Аксьонов Василь: біографія та найкращі книги письменника

Аксьонов Василь Павлович - відомий у широких колах російський письменник. Його твори, пронизані духом вільнодумства, жорсткі і зворушливі, подекуди ірреальні, не залишають байдужим жодного читача. У статті буде розглянута біографія Василя Аксьонова та наведено перелік його найбільш цікавих літературних робіт.

Ранні роки

У 1932 році, 20 серпня, в місті Казань у Павла Аксьонова, голови Казанського міськради, і Євгенії Гінзбург, викладача Казанського педінституту, народився син Василь. За рахунком в сім`ї він був уже третьою дитиною, але єдиним спільним. Коли хлопчикові ще не було п`яти років, обох батьків (спочатку матір, потім батька) заарештували, а потім засудили, кожного до десяти років ув`язнення. Пройшовши сталінські табори, Євгенія Гінзбург згодом видасть книгу спогадів про епоху репресій «Крутий маршрут», що оповідає про вісімнадцять роках, проведених у в`язницях, засланнях, колимських таборах. Але зараз не про це, нас цікавить біографія Василя Аксьонова.

Після укладення батьків старших дітей - Альошу (сина Євгенії Гінзбург) і Майю (дочка Павла Аксьонова) - забрали на виховання родичі. А Васю примусово відправили в дитбудинок для дітей засуджених (бабусі хлопчика хотіли залишити його у себе, але їм цього не дозволили). У 1938 році брат Петра Аксьонова, Андреян, розшукав дитини у подільському дитячому будинку і забрав до себе. До 1948 року Вася проживав у родички по батьківській лінії, Моті Аксьонової, поки випущена з в`язниці в 1947 році мати хлопчика не домоглася дозволу на переїзд сина до неї на Колиму. Пізніше письменник Василь Аксьонов опише свою магаданську юність в романі «Опік».

Освіта і робота

У 1956 році хлопець закінчив Ленінградський медінститут і за розподілом повинен був працювати лікарем в Балтійському морському пароплавстві на суднах далекого плавання. Однак допуск йому не дали, незважаючи на те, що батьки були на той час реабілітовані. Є відомості, що Аксьонов Василь працював карантинним лікарем в Карелії, на Крайній Півночі, в туберкульозній лікарні Москви (за іншою інформацією, був консультантом в НДІ туберкульозу в Москві), а також в морському торговому порту Ленінграда.

Початок літературної діяльності

Професійним літератором Аксьонова можна вважати з 1960 року. У 1959 р їм була написана повість «Колеги» (по ній в 1962 році був знятий однойменний фільм), в 1960 році - твір «Зоряний квиток» (по ньому також в 1962 році був знятий фільм «Мій молодший брат»), двома роками пізніше - повість «Апельсини з Марокко», а в 1963 році - роман «Пора, мій друг, пора». Потім вийшли книги Василя Аксьонова «Катапульта» (1964 рік) і «На півдорозі до Місяця» (1966 рік). У 1965 році була написана п`єса «Завжди у продажу», яку в цьому ж році поставили на сцені «Современника». У 1968 році опублікована повість сатирико-фантастичного жанру «Затоварена бочкотара». У шістдесятих роках двадцятого сторіччя твори Василя Аксьонова друкувалися досить часто в журналі «Юність». Письменник впродовж декількох років трудився в редколегії цього видання.

Сімдесяті роки

У 1970 році була опублікована перша частина пригодницької дилогії для дітей «Мій дідусь - пам`ятник», в 1972 році - друга частина - «Скринька, в якому щось стукає». У 1971 році вийшла повість «Любов до електрики» (про Леоніда Красіна), написана в історико-біографічному жанрі. Роком пізніше в журналі «Новий світ» було опубліковано експериментальне твір з назвою «Пошуки жанру». У 1972 році також був створений роман «Джин Грін - недоторканний», що являє собою пародію на бойовик про шпигунів. Над ним Аксьонов Василь трудився спільно з Григорієм Поженяном і Олегом Горчаковим. Твір вийшов під авторством Грівадія Горпожакса (псевдонім з комбінації прізвищ та імен трьох письменників). У 1976 році літератор переклав з англійської мови роман «Регтайм» Едгара Лоуренса Доктороу.

Громадська діяльність

Біографія Василя Аксьонова наповнена труднощами і нестатками. У березні 1966 року, у час участі в спробі демонстрації проти яка має намір реабілітації Сталіна у Москві, на Красній площі, письменника затримали дружинники. У наступні два роки Аксьонов ставив свій підпис у ряді листів, спрямованих на захист дисидентів, і отримав догану за це від Московського відділення Спілки письменників СРСР із занесенням в справу.

Микита Хрущов на зустрічі з інтелігенцією ще в 1963 році піддав гострій критиці Василя Аксьонова та Андрія Вознесенського. Коли закінчилася «відлига», твори письменника перестали публікувати на батьківщині. У 1975 році був написаний роман «Опік», про який ми вже згадували. На його публікацію навіть не сподівався Василь Аксьонов. «Острів Крим» - роман у фантастичному жанрі - також спочатку створювався автором без розрахунку на те, що твір вийде в друк і побачить світ. В цей час (1979 рік) критика в бік письменника ставала все більш гострою, в ній починали прослизати такі епітети, як «антинародний», «нерадянська». Зате в 1977-1978 роках твори Аксьонова почали з`являтися там, головним чином у Сполучених Штатах Америки.

Спільно з Єрофєєвим Віктором, Іскандером Фазілем, Беллою Ахмадуліною, Бітовим Андрієм і Євгеном Поповим Аксьонов Василь в 1978 році став співавтором і організатором альманаху «Метрополь». У радянську підцензурної печатку він так і не потрапив, але його видали в США. «Опрацювання» після цього піддалися всі учасники альманаху. За цим пішло виключення зі Спілки письменників СРСР Єрофєєва і Попова, і на знак протесту Василь Аксьонов разом з Семеном Липкиной та Інною Ліснянський теж оголосили про вихід з СП.

Життя в США

На запрошення влітку 1980 письменник виїхав до Сполучених Штатів, а в 1981 році за це в нього було відібране громадянство СРСР. Аксьонов прожив в США до 2004 року. За час перебування там він працював в якості професора російської літератури в різних університетах Америки: Інституті Кеннана (з 1981-го по 1982-й), Університеті Вашингтона (з 1982-го по 1983-й), Гаучера-коледжі (з 1983-го по 1988-й), Університеті Мейсона (з 1988-го по 2009-й). В якості журналіста в період з 1980 по 1991 рр. Аксьонов Василь співпрацював з радіостанціями «Радіо Свобода», «Голос Америки», альманахом «Дієслово» та журналом «Континент». Радиоочерки письменника були опубліковані у збірнику «Десятиліття наклепу», виданому в 2004 році.

У Сполучених Штатах побачили світ написані, але не опубліковані в Росії твори «Опік», «Золота наша Залізка», «Острів Крим», збірник «Право на острів». Втім, і в Америці продовжував творити Василь Аксьонов: «Московська Сага» (трилогія, 1989, 1991, 1993 роки), «Негатив позитивного героя» (збірка оповідань, 1995 рік), «Новий солодкий стиль» (роман, присвячений життю радянських емігрантів в США, 1996 рік) - все це було написано в період життя в Сполучених Штатах. Письменник створював твори не тільки російською мовою, в 1989 році був англійською написаний роман «Жовток яйця» (правда, згодом його переклав сам автор). На запрошення Джека Метлока, американського посла, вперше після виїзду закордон (через дев`ять років) Аксьонов приїхав в Радянський Союз. У 1990 році письменникові повернули радянське громадянство.

Робота в Росії

У 1993 році, під час розгону Верховної Ради, Василь Аксьонов знову відкрито проявив свої переконання і висловив солідарність з людьми, які підписали на підтримку Єльцина лист. Антоном Барщевським в 2004 році в Росії була екранізована трилогія «Московська сага». У цьому ж році в журналі «Жовтень» опублікували твір письменника «Вольтер`янці і вольтер`янки», згодом відзначене Букерівської премії. У 2005 році Аксьонов написав у формі особистого щоденника книгу спогадів під назвою «Зіниця ока».

Останні роки життя

У свої останні роки письменник з сім`єю проживав то у Франції, в місті Біарріц, то в Москві. У російській столиці 15 січня 2008 Аксьонов відчув себе погано, його госпіталізували в 23-у лікарню. У літератора був діагностований інсульт. Через добу Василя Павловича перевели в НДІ Скліфосовського, йому була зроблена операція з видалення тромбу в сонній артерії. Тривалий час стан письменника залишалося досить важким. А в березні 2009-го проявилися нові ускладнення. Аксьонова перевели в інститут Бурденко і знову прооперували. Потім Василь Павлович знову був госпіталізований в НДІ Скліфосовського. Саме там 6 липня 2009 письменник помер. Поховали Василя Павловича в Москві, на Ваганьковському кладовищі. У листопаді 2009 року в Казані, в будинку, де колись жив письменник, був організований Музей його творчості.

Василь Аксьонов: «Таємнича пристрасть. Роман про шістдесятників »

Це останнє закінчений твір талановитого літератора. Воно було видано в повному вигляді вже після смерті Аксьонова, в жовтні 2009 року. До цього в 2008 році публікувалися окремі глави у виданні «Колекція каравану історій». Роман є автобіографічним, його героями виступають кумири мистецтва і літератури шістдесятих років двадцятого століття: Євген Євтушенко, Булат Окуджава, Андрій Вознесенський, Ернст Невідомий, Роберт Рождественський, Белла Ахмадуліна, Марлен Хуцієв, Володимир Висоцький, Андрій Тарковський та інші. Аксьонов присвоїв персонажам вигадані імена, щоб твір не асоціювалося з мемуарних жанром.

Премії, нагороди, пам`ять

У Сполучених Штатах Америки письменнику присвоїли вчений ступінь доктора гуманітарних наук. Також він був членом Американської авторської ліги і ПЕН-клубу. У 2004 році за твір «Вольтер`янці і вольтер`янки» Аксьонову присудили премію «Російський Букер». Роком пізніше він був удостоєний почесного ордена Мистецтв і літератури. Літератор був членом Російської академії мистецтв.

Щорічно з 2007 року в Казані проводять літературно-музичний міжнародний фестиваль під назвою «Аксьонов-фест». Вперше він пройшов ще за особистої участі Василя Павловича. У 2009 році був відкритий літературний Будинок-музей відомого письменника, у ньому ж зараз функціонує літературний міський клуб. У 2010 році побачив світ автобіографічний незакінчений роман літератора «Ленд-лізовскіе». Його презентація відбулася 7 листопада в Будинку-музеї Василя Аксьонова.

Євген Попов та Олександр Кабаков в 2011 році спільно видали книгу спогадів про Василя Павловича, яку так і назвали «Аксьонов». У ній вони розглядають письменницьку долю, хитросплетіння біографії, процес народження великої Особистості. Головне завдання і ідея книги - запобігти спотворення фактів на догоду тим чи іншим подіям.

Сім`я

Брат Василя Аксьонова по материнській лінії, Олексій, загинув при блокаді Ленінграда. Сестра по батькові, Майя, - педагог-методист, автор багатьох навчальних посібників з російської мови. Першою дружиною письменника була Кіра Менделева, у шлюбі з нею в Аксьонова в 1960 році народився син Олексій. Зараз він працює художником-постановником. Друга дружина і вдова літератора, Майя Аксьонова (1930 року народження), за освітою фахівець із зовнішньої торгівлі. Під час життя сім`ї в Сполучених Штатах вона викладала російську мову, в Росії працювала в Торговій палаті. Спільних дітей у Василя Павловича і Майї Опанасівни не було, але в Аксьонова була падчерка Олена (1954 року народження). Вона померла в серпні 2008 року.