Демократія: необхідні і достатні ознаки

У даній статті під терміном демократія розуміється такий пристрій суспільних відносин, коли має місце саморегуляція (самоорганізація) суспільства.

Наприклад, у галузі економічних відносин - це закон попиту та пропозиції. Не президент і уряд стежать, чи вистачає солі та сірників, їхня турбота повинна бути в підтримці умов, коли саме виробництво в разі дефіциту переорганізуется природним чином так, щоб вистачало і того й іншого. Цей закон працює, коли є вільна конкуренція, ось чому в розвинених суспільствах жорстко обмежують монополії. Чому ця система працює? Тому, що САМІ громадяни зацікавлені в цьому, їм це САМИМ ВИГІДНО! Хоча б тому, що при вільній конкуренції ціни набагато нижче, ніж при пануванні монополій.

Так само має бути і в інших сферах життя суспільства. Якщо виникла якась суспільна проблема - в демократичному суспільстві повинні заробити такі механізми, які призвели б до такої САМООРГАНІЗАЦІЇ суспільства, що ця проблема вирішується сама собою, коли самі громадяни бачать вигоди від вирішення проблеми. Якщо проблема не вирішується, значить, таких механізмів НІ. Значить, немає самоорганізації суспільства, немає демократії.

Ось дуже добре відома проблема - КОРУПЦІЯ. Очевидно, що це зло смертельно небезпечно, адже, наприклад, лікар, що надійшов у медінститут - за хабар, отримуючи позначки - за хабарі, стане вбивцею цього товариства. Хіба це вигідно суспільству ??? Здавалося б, будь-яке суспільство має захищати САМО СЕБЕ від корупції. Але чому ж люди так самозабутньо віддаються цьому пороку? Дуже просто: в суспільстві немає механізмів самоорганізації, громадяни не отримують вигоди від відсутності корупції. Більше того, саме в корупції деякі отримують вигоду. Причому вигоду МАТЕРІАЛЬНУ, не підозрюючи про вигоду ДУХОВНОЇ. Людина, яка ставить інших людей в умови, коли, змушуючи їх дати йому хабар, не підозрює, що він втрачає своє обличчя і репутацію, що він часто накликає на себе ненависть за свою користь. Людина, яку змушують давати хабар, не підозрює, що він стає рабом чужої волі, а не вільним і гордим людиною. Таким чином, корупція є одним з перших ознак недемократичності суспільства.

Або інша проблема - горезвісна «боротьба» з ПИЯЦТВОМ. Хто у нас постійно свербить про це? Партія і уряд. АЛЕ НЕ НАРОД! Те вигадують «сухий закон», то підіймають ціни на алкоголь, але ні те ні інше НЕ ПРАЦЮЄ. Немає механізмів, коли громадянинові САМОМУ було б ВИГІДНО від цієї «боротьби» не тільки в матеріальному плані, але і в духовному.

Для того щоб суспільство могло самоорганізовуватися для вирішення постають перед ним проблем, воно повинно мати такі важелі:

1. відкрито ставити і обговорювати проблеми - повинна бути вільна преса;
2. відібрати їхнього вирішення відповідних людей - повинні бути вільні вибори.

Отже, необхідною ознакою демократії є, зокрема, виборність влади.

Відсутність вільних виборів (так само, як і відсутність вільної преси) є надійним, достатньою ознакою того, що демократія не має місця бути.

Але далі, на жаль, допускається елементарна логічна помилка: наявність механізму вільних виборів вважається достатньою ознакою демократії. На жаль, часто це вважається визначенням демократії. Але наявність вільних виборів - не самоціль, а засіб підтримувати саморегуляцію суспільних відносин. Саме ця вимога є первинним, а вже з цього випливає необхідність вільних виборів. З точки зору логіки, якщо наявність механізмів вільних виборів є необхідною ознакою демократії, то це говорить лише про те, що дане товариство «підозріло» на наявність демократії. Потрібні подальші дослідження за допомогою достатніх ознак. Більш того, система виборів без достатніх механізмів демократії розбещує населення, так як воно, не маючи особистої зацікавленості у вирішенні суспільних проблем, звалює це рішення на політиків (і їх потім з хтивістю критикує і переобирати, як на Україні), які часто теж особисто в вирішенні суспільних проблем не зацікавлене, але має через політику особисту наживу.

Візьмемо актуальну проблему, яка терзає останнім часом весь світ - економічна криза. Країни з істинною демократією мали б самоорганізуватися і ефективно вийти з кризи. Однак проблема, якщо і вирішується, то вкрай болісно. Чому? Відповідь проста: для вирішення проблеми ВСЕ ТОВАРИСТВО повинно бути САМО зацікавлене в подоланні кризи. Але ми бачимо, що суспільство в багатьох країнах розколоте. Наприклад, уряди деяких країн хочуть збільшити пенсійний вік, а населення, природно, проти.

Які достатні важелі демократії? Які фактори повинні працювати, які гарантовано дозволяли б проблеми суспільства? Потрібно влаштувати такі механізми, щоб у людей була особиста зацікавленість, щоб члени суспільства бачили б для себе конкретні матеріальні і духовні вигоди від вирішення проблеми, що їм не просто щось обіцяють, а дають тверді юридичні гарантії. Які можуть бути вигоди від існуючих спроб підвищення пенсійного віку? Ніяких. Але можна зробити так, щоб людина сам захотів вийти на пенсію якомога пізніше, а для цього мають бути створені економічно вигідні механізми. Над їх створенням якось і не думають, а адже стимулів можна створити скільки завгодно - наприклад, знижки при покупках, при оформленні іпотеки, страховки і т.п. Є тільки туманні надії на те, що, можливо, авось, таким шляхом кризу можна колись дозволити. Особистої зацікавленості в цьому у громадян немає, і боротьба з кризою - не їхня особиста боротьба, боротьба з корупцією - не їхня особиста боротьба, і т.п.

Спробуємо застосувати сформульовані положення до деяких країн.

Росія. За західними мірками у нас демократія, так як вибори в країні функціонують, і принципових претензій до їх проведення західні та вітчизняні спостерігачі не пред`являють. Але достатні ознаки демократії відсутні. У громадян немає ніяких вигод від того, є у нас вибори чи ні, так як їх явно недостатньо для вирішення величезної кількості проблем: злочинність, корупція, падіння рівня життя як були, так і залишаються. Крім того, при формальної багатопартійності у нас фактично монополія однієї партії. Справа навіть не в тому, що «Єдина Росія» укупі з ОНФ всіх підім`яла під себе. Справа в тому, що у решти партій немає ніякого бажання брати відповідальність за країну на себе. КПРФ, ЛДПР і інші партії лише імітують політичну активність. Не очікують вони для себе ніяких вигод від приходу до влади, не хочуть вони головного болю, їм добре бути в образі набичив критиканів. Їм і без державної влади живеться добре, у них є свій шматок хліба.

США - ось вони активно насаджують демократію - у своєму розумінні - по всьому світу. Але чи є в США демократія? Формально - так, там система виборів відпрацьована. Але це лише необхідний ознака. Чи працює достатня ознака? Ні. Наприклад, у США гігантський державний борг. Це жахлива проблема. Рядові американці це розуміють, але позбавлені можливості особисто брати участь у вирішенні цієї проблеми, їм від цього «ні холодно, ні жарко». Немає механізмів, які включили б особисту зацікавленість громадян у зменшенні заборгованості держави перед суспільством. Вони просто передоручили це властям, які намагаються вирішувати проблему, здійснюючи агресії в чужі країни. Упевнений, що пересічні американці особисто зацікавлені в мирному вирішенні проблем, адже в боях гинуть їхні рідні та близькі. Колись вони активно виступали проти війни у В`єтнамі. Але навіть якщо вони почнуть виступати проти нинішніх воєн, це і буде говорити про відсутність демократії в США, так як демонстрації і мітинги - не методи істинної демократії, це ознака не наявності механізмів самоорганізації, а їх відсутності. Американці повинні подбати про демократію у своїй власній країні.