Аналіз вірша Пастернака: картина душі
«Февраль» - це одне з перших відомих віршів знаменитого поета. Незвичайно короткий, лаконічний, ємне, немов би карбоване, воно одночасно вражає своєю багатогранністю і красою.
Аналіз вірша Пастернака важкий саме через цю многоликости твори, навмисною простоти і внутрішньої стрункості і складності. Написано воно було ще в 1912 році і зовсім скоро, вже в наступному році надруковано у віршованому збірнику під назвою «Лірика», який став першим друкованим виступом поета. Уже в сорокові роки він пише новий варіант цього твору, але потім повертається все ж до споконвічного.
Як би не просто писав сам Пастернак, аналіз вірша дається нащадкам насилу. Тема його, здається, зрозуміла. А ось потім все заплутується. Начебто лютий, тоді про яку ж зливі йдеться? Справа вся в тому, що все це - вираження, властиві символізму. Як писав друг поета і історик літератури Костянтин Локс, творчість Пастернака - це нова реальність, інший вимір, в якому сприйняття і настрій душевного світу зливається зі світом справжнім, існуючим навколо людини. І ось тоді все встає на свої місця.
Роблячи аналіз вірша Пастернака «Февраль», саме з таким підходом треба діяти: через умовну реальність душі і її сприйняття самим поетом йти вже до образів, кожен з яких більше нагадує ємний і барвистий символ. Усі ранні вірші Пастернака - це, насамперед, картина душі, її мук, переживань і сподівань. Смуток, розлука, сум ... Все це не явища природи, а метання душі. Найперше слово у вірші, перед крапкою, є своєрідною темою всього твору. Лютий. Просте, недовге слово, схоже на удар серця, слабкий поштовх, який зрушить з гори всю лавину.
Роблячи аналіз вірша Пастернака, читач поступово починає розуміти, що рухається аж ніяк не в просторі, а скоріше в часі. Адже йдеться про лютому. Тоді чому «чорна весна» і злива? Адже це вже скоріше березень, якщо не квітень. І вже пізніше вимальовується розуміння задуму автора. Початок вірша - це своєрідне мандрівка, подорож із зими в прийдешню весну. Потім темп прискорюється, пролітає ціла мережа подій, поки не приходить останнім чотиривірш, монотонне і рівномірне, плавно повертає читача до самого початку.
Аналіз вірша Пастернака виявляє і особливості ритмічної побудови вірша, який більше нагадує дзвін. Він то гуде розмірено і низько, то тріпоче швидко і ніжно. В образному ряду вірша дуже важливу роль відіграє і звук. Саме він, а не зорові образи, домінує у вірші. Сльота гуркітлива, гучна, оглушлива какофонія викликають невиразну тривогу, відчуття розгубленості, і поєднуються з душевними метаннями самого поета.
Весняний настрій, пробудження, бажання писати, творити - ось що ще ясніше виявляє аналіз вірша Пастернака. І хоч народження нових віршів болісно, напружено, поет прагне подолати всі перешкоди і у вірші навмисне прискорює час, прагнучи до фіналу. Звідси і клік коліс, водоспад зливи, галасливі зграї граків. Весь цей гуркіт немов навалюється на поета, прагнучи задавити, погасити пожежу в його душі.