Аналіз вірша Тютчева «Весняні води»
Федір Іванович Тютчев належить до категорії тих поетів, які особливо тонко відчувають свій зв`язок з природою, зауважують найдрібніші зміни в ній і відображають все це у своїх віршах. Його вірші наповнені шумом вітру, співом птахів, шелестом листя, дзвінкими переливами джерельної води, завиванням завірюх. Поет був настільки чуйний і сприйнятливий, що без проблем міг будь-які зміни в природі відобразити словами, це показують і аналізи віршів Тютчева.
Особливе місце у творчості автора займає пейзажна лірика, це і не дивно, бо так любити навколишній світ, як любив Тютчев, зможе не кожен. Яскравим прикладом таланту поета передавати словами дивовижні пейзажі є вірш «Весняні води». Аналіз вірша Тютчева показує, наскільки тонко він відчуває зміни в природі з настанням весни.
Федір Іванович не раз говорив, що дуже любить зиму, але це не завадило йому так мальовничо описати прихід весни. Твір був написаний під час поїздки поета в Німеччину, і хоч він був під враженням чужого краю, а не своєї батьківщини, але вірш все ж передав чарівне весняний настрій, адже ця пора року в усьому світі викликає схожі асоціації.
Аналіз вірша Тютчева «Весняні води» показує, наскільки точно поет передає атмосферу ранньої весни. У тому, що він зображує березень, сумніватися не доводиться, адже на полях ще лежить сніг, вночі зима злиться і пустує, але вдень пригріває тепле сонечко. Під його променями сніг тане і перетворюється у веселі струмочки, які сповіщають всіх про прихід весни. Аналіз вірша Тютчева показує, наскільки вдало поет використав прийом алітерації, щоб зробити свій твір більш живим і насиченим подіями.
Автор розповідає про наближення весни, але він дуже добре знає цю примхливу пору року, що показує аналіз вірша Тютчева, тому уточнює, що по-справжньому теплі деньки прийдуть лише в травні. У першій частині твору поет використовує велику кількість дієслів, які позначають дію, швидкий розвиток подій. У другій частині більше прикметників, що характеризують саму пору року.
Аналіз вірша Тютчева показує, що автор у своїй роботі використовує прийом ототожнення неживих об`єктів і явищ природи з живими істотами. Так, весну він порівнює з молодою дівчиною, а травневі дні з веселими і рум`яними дітьми. Застосування метафор дозволяє провести асоціацію весняної погоди з людським настроєм. Приходить чистий і оновлена пора, після зимової сплячки прокидається не лише природа, а й зароджується надія на нове життя, щасливі події, радісні і хвилюючі почуття.
У той же час автор, як би з боку, спостерігає за оновленням природи. Його молодість уже безповоротно пішла і йому залишається лише спостерігати і милуватися вічно молодий навесні, яка поспішає змінити зиму і стати повноправною господинею. Весна перетворює навколишній світ, робить його прекрасним і чистим. Ця пора асоціюється з юністю, безпечністю, чистотою і новим життям. Струмочки талого снігу є гінцями, які сповіщають не тільки про прихід тепла, а й про зміни, що відбуваються в душі кожної людини.