Види демократії

Демократія - це така політична система, при якій реалізація політичної влади здійснюється більшістю громадян, вільно виражають свою волю. Аристотель розглядав її як правління незаможних громадян у власних інтересах. Платон терміну «демократія» визначення давав наступне: влада заздрісною бідноти. В давнину вона вважалася найгіршою формою управління в державі. Пов`язувалося це з тим, що внаслідок низької людської культури ця форма правління рано чи пізно переходить у владу натовпу.

Після Великої революції у Франції демократія стала розглядатися як деякий суспільний устрій, яке відкидає елітарність і монархію. З того часу було сформовано величезну кількість теорій про цю систему суспільного устрою.

У Х VIII - ХІХ століттях демократія вважалася режимом, що гарантує комплекс політичних і соціальних свобод і прав. До них, зокрема, відносили право спілок, зборів, свободу думок, совісті, листування, пересування, а також участь у вирішенні важливих політичних питань. Крім того, в рамках цього режиму людині гарантувалися природні права на житло, безпека, життя, працю, відпочинок та інше. Правова держава і утворюється громадянське суспільство стали найважливішими умовами розвитку демократії.

Західні політологи сучасності не розглядають демократію як владу народу, що визначає напрямок проведеної політики в державі. На їхню думку, цей режим являє собою систему правління, що вважається з народною волею, яка, в свою чергу, виражається при виборі правлячої еліти.

У відповідності зі способом участі громадян в управлінні державою, а також того, як і хто саме виконує безпосередньо функції влади, виділяють наступні види демократії: представницьку і пряму.

Прямий називають таку систему правління, за якої громадяни беруть безпосередню участь у розробці, підготовці, обговоренні, а також прийнятті рішень. Дана форма участі була характерна для античної демократії. Сьогодні ж вона допустима лише в невеликих громадах, населених пунктах, на підприємствах і т.д. Використовується така форма, як правило, для вирішення завдань, які потребують особливої кваліфікації.

Представницька демократія вважається основним типом участі народу в сучасних системах управління. Суть цієї форми полягає в опосередкованому участі суб`єктів у вирішенні певних державних питань. Реалізується це участь допомогою вибору громадянами представників, покликаних виражати інтереси народу і від їхнього імені віддавати розпорядження і видавати закони. Дана форма необхідна в рамках існування масштабних соціальних систем, а також при певному рівні складності прийнятих рішень.

Дослідники виділяють також види демократії, відповідають тому чи іншому періоду в історії людства. Всього існує п`ять типів.

Першою є демократія громадська. У племені проводили вибори вождів, ради старійшин.

Другий тип - династична демократія. Вона сформувалася з появою першого єгипетського держави. При тому, що верховні правителі, що передавали в той час владу у спадок, вони могли управляти державою не лише у власних, а й в народних інтересах.

Слід зазначити, що ці види демократії були найдавнішими формами реалізації волі народу.

Третім типом є грецька система. Сьогодні її частіше називають «західною».

Четвертим типом є демократія формальна.

Ці види демократії (формальна і грецька) не мають зовнішніх відмінностей. Однак для четвертого типу характерна відсутність боротьби за владу.

П`ятим типом є однопартійна демократія. При цій формі напрямок політики країни на розвиток здійснюється не у відповідності з вибором народу під час прямих виборів, а на підставі боротьби всередині однієї партії.