Композиція в літературі

Композиція літературного твору значно впливає на вираз його ідеї. Письменник зосереджує свою увагу на залучають його в даний час життєвих явищах і втілює їх допомогою художнього зображення характерів, пейзажів, настрою. При цьому він прагне так їх з`єднати, щоб вони по-справжньому були переконливі і дійсно розкрили те, що він хотів показати, щоб вони спонукали читача до роздумів.

На те, що композиція в літературі суттєво впливає на розкриття ідейного задуму письменника, постійно вказував у своїх роботах і Бєлінський. Він вважав, що головною думки автора повинні відповідати наступні критерії: замкнутість і повнота цілого, закінченість, розмірне розподіл ролей між героями художнього твору. Таким чином, композиція в літературі визначається позиціями автора: ідейної та естетичної. Але гармонійно зливатися ідея і тема можуть тільки в зрілому творі.

Композиція тексту розглядається літературознавцями з різних точок зору. Причому на загальному визначенні вони не зійшлися й донині. Найчастіше композиція в літературі визначається як побудова художнього твору, співвіднесення всіх його частин з єдиним цілим. Відомо, що вона має безліч компонентів, які письменники застосовують у творах для повноти зображення життєвих картин. Основні елементи, з яких складається композиція в літературі, - це і ліричні відступи, і портрети, і вставні епізоди, епіграфи, заголовки, пейзажі, навколишнє оточення.

Особливе навантаження несуть у собі епіграфи і заголовки.

Назва, як правило, вказує на наступні аспекти твори:

- тематику (наприклад, Бажов «Малахітова скринька») -

- образи (наприклад, Жорж Санд «Графиня Рудольфштадт», «Валентина») -

- проблематику (Е. Багатий «Що рухає Сонце і світила»).

Епіграф - це своєрідне додаткове назву, яка зазвичай пов`язане з основною ідеєю твору або ж натякає на яскраві риси головного героя.

Ліричні відступи стоять осторонь від сюжетної лінії. З їх допомогою автор має можливість висловити власне ставлення до тих подій, явищ і образів, які зображує. Зустрічаються і такі ліричні відступи, в яких зливаються переживання кількох персонажів, але при цьому все ж зрозуміло, що тут письменник висловив і свої почуття, думки. Наприклад, як у відступі про материнські руках у романі «Молода гвардія» Фадєєва.

Вибираючи послідовність з`єднання перерахованих елементів, свої принципи їх «складання», кожен автор створює унікальний твір. А використовує він при цьому такі прийоми композиції:

• Кільцева композиція, або композиція обрамлення. Письменник повторює художні описи, строфи на початку твору, а потім - в кінці-одні й ті ж події або герої на початку оповідання і у фіналі. Цей прийом зустрічається як у прозі, так і в поезії.
• Зворотній композиція. Коли в початок твору автор поміщає фінал, а потім показує, як розвивалися події, пояснює, чому саме так, а не інакше.
• Використання прийому ретроспекції - коли письменник поміщає читачів в минуле, коли формувалися причини тих подій, які трапилися в даний момент. Іноді ретроспекція подається у вигляді спогадів головної дійової особи або її оповідання (так званий «розповідь в оповіданні»).
• Композиційний розрив подій, коли одна глава закінчується на самому інтригуючому моменті, а наступна починається з абсолютно іншої дії. Цей прийом найчастіше зустрічається у творах детективного, авантюрного жанру.
• Використання експозиції. Вона може передувати головної дії, а може і зовсім відсутні.