Аналіз вірша "Пророк" Михайла Юрійовича Лермонтова

Аналіз вірша «Пророк» Лермонтова почнемо з того, що дізнаємося про час його створення. Воно було написано в 1841 році. Вірш вважається одним із самих останніх творінь генія. Можна сказати, що «Пророк» - це якесь заповіт поета, його прощання.

Вірш було опубліковано тільки після смерті автора. Проте воно є знаковим для Михайла Юрійовича.

У своєму творі поет спробував відбити весь свій життєвий шлях. Аналіз вірша Лермонтова «Пророк» часто зіставляється з аналізом аналогічного «Пророка» Пушкіна.

Розглянемо жанрову приналежність і композиційна побудова вірша. Воно спирається на біблійний текст і тяжіє до такого жанру, як легенда. Важлива відмінність від твори Пушкіна в тому, що той вибрав книгу пророка Ісаї, а Лермонтов обрав книгу пророка Єремії.

Композиція однойменних віршів також піддається порівнянню. Справа в тому, що в Пушкіна - це рух від нижчого до вищого: спочатку «пустеля похмура», а потім шлях до людей з надією. У Лермонтова ж навпаки: спочатку ентузіазм, любов і правда, а потім втечу з міста з попелом на голові.

Аналіз вірша «Пророк» передбачає розгляд ідейно-художнього змісту твору, що закінчується зверненням, оформленим у вигляді прямої мови. Це свого роду заклик «стариків» до молодого покоління, дітям, які повинні відректися від пророка і ні в якому разі не слідувати за ним.

Тепер поговоримо про основні ідеї вірша. Головне тут - тема поета і поезії. Слід звернути увагу на образ пустелі. Вона володіє двома семантичними ознаками:

1) простір, який протистоїть місту, населенню людей і всьому світові, який створений людиною-

2) велике і відкритий простір, який символізує нескінченність.

Недарма саме пустеля вгамувала спрагу пророка. Тут він отримує те, чого не вистачало в міського життя, - спілкування. Серед людей і міської суєти його ніхто не слухав, а тепер навіть зірки йому слухають. Самотність поета протиставляється єднання з всесвітом.

Докладний аналіз вірша «Пророк» вимагає розгляду і художніх особливостей. Широко використана тут біблійна лексика, а також слов`янізми. Наведемо приклади таких слів: тварь земна, очи, пророк, глава, заповіт і т.д. Поет користується епітетами, що належать до високого стилю, наприклад, божа їжа, вічний судія, чисті навчання та інші. Що цікаво - Михайле Юрійовичу використовує ще й сатиру і іронію. Він малює агресивний натовп, яка не визнає пророка і жене його. Рядок «старці кажуть« з посмішкою самолюбної »повторюється в обох заключних чотиривірш.

Через таку стилістичної неоднорідності Лермонтов ділить вірш на строфи. Воно являє собою сім катренів, кожен з яких передає певний етап розвитку сюжетної лінії.

Що стосується віршованого розміру, то тут ми знайдемо поєднання чотиристопного ямба з пиррихием.

Вірш рясніє словами, в яких є вибухові приголосні, наприклад, «посипав попелом», «в пустелі», «біг» і так далі. Ці слова створюють атмосферу напруженості. Акцент на букві «у» забезпечує інтонацію печалі і туги, наприклад, «в пустелі я живу», «як він похмурий і худ».

Лермонтов підводить підсумки всьому своєї творчості, свого життя. Він зачіпає тему трагічної долі поета-пророка, його існування у світі. Михайло Юрійович - один з небагатьох класиків, які заклали основу правильного розуміння місії поета і всього мистецтва.

Аналіз вірша «Пророк» завершено.