Характеристика Хлестакова: все по-чесному

У повітове місто N, від якого «три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш», приїхав Іван Олександрович Хлестаков. Як зауважив Микола Васильович Гоголь: «... молодий, дурнуватий людина ...». Проте письменник Гоголь висловився м`яко, з причини своєї вродженої делікатності. Насправді ж Хлєстаков був категорично дурним людиною, бовдуром вищої проби і абсолютно нехитрим авантюристом. Ця вельми невтішна характеристика Хлестакова виведена з спостережень. Їхав він до батька за терміновим викликом, та ще в глибині душі бажав бачити результатом цієї поїздки деяку суму батьківських грошей, бо витратився він у Петербурзі, програвся і прокутежнічал.

Було Хлестакова років 25, при ньому знаходився слуга, який не їв уже два дні і від голоду клацав зубами. Івану Олександровичу Хлестакова клацати зубами було не можна, не по чину. А то б він з радістю, адже теж не їв два дні. Причина голодування цих двох панів була дуже простою, Хлестаков по дорозі благополучно просадив в карти всі гроші. І перш ніж буде написана характеристика Хлестакова в рамках цієї статті, зауважу, що найкраще характеризує людину саме голод. В докорінно змінюється характер, з`являється винахідливість, на порожньому місці виникає щось на зразок інтелекту.

І, що найцікавіше, нові якості, що з`явилися у голодної людини, чомусь залишаються при ньому ще приблизно тиждень після того, як йому випадає поїсти. Пан Хлестаков приїхав в повітове місто N чотири дні тому, без копійки в кишені. Йому вдалося зняти номер в готелі під слізні прохання оплати проживання в день від`їзду. Гроші, мовляв, втрачені, але скоро пришлють ще. У ресторані теж йому повірили в кредит і дали обід, а потім і вечерю. На другий день пану Хлестакова і його слуги принесли і сніданок, і обід, а ввечері ще й вечерю. А Іван Олександрович за вечерею візьми і скажи офіціантові, що де не так сервірували, та не те подали. Офіціант, тихенько посміюючись, поділився хлестаковские сентенціями з господарем.

На наступний день і пану Івану Олександровичу Хлестакова, і його слузі було відмовлено в раціоні. А тепер що робити, він поняття не мав, два дні без їжі, їхати нема на що, за номер платити нічим. І в тюрму не хочеться. Положення пікове. І раптом заявляється якийсь незрозумілий тип з незрозумілими розмовами. Городничий з якимось ще суб`єктом. В ході напруженої і заплутаною бесіди Хлестакова раптом осяяло і він зрозумів, що його прийняли за важливу персону. Не будь він голодний, ні за що б не здогадався. А коли зрозумів, то висновки були тут же зроблені - важливі персони чого ні запитають, всі отримають. Починає вимальовуватися характеристика Хлестакова: людина він виявляється добропорядний, вирішив підіграти новим знайомим, не став їх розчаровувати, засмучувати, правду-матку розповідаючи. І, повірте, Хлестаков - кристально чесна людина, якщо вже і візьме грошей у борг, то обов`язково возвернет їх на зворотному шляху.

Прийняв важливу позу голодний Хлестаков, а городничий крутиться видрібцем і бліднучи від страху грошей пропонує, та до себе в будинок запрошує пообідати. Пішов Іван Олександрович до городничему, з дружиною та дочкою його познайомився, і потім ніяк не міг вирішити, якої з цих двох достойних жінок зробити пропозицію руки і серця. За обідом став розповідати про свою значущість «в цьому містечку Петербурзі», про майбутнє підвищення «хоча куди ще вище! ...». Городничий і інші гості мліли, слухаючи гладкою повісті. І якою б не була характеристика Хлестакова Івана Олександровича, він все одно залишиться вмілим оповідачем. А якщо одружиться на дружині городничого (городничий, здається, вже був згоден), то буде ще й прекрасним сім`янином. На цьому коротка характеристика Хлестакова може бути завершена.

Потім набрав Іван Олександрович Хлестаков грошей у борг неабияку кількість, ось вже його відчайдушності було де розгулятися. У вільну хвилину написав своєму знайомому лист до Петербурга з докладною розповіддю про повальної дурниці населення міста N і про свою мудрості. Про те, як трапився казус під назвою "Ревізор", характеристика Хлестакова при цьому не постраждала, а навпаки ушляхетнилося. Лист це потім прочитало дурне населення, а що було далі, про це письменник Микола Васильович Гоголь замовчує.