Спи, Богатир! Аналіз казки Салтикова-Щедріна

Такий жанр як казка знайомий кожному з дитинства. Ставши дорослішою, ми починаємо розуміти, що багато моментів в цих чарівних історіях можуть надаватися зовсім не такими однозначними, як нам здавалося в юні роки. Ряд казок, особливо авторських, а не народних, має явний глибинний підтекст. Літератори частенько зверталися до даного жанру, щоб мати можливість в алегоричній формі донести до аудиторії ті думки та ідеї, які, будучи безпосередньо висловленими, могли б здатися крамольними. Прикладом одного з таких творів служить казка Салтикова-Щедріна «Богатир», написана в 1886 році. Як і інші його роботи, ця адресована дітям «віку неабиякого» - простіше кажучи, до суті історії дійдуть дорослі люди. Навіть поверхневий аналіз казки Салтикова-Щедріна дозволяє зрозуміти, що під верхнім «лубочної-народним» шаром прихований сенс більш глибокий і хвилюючий автора. Письменник в особливій манері, досить їдко і розумно, висміював пороки тодішнього суспільства і його недоліки.

Перш, ніж робити аналіз казки Салтикова-Щедріна, варто нагадати, що жив і творив автор в Росії XIX століття, походив зі знатного дворянського роду. Михайло Євграфович Салтиков - Щедрін (1826-1889 рр.) Довгий час поєднував письменництво з державною службою, працюючи чиновником. Пізніше, він був відомим редактором і публіцистом різних видань.

Сам твір «Богатир» невелика за обсягом. Тому може видатися, що аналіз казки Салтикова-Щедріна буде простим заняттям. Але, як і інші роботи автора, ця зовсім непроста. Зовні - це історія про силача, проспав все життя в дуплі, замість того, щоб захищати свій народ від жорстоких набігів чужинців. Але під виглядом Богатиря, який лякав одним своїм хропінням всіх в окрузі, проглядається вкладена письменником інша ідея. Тут викривається недалекоглядність правлячого класу, невідповідність вчинків верхівки очікуванням і потребам простого люду.

Почавши аналіз казки Салтикова-Щедріна, читач першим ділом зауважує, що зовнішнє її схожість зі складеними народом билинами досить велике. Тут зустрінемо знайомих казкових героїв - Бабу Ягу та її сина - Богатиря, володаря величезної сили знатної, діброви лісової нищителя. Розпізнаємо відомі народні мотиви, дух і мова староруську. Впізнавані також роздуми і вчинки «своїх», які бояться навіть хропіння богатирського, але тільки на його захист і покладаються. Зрозумілі і «супостати», які звуків розкотистих лякалися, та обкрадати сусідів тисячу років не вирішувалися, поки захисник спав. У країні казковій, поки спав Богатир, «свої» самі один одного так мордували, що «чужим» б і не снилося. Коли ж вражі сили напали на країну, де силач в дуплі спочивав, виявилося, що давно він помер, і змії з`їли тіло його в дуплі, де спав. Не виправдаються надії народу на невідомого богатиря. Ніхто не врятує людців простих від загарбників, як на захисників казкових не належало.

Отже, навіть поверхневий аналіз казки «Богатир» Салтикова-Щедріна показує ставлення автора до ситуації в тодішній Росії. Описана алегорично ситуація розкриває ідею: покладаючись на гучні обіцянки високопоставлених заступників, народ дурить сам себе. Чи не захист, а лише розграбування несе простим людям верхівка суспільства. Та й гнила вона, в корені своєму. І про це забувати не можна, щоб у дні лиха не опинитися непідготовленими або ослабленими своїми ж правителями.

У дні жорстокої цензури, через яку тоді повинно було пройти будь-який твір, щоб бути виданим, подібні казки здаються більш сміливими, ніж самі відверті висловлювання сучасних журналістів, які критикують нинішню владу. До того ж, задаючись питанням про те, чи так уже втрачена сьогодні актуальність творів Салтикова-Щедріна, чи зможемо ми дати позитивну відповідь, чи не покрививши душею?