Аналіз вірша Некрасова «Родина»

Миколи Олексійовича Некрасова варто віднести до категорії дуже ранимих людей, тонко відчувають настрій інших, які розуміють їхні почуття і біль. Його вірші відносяться до російської реалістичної ліриці, вони наповнені совісністю самого автора, пронизливої болем і гіркою іронією. Некрасов завжди писав про те, що бачить і відчуває, без будь-яких прикрас. У його роботах описується життя простого народу, розкриваються всі пороки суспільства, і аналіз вірша Некрасова це яскраво показує.

Вірш «Батьківщина» є однією з викривальних робіт автора, в якому він показує чітку відмінність між життям кріпаків і багатих поміщиків. Некрасов дуже вміло може поєднувати образ ліричного героя з власним «Я», тому такий збірний образ сприймається читачем, а його голос доходить до самого серця.

Аналіз вірша Некрасова «Родина» говорить про те, що цей твір було написано цілком зрілим і відбувся людиною, яким і був на той момент поет. Мотивом написання вірша послужила поїздка Миколи Олексійовича у свій родовий маєток. Нахлинули спогади про дитинство і про прожиті днями в цьому будинку автор передав у рядках вірша.

У творі «Родина» поет зобразив самого себе, історію своєї родини. Аналіз вірша Некрасова дозволяє простежити за настроєм автора, зрозуміти його почуття. Дитинство Миколи Олексійовича пройшло в постійному страху, його батько, поручик у відставці, знущався не тільки над кріпаками, а й над своєю дружиною і дітьми. Мати поета була дуже красивою, гордою і розумною жінкою, але все своє життя повинна була коритися тирану, про все це і пише Некрасов. Аналіз вірша дозволяє побачити гіркоту і жаль автора про безглуздо прожитого життя матері і сестри.

У вірші також розповідається про те, що батько звів у могилу не тільки свою дружину, але і незліченну кількість коханок, якими були кріпосні дівчата. Некрасов говорить про те, що за цей час навчився не тільки ненавидіти, але і терпіти. Він зі злістю говорить про кріпосному праві, але розуміє, що не в змозі що-небудь змінити. Аналіз вірша Некрасова показує, наскільки йому соромно за те, що він поміщик, адже володіти людьми - це великий гріх.

Під кінець вірша простежується іронія, поета радує картина руйнується родового маєтку, перекіс старого будинку. Аналіз вірша Некрасова ясно дає зрозуміти, що разом з родовим гніздом автор хоче поховати і кріпосне право. Він розуміє, що так тривати більше не може, але в той же час безсилий щось змінити.

Вірш наповнений болем, гіркотою і тугою. У дитинстві поет був так само безправний, як і кріпосні селяни, які заздрили життя панських псів. Дитинство пройшло, але почуття власного безсилля залишилося. Як би не хотілося автору назавжди викреслити зі свого серця спогади про бідної матері, доброї няні і батька, який душив всіх своєю присутністю, у нього це не виходить. Точно так само він бажає, щоб всі люди були рівноправними, не було рабства, але суттєвих змін, на жаль, немає.