Унікальний Лувр, картини якого є культурною спадщиною людства

Лувр, побудований як замок-фортеця, рішенням Карла V з 1317 був перетворений на резиденцію французьких королів. Накопичені за сторіччя в його стінах цінності дозволили тимчасовому уряду Французької Республіки відкрити в 1793 р двері палацу для народу, поклавши початок створенню одного з найбільших музеїв світу.

Лувр, картини якого принесли йому всесвітню славу, займає гідне місце серед скарбниць живопису, таких як «Прадо», «Ермітаж», «Лондонська Національна галерея». Лувр займає 3-е місце в світі за площею, на якій розміщено близько 400 тисяч експонатів. Але цінність музею характеризується не тільки загальною кількістю картин, але і наявністю в колекції світових шедеврів.

Музей «Лувр», картини якого зробили його найпопулярнішим музеєм, в першу чергу зобов`язаний цим «Джоконді» Леонардо да Вінчі, якого вважають магом, надлюдиною, генієм через мощі таланту в багатьох областях науки, культури, мистецтва. Він створив всього 14 полотен (авторство 15-го оскаржується), але це не завадило йому стати генієм живопису.

Мекка образотворчого мистецтва «Лувр» (картини Леонардо да Вінчі представлені тут у кількості чотирьох безцінних екземплярів - «Джоконда», «Іоанн Хреститель», «Мадонна в гроті», «Марія з немовлям і святою Анною») відомий будь-якій хоч трохи освіченій людині на землі. І немає цінителя, який не знав би, що представляє із себе музей «Лувр», картини, що знаходяться в ньому.

«Джоконда», овіяна небувалою славою, оповита легендами, що не дає спати десяткам фахівців, які ведуть про неї спори сотні років, що зазнала, як жодне інше полотно в світі, крадіжкам та замахів, була створена майстром протягом 1514-1515 років. Вона вважається основоположником всього подальшого розвитку живопису.

Три наступних полотна написані на біблійні сюжети і відносяться до пізнього періоду роботи Леонардо. «Марія з немовлям і святою Анною», написана протягом 1483-1487 рр., Є прототипом полотна «Марія в скелях», яких було створено дві. Одна з них знаходиться в Луврі, інша - в Лондонській Національній галереї.

Надзвичайному сплеску інтересу саме до цього художника і його полотнам послужив вихід у світ в 2003 році роману Дена Брауна «Код да Вінчі», з подальшою його екранізацією, що вийшла на світові екрани в 2006 р Мало людей у цивілізованому світі, які не читали цю книгу або НЕ дивилися фільм. Таким чином, сучасний бестселер сприяв популяризації генія серед сучасників, рабів поп-культури. У цьому можна не побачити своєрідну спадкоємність поколінь. Знамениті картини Лувру пензля Леонардо да Вінчі знайшли друге життя, хоча, по суті, вони безсмертні.

Неодноразово затверджувався той факт, що сучасна молодь ім`я «Леонардо» пов`язує лише з «черепашками Ніндзя». І можна тільки радіти тому, що «Лувр», картини якого завжди мали мільйонних шанувальників, в рази збільшив кількість охочих подивитися на ті місця, де розгортається дія роману, своїми очима. Це дуже дієвий метод залучення різних верств населення до високого мистецтва.