Аналіз «Дикий поміщик». Прозорий езопова мова

Салтиков-Щедрін написав безліч творів, всі його роботи прозорі і зрозумілі. Він не вмів ховатися за слова: навіть в стиль езопових казок вплелася нещадна прямота образів і думок. Адже сенс і ідеї його казок відкриті, немов на долоні. Аналіз казки Щедріна «Дикий поміщик» - це безпосередньо цитувати письменника. Але вона далеко не така проста, як може здатися на перший погляд. Ми зараз відсторонено сприймаємо казки Салтикова-Щедріна, а в позаминулому столітті, в дні свого народження, вони були більше публіцистикою, ніж художніми творами.

Матеріали, які лежать в основі «Дикого поміщика»

Після благодатній реформи Олександра Визволителя імперія, тим не менш, не кинулася наздоганяти європейські країни. Вона буксувала і тужилася кривавими революціями, але ті, кому за посадою належить було займатися аналізом ситуації, що склалася, нічого не помічали. Багата ресурсами країна забезпечувала безбідне життя величезної армії нероб, які жирували на незароблені кошти. Письменники також почали проводити економічний аналіз. «Дикий поміщик» свої таємниці розкриває саме в даному руслі.

До нього Щедрін створив публіцистичний твір «Пошехонський старина», в якому зобразив 20 різних поміщиків нового, післяреформеного часу. Здавалося б, як ще ясніше сказати тим, хто управляє величезною державою, про назрілих і перезрілих проблемах. Далі з`являються «Панове Головльови» - концентрований жах і дикість, що роз`їдають самі основи життя. Послідувало гробове мовчання від тих, для кого були написані твори. Ні, явно не для широкої публіки створював Щедрін твори, які позбавлені і фабули і інтригуючого сюжету.

Письменник втомився і нужденний

Але його душа не могла залишатися байдужою до долі Батьківщини. Починають народжуватися казки - короткі, ємні розповіді по конкретній хвилюючою людини темі. Так народилася казка «Дикий поміщик». Зміст її не має на увазі ніякої иносказательности.

Усереднений російський поміщик в своїй уяві бачить себе елітою, вершиною суспільства. І відповідно висловлюється. А слово не горобець, може й реалізуватися.

Щедрін навмисно спрощує і гіперболізує ситуацію. Позбавлений по слову своєму селянства, поміщик дичавіє, з його вигляду сходить вся цивілізація, і він підіймається, зрештою, на дерево. Не може бути такого, але саме так воно і сталося. І не за великий термін - за якихось два покоління.

Мораль казки проста - якщо вже тебе звільнили від турбот про хліб насущний, то ти повинен мислити, щоб відпрацьовувати хліб, от і аналіз. «Дикий поміщик» - твір на століття!

Хотів образити, щоб стали мислити

Не тут-то було. Виходить одна за одною близько півсотні казок. І образилися за бездумних саме думаючі. Як так, спотворення дійсності! Але письменник і не приховував, що пише казку, в якій брехня з натяком. Аналіз казки Щедріна «Дикий поміщик» корисно проводити на дозвіллі від трудів важких державним діячам. Цей твір для них писано, а не для тих, хто щодня про хліб насущний печеться. І не можна еліті себе порівнювати з тими, ким вони керують, і які для животів своїх живуть. Адже поміщика в дике стан привело саме жирування життям та ігнорування своїх прямих, як більш розвиненого члена суспільства, обов`язків.

Аналіз «Дикий поміщик»: глибина і поверховість

Щедріна не вмів створювати слабких казок. Той же «Богатир», який славу свою проспав, поки його тіло змія не з`їла. «Тризор» - про собачий геройство, а не людському. Цілий цикл казок «Ведмедів на воєводстві» про невірних методах управління, але казка «Дикий поміщик» вийшла особливою, в якій описана якраз та духовна інфантильність, яка гірше всяких страшних воєводств. У тих казках на персонажів різною мірою діють сторонні фактори, а в цій - внутрішня руйнівна сила, від якої навіть втекти важко.

І взяв щось письменник не зовсім вже пропащого людини: і друзі в нього є, і хвилюються вони про нього. Коли наприкінці казки здичавілому поміщику повертають людську подобу, то в це чомусь смутно віриться. Та й Щедрін на той же відкрито натякає.

Як казки перестрибують через сторіччя

Концентрована правда, концентрована думка здатна через покоління-інше повертатися в суспільне життя нового рівня. Потужні твори Салтикова-Щедріна «Добродії Головлеви», в якому він проявив себе геніальним художником, через 10-15 років пережило себе. Життя помінялася, і зрозуміти, про що писав, і що хвилювало письменника без спеціальної підготовки сучасному читачеві важко. Але аналіз «Дикий поміщик» (невеликого твору) дається майже всім без винятку. Час минув і відвело за собою ті обставини, що були підставою для створення казки, але вона дивним чином повниться глуздом і для нині живучих росіян. А так відбувається тому, що Щедрін вихопив одну нашу нехорошу рису і пред`являє її нам, щоб ми зживали її. Це - духовна лінь, яка є рідна мати здичавіння.