"Москіт" - ракета протикорабельна

Мабуть, саме за станом морського флоту завжди можна дати адекватну оцінку обороноздатності та економіці країни. І тут справа не тільки в крайній дорожнечі змісту кораблів і підводних човнів. Сучасний флот - наукомістка галузь, де в першу чергу «обкатуються» новітні оборонні та наступальні озброєння.

Якщо за часів Другої світової війни балом правили важкі лінкори з потужною захистом і порівняно прості авіаносці для гвинтових літаків, то зараз ситуація змінилася кардинально. ВМФ практично всіх «морських» країн активно беруть на озброєння порівняно маленькі і верткі есмінці, все більше зростає роль підводних човнів, а авіаносці розглядаються виключно з погляду наступального елемента для залякування країн, у яких немає нормального ППО.

Крім того, нинішні морські битви вже не ті: противники найчастіше не бачать один одного навіть на горизонті, а перемога забезпечується потужним ракетним озброєнням, один залп якого цілком може відправити величезний ворожий корабель на дно. У нашої країни є відмінний засіб - система «Москіт». Ракета ця, яка була створена ще в СРСР, є надійним способом забезпечення гарантій мирного врегулювання.

Початок розробки

Роботи з розробки даного озброєння почалися ще в 1973 році. У створенні брали участь десятки НДІ і КБ з усього СРСР. «Москіт» - ракета, спочатку розробляється для заміни застарілих типів аналогічного озброєння і призначена для установки на есмінці і ракетні катери. Крім того, нею оснащувалися бойові екраноплани.

До прийняття на озброєння ракеті довелося пройти через вражаючий ряд перевірочних випробувань, які були розпочаті тільки в 1978 році. Сталося це в умовах полігону "Піщана Балка", де були проведені перші тести макетів майбутнього виробу і перевірені характеристики його маршових двигунів. Державні ж випробування тривали аж до кінця 1982 року.

Вони були визнані успішно пройденими тільки після стрільб есмінця «Відчайдушний», що знаходився в Баренцевому морі. Мішені розстрілювалися з дальності в 27 кілометрів, причому турбувалися вразити відразу дві мети. Ракета і екіпаж корабля з цим завданням впоралися чудово.

Взагалі, тільки в ході цих випробувань ракета запускалася відразу 15 разів, причому успіх був досягнутий у восьми випадках, частковий успіх - у п`яти. Повною невдачею завершилися тільки два запуски. Але далеко не відразу на озброєння вітчизняного флоту потрапив «Москіт»! Ракета ще цілих п`ять років, з 1983 по 1985 роки, піддавалася різним конструктивним поліпшень і модернізації, поки її потенціал нарешті не був визнаний достатнім.

Так, первісна дальність польоту була збільшена практично о шостій (!) Разів, досягнувши показника в 125 кілометрів, а також була досягнута повна сумісність її з екранопланом «Лунь», що дозволяло забезпечити надійну охорону практично усього узбережжя СРСР за умови використання цієї ракети.

Випуск, модифікації

Випускав і випускає її комплекс «Прогрес», розташований в Приморському краї. Ракета неодноразово була продемонстрована як на вітчизняному Жуковському (МАКС), так і на всіх світових виставках озброєнь (в Абу-Дабі, наприклад).

Тільки на початку 80-х років комплекс був офіційно прийнятий на озброєння есмінців, що відносяться до класу "Сучасний", проекту 956, а в 1984 році на них почали встановлювати вдосконалені ракети з пусковою установкою КТ-190. Незабаром був створений і авіаційний «Москіт». Ракета приймалася на озброєння в період з 1992 по 1994 рік.

Для чого призначена?

Комплекс і ракета були створені для знищення різних категорій ворожих надводних суден, транспортів для десанту, а також кораблів конвою і одиночних цілей. Сюди відносяться також кораблі на повітряній подушці і водних крилах, які до того були практично невразливі для ракетної зброї через свою високої маршової швидкості.

Ефективно знищуються суду, водотоннажність яких знаходиться в межах до 20000 тонн. Можлива швидкість мети - до 100 вузлів. Ракета може вражати супротивника навіть в умовах інтенсивного вогневого і радіолокаційного протидії останнього. Не є перешкодою і складні погодні і кліматичні чинники. Сама протикорабельна ракета «Москіт» може бути ефективно використана при температурі навколишнього повітря від -25 до +50 градусів за шкалою Цельсія.

Умови роботи

Хвилювання моря при використанні «Москіта» може досягати відразу шести балів (якщо мета маленька - до п`яти), а швидкість вітру (напрям його не має значення) - до 20 метрів в секунду. Радянським конструкторам вдалося створити ракету, яка може вражати ціль навіть в умовах ядерного вибуху.

Чим же характеризується протикорабельна ракета «Москіт» авіаційного базування? Основні характеристики нічим не відрізняються від флотського варіанта. Цим комплексом можуть оснащуватися літаки Су-33 (Су-27К) та інші, які допускають корабельне базування.

Склад комплексу

Багато припускають, що сам комплекс «Москіт» має у своєму складі тільки одну установку для запуску ракети, але це не так. Він включає відразу кілька їх різновидів: стандартна протикорабельна, надзвукова різновид, нізковисотние, для ураження цілі в умовах інтенсивно працюючих систем ППО, а також снаряд з «розумним» наведенням ЗМ-80. За керування запуском відповідає система 3Ц-80, установка для наведення КТ-152м. Якщо мова йде про оборону узбережжя зі стаціонарним базуванням комплексу, то управління бере на себе єдиний комплекс КНО 3Ф80.

Технічні особливості

Ракета відноситься до легкого класу, її компоновка створена за класичною аеродинамічною схемою. Форма носовій частині ожівальной, розташування оперення і крил - Х-подібне. Крила і оперення виконані складними для зручності транспортування і закріплення в пусковому контейнері. На корпусі чітко виділяються повітрозабірники, а на передньому обтічнику встановлюється Радіопрозорий кок.

Інші її характеристики вражають ще сильніше:

• Довжина ракети - від 9,4 до 9,7 метрів (залежно від модифікації і базування).
• Максимальне прискорення - до 2,8 махів.
• Мінімальна дальність ведення вогню - 10 кілометрів.
• Стартова маса - від 4 до 4,5 тонн.
• Вага бойової частини - від 300 до 320 кг.
• Термін зберігання в пусковому контейнері - до 1,5 років.
• В даний час модернізовані ракети можуть вражати ціль при запуску з берегових комплексів на відстані до 240 кілометрів.

При виготовленні широко застосовується хімічно чистий титан, високосортні сталеві сплави і склотканина.

Силова установка комбінована. Мається стартовий пороховий двигун, вибивала ракету з пускового контейнера, а також маршова повітряно-реактивна силова установка 3Д83. Порохової прискорювач розташовується прямо в соплі маршового двигуна. Він повністю вигорає за перші три-чотири секунди, після чого його залишки виштовхуються потоком повітря.

Система наведення

Система наведення також виконана за комбінованою схемою. Навігація - инерциального типу, а також активно-пасивна головка радіолокаційного наведення. «Родзинкою» є маршова система управління, за рахунок якої забезпечується висока ймовірність ураження цілі навіть при її активному вогневому протидію. Потрібно відзначити, що цей показник коливається від 0,94 до 0,98.

Політ відбувається при прискоренні понад два махів, причому ракета йде по дуже складній траєкторії. Відразу після старту снаряд виконує класичну "гірку", потім йде максимально різке зниження - до висоти 20 метрів. Коли до мети залишається дев`ять кілометрів, відбувається ще більш різке зниження, до висоти семи метрів, після чого ракета йде буквально над гребенями хвиль, маневруючи змійкою. У ході польоту можуть виконуватися і більш складні маневри, причому перевантаження нерідко перевищують 10G.

Поразка мети

За рахунок таких характеристик ракета «Москіт» (і «Малахіт», її попередник) представляє смертельну небезпеку практично для будь-якого корабля потенційного супротивника. У комплексі з іншими протикорабельними засобами берегової оборони вони зводять до нуля ймовірність «безкровної» висадки ворожого десанту.

Поразка корабля ворога забезпечується за рахунок граничної кінетичної енергії і потужного вибуху всередині корпусу судна. Одна ракета легко пустить на дно крейсер, а 15-17 штук цілком можуть вивести з ладу цілу корабельну угруповання противника. Особливо хороша крилата ракета «Москіт» тим, що ухилитися від неї практично нереально. Її виявлення відбувається тільки за 3-4 секунди до вогневого контакту з метою, а тому стару радянську розробку досі поважають і бояться моряки у всіх військових флотах світу.

Розміщення та сучасний стан

ПКРК "Москіт" масово встановлювався на есмінцях проекту 956 (по два счетверенних комплексу), протичовнових судах проекту 11556 "Адмірал Лобов", а також практично на всіх ракетних катерах проекту 1241.9. Його встановлювали на дослідному проекті малого ракетного корабля проекту тисячі двісті тридцять дев`ять (судно на повітряній подушці), на судах проекту +1240, а також на згадуваному вище екраноплані "Лунь", для якого ракету довелося серйозно модернізувати.

Особливо цінно, що ракета «Москіт», характеристики якої вже наводилися вище, може бути використана в частинах берегової оборони, а також у берегової авіації, будучи змонтована на літаках Су-27К (Су-33). У цьому випадку на борт береться один снаряд, який підвішується зовні фюзеляжу між мотогондолами.

Покращення по дальності

Вже в 1981 році вийшла постанова, згідно з яким необхідно було значно вдосконалити маршовий двигун для збільшення дальності застосування ракети. Так з`явилася ракета «Москіт-М», десятеро попередніх пусків якою були проведені в період з 1987 по 1989 рік. Радянським інженерам вдалося збільшити дальність відразу до 153 кілометрів, а модифікований варіант отримав позначення 3М-80Е.

В даний час ракета «Москіт», фото якої є в статті, може встановлюватися практично на всіх типах російських есмінців та інших бойових кораблів, включаючи ракетні катери, а також поставляється на експорт. Дозволено її монтування (за бажанням замовника) на відповідні для цього зарубіжні бойові кораблі.

Важливість

Саме ракета «Москіт», ТТХ якій розглянуто в цій статті, дозволила створити проект єдиного корабля. Її характеристики були такі, що надавали невеликому ракетному катеру чи не ефективність есмінця. Все це дозволяло в десятки разів здешевити створення повноцінної корабельного угруповання, не жертвуючи при цьому її бойовими якостями. З урахуванням величезній протяжності узбережжя СРСР це було надзвичайно важливо.

Крім іншого, подібне ударне озброєння набуває просто неоціненну важливість в умовах сучасності, коли в РФ тільки-тільки починає відтворюватися нормальна океанічна угруповання кораблів. В даний час немає особливих можливостей по введенню великих кораблів до складу ВМФ, так що перспектива створення повноцінних есмінців з «москітами» на борту складно переоцінити. Тому радянська розробка ще дуже і дуже не скоро вийде у відставку.