - такий нинішній світ. Але хочеться, щоб у ньому вижила ця банальна идейка, що не в грошах щастя. Воно в існуванні таких художників, в їхній праці і таланті. Людство буде складатися з людей, а не з тварин, поки воно здатне дивуватися і радіти мистецтву.