Прочитаємо короткий зміст. "Ревізор" М. В. Гоголя

Сатиричний твір Н. В. Гоголя починається зі знаменитої фрази городничого про «пренепріятнейший» звістці: в місто приїжджає ревізор.

Дія 1 (у городничого)

Городничий повідомляє про майбутній приїзд ревізора і радить присутніх чиновникам навести у своїх відомствах порядок, а то в будівлі суду, наприклад, сторожа тримають гусей. Наказує чисто вимести вулиці і переглядати всі листи, які відправляють з пошти.

Далі «Ревізор», короткий зміст по діям якого ми пропонуємо, оповідає про те, як в кімнату вриваються міські поміщики Бобчинський і Добчинський, тільки що бачили в готелі пана, дуже схожого на чиновника зі столиці: живе тиждень, нічого не платить і уважно розглядає , що їдять приходять.

Переляканий городничий кидається з усіх ніг до раптово з`явленій ревізору.

Дія 2 (номер в готелі)

Далі короткий зміст «Ревізора» може лише малою мірою передати, як мается бідний Хлестаков, вже місяць знаходиться в дорозі. Він програв, за словами слуги Осипа, всі гроші, і тепер у нього немає навіть на їжу.

Ледве випросивши в борг у господаря обід, легковажний Хлестаков приймається мріяти, як він, діставшись, нарешті, до місця призначення, вразить своїм шикарним «петербурзьким» видом всіх у батьківському домі і околицях.

Коли в його кімнаті з`являється городничий зі своєю свитою, молода людина так лякається, що починає виправдовуватися, обіцяючи все до копійки повернути. А високопоставлений чиновник, не зовсім розуміючи, що говорить «ревізор», намагається привернути його до себе, пропонуючи хабар і запрошуючи в свій дім на постій. Всю безглуздість того, що відбувається в п`єсі не в силах передати наше короткий зміст. «Ревізор» оповідає далі про те, як розвивалася ця комедія положень.

Дія 3 (у городничого)

У будинку у городничого його дружина і дочка з нетерпінням чекають новин. І, отримавши звістку, що грізного чиновника везуть до них, приймаються гаряче обговорювати свої наряди.

Розніжився після ситного частування у Суниці в лікарні, Хлестаков поблажливо вислуховує вихвалки доглядача богоугодних закладів та самого городничого. Він, хизуючись перед дамами, розповідає байки про свою дружбу з Пушкіним, про своє управлінні департаментом і про те, як прийняли його за головнокомандувача. Загалом, всього цього не передасть короткий зміст. «Ревізор» ж дав всьому пояснення устами самого Хлестакова: «У мене легкість незвичайна у думках».

Боячись, що навіть половина сказаного напідпитку гостем - правда, чиновники вирішують дати йому хабар.

Дія 4 (в будинку у городничого)

На наступний день, перелякані, вони по черзі заходять в кімнату до Хлестакова і під різними приводами залишають у нього гроші. Втім, наш герой і не заважає їм це робити.

Підбадьорений таким поворотом подій, він сідає за лист приятелеві, де дає детальну і дуже безсторонню характеристику своїм гостинним господарям.

Подальші події лише стисло передасть короткий зміст. «Ревізор» докладно описав, як зі скаргами на утиски й образи до приїжджого потягнулися й купці, і вдова унтер-офіцера, і слесарша. Всім Хлестаков обіцяє заступництво і з усіх бере винагороду.

Розгромна «ненароком» Марія Антонівна була тут же взята в оборот навіженим молодим чоловіком, який, недовго думаючи, зробив їй визнання в любові. Розсерджена Ганна Андріївна, виявивши такий пасаж, проганяє дочка, але також потрапляє під град компліментів і зізнань. Адже недалекому ловеласу байдуже, хто перед ним. У підсумку все ж було зроблено пропозицію руки і серця Марії Антонівні, і під приводом крайньої необхідності вітряний Хлестаков виїхав з міста.

А городничий приймається мріяти разом з дружиною про майбутню чудесній життя в Петербурзі. Всім, хто скаржився на нього, Антон Антонович дає прочухана і натомість отримує гроші і привітання. Але цю ідилію руйнує поштмейстер, що розкрив лист «ревізора».

А найстрашніше відбувається в той момент, коли увійшов жандарм оголошує про приїзд «за іменним повелінням» чиновника, який вимагає всіх до себе. Завіса.

Ще раз нагадуємо, що це - короткий зміст. «Ревізор» ж - твір, який необхідно прочитати кожній людині, що любить рідну мову і літературу, який претендує на те, щоб вважатися освіченим.