Що таке гротеск в літературі?

Гротеск в літературі вперше з`являється в епоху Ренесансу, для якої була характерна «карнавальна» культура і використання химерних образів, відомих ще з часів античної епохи. Спочатку сюжет творів з такими елементами базувався на поєднанні протилежностей - смерті і народження, низьких і високих почуттів, неподобства і краси. А в розвиненому згодом романтичному гротеску основним критерієм стає кричущий дисонанс, який виражає трагічну несумісність об`єктивної реальності і ідеалу, автоматизацію і омертвіння життя, а також спотворення її найважливіших рис.

Найчастіше гротеск в літературі стає особливим і небувалим світом, протистояли сірої дійсності та буденною повсякденності. Певною мірою він межує з фантастикою, оскільки письменники і поети вдаються до використання міфічних і казкових образів, одушевлению неживих предметів і доданню тваринам людських властивостей характеру. Гротеск в літературі спостерігається у творах різних жанрів - в казках, романах, повістях.

Одним з найяскравіших прикладів даного напрямку стає написана Салтикова-Щедріна казка «Ведмідь на воєводстві», де під образом тварини, що збирається «розоряти» університети і друкарні, ховається неосвічений чиновник. Причому по відношенню до якого немає розумом градоначальнику застосовується фраза «фарширована голова», що асоціюється з обжерливістю представника влади. Подібні прийоми застосовує і Булгаков в гучному романі «Майстер і Маргарита», де читачі помічають химерне поєднання побуту москвичів з містичним чином Воланда.

Творчість Гоголя

Природні відносини і зв`язки в творах стають нелогічними, що особливо помітно в повісті Гоголя «Ніс». Так, літератор описує зникнення носа Ковальова, його втеча від «хазяїна» і його подальше незрозуміле повернення на місце. Аналізуючи гротеск в літературі, приклади якого властиві й в інших творах письменника, можна виділити зіткнення несумісних явищ, а протиставлення високих і низьких почуттів нерідко забарвлюється в комічні тони.

Це виразно помітно в роботі «Старосвітські поміщики», де він асоціює їжу з природним способом життя, а глибокі індивідуалізовані почуття - з вищими людськими здібностями. Для «Шинелі» характерний традиційний мотив автоматизації, де кожна особистість змушена підкорятися приписам влади. Така ситуація - невід`ємна частина образу Акакія Акакійовича, який, незважаючи на свою комічність, залишається нещасною людиною.

Творчість радянських письменників

Твори літератури, написані Гоголем, вплинули на творчість інших письменників 60-70 років XX століття. Подібне бачення характерно для прози Даніеля і Синявського, де містяться парафрази деяких гоголівських сюжетів. Крім цього, в написаній Войновичем роботі «Шапка» уважний читач знайде практично пряме цитування висловів, які вже згадувалися в повісті «Шинель».

Завдяки гротескної поетиці, пізні літератори, жили в середині ХХ століття, висловлювали фантасмагоричну, потворну і протиприродну природу радянського суспільного устрою. У 1970-х роках спостерігався істотний розрив між соціально-ідеологічним мовою партійних працівників і справжніми історичними трагедіями, що не могло не відбитися на творчості сміливих людей. Гротеск в літературі широко використовували В. Марамзін, І. Губерман, А. Зінов`єв, В. Аксьонов, Ю. Алешковский, А. Галич, однак, через невідповідність сюжетів їхніх творів радянським ідеологічним настановам, дані автори були змушені податися на еміграцію.