Елла Памфілова: біографія, політична та громадська діяльність

Елла Памфілова (фото якої буде представлено далі в статті) є Головою Ради при Президентові РФ з прав людини та сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства. Цей пост вона займає з 2004 року. До цього призначення з 2002-го вона була головою Комісії при Президентові з прав людини. У період з 1994 по 1999 р Елла Памфілова була депутатом Держдуми. У 1991-1994 рр. була міністром соцзахисту населення. З 1989-го по 1991-й вона була депутатом ВР СРСР. Елла Памфілова

Елла Памфілова: сім`я

Народилася 12-го вересня 1953 року в Ташкентській обл., УзССР, у м Алмалик. Лекомцева – дівоче прізвище, яку Елла Памфілова носила до заміжжя. Батьки – мати Поліна Микитівна і отець Олександр Савелійович – багато працювали. Вихованням дочки займався в основному дід. Свого часу він був розкуркулений і засланий в Середню Азію. Тут дід знову підняв господарство. Елла Памфілова, особисте життя якої почалася ще в студентстві, має доньку Тетяну. В даний час вона знаходиться в розлученні.

Освіта

Лекомцева прекрасно вчилася в школі. За свою успішність і ставлення до навчання вона була навіть удостоєна честі вручати квіти Микиті Хрущову, коли він був з візитом в Ташкенті. У 1970-му закінчила школу із золотою медаллю. Її мати хотіла, щоб дочка стала лікарем. Та попри це, Елла Лекомцева вирішила поступити на факультет журналістики МДУ ім. Ломоносова. Але вона не платила комсомольські внески і не публікувалася. З цих причин їй було відмовлено у зарахуванні. У тому ж році вона поступила в МЕІ і в 1976 році закінчила його, отримавши кваліфікацію інженера електронної техніки. Будучи ще студенткою, Елла Олександрівна вийшла заміж за Микиту Памфілова. Після народження дочки влаштувалася на Центральний РМЗ ПО "Мосенерго". Наприкінці сімдесятих років перервала свою кар`єру і відправилася разом з чоловіком, покликаним із запасу, в "Тмутаракань" (на Таманський півострів, по всій видимості).

Елла Памфілова фото

Повернення до Москви

Приїхавши назад до столиці, Елла Памфілова знову почала працювати на заводі. Незабаром стала майстром, потім інженером-технологом. Елла Памфілова в молодості була активісткою і досить швидко зайняла пост голови профкому. У 1985-му вступила в партію, а в 1989-му була обрана від профспілок до Верховної Ради Союзу РСР. У НД була членом комітету з екологічних питань і проблем раціонального використання природних ресурсів. Згодом приєдналася до демократичної опозиції. У липні 1990-го, після XXVIII з`їзду, Памфилова вийшла з КПРС. У тому ж році вона була призначена секретарем комісії НД з питань пільг і привілеїв. Крім цього, була членом комітету по боротьбі з корупцією. Саме на цих постах на початковому етапі своєї політичної кар`єри Уряд країни відзначило діяльність, яку здійснювала Елла Памфілова. Біографія її в цей період повне подіями, які в більшості своїй пов`язані з роботою в адміністративному апараті. Так, з 1990-го по 1991-й вона вела активну боротьбу з пристроєм спеціального медичного обслуговування і санаторіїв. Однак як вона згодом відзначала, комітети фактично нічого не змогли добитися.

Робота в сфері соцзахисту

Наприкінці осені 1991 року Президент Борис Єльцин підписав указ про призначення Памфілової міністром соціального захисту. На цій посаді вона неодноразово говорила про зростаючу злиднях, відзначала розшарування населення. У період її діяльності в якості міністра було розпочато впровадження комп`ютеризованої пенсійної структури. Ініціатором цих робіт була саме Елла Памфілова.



Елла Памфілова адреса

Біографія з 1992 по 1995 р

У грудні 1992 року вона подала у відставку. Як зазначали ЗМІ, Елла Памфілова зробила це в якості протесту. У той час у відставку подав і Єгор Гайдар, і. о. прем`єр-міністра. Але Єльцин прохання Памфілової не підписав. У результаті їй довелося залишитися в Уряді за Черномирдіна. У 1993 році Елла Памфілова брала участь у діяльності комісії з розробки Конституції РФ. У грудні цього ж року обиралася до Держдуми. Незважаючи на те що вона була в першій трійці від блоку разом з Гайдаром і Ковальовим, в Думу їй вдалося потрапити від одномандатного 87-го Калузького округу. У березні 1994-го Памфилова залишила міністерський пост. Як відзначають офіційні джерела, це було обумовлено її незгодою з урядовою політикою. Після цього вона стала членом комітету з питань соцполітики і праці в Держдумі. Елла Памфілова намагалася домогтися затвердження законопроекту про скасування недоторканності депутатів, виступала проти війни в Чечні. Крім цього, брала участь в обговоренні прийняття тимчасових заходів у цій Республіці, які передбачали мирне вирішення ситуації. Однак законопроект не знайшов підтримки більшості. З травня 1994 по липень 1995-го Елла Памфілова була головою Ради з питань соцполітики при Президентові. У листопаді 1994-го стала незалежним депутатом, вийшовши з "Вибору Росії" і партії Гайдара.

Елла Памфілова контакти

Обрання до Держдуми Другого скликання



У 1995-му Елла Олександрівна була членом блоку "Памфілова-Лисенко-Гуров". Останній був генерал-майором міліції і займався протидією злочинності. Лисенко був лідером Республіканської партії. Блок не зміг подолати п`ятивідсотковий бар`єр. Однак Елла Памфілова увійшла в Держдуму від 86-го Калузького округу. У 1996 році вона увійшла до групи депутатів "Регіони Росії". З цього ж часу стала також замголови комітету у справах молоді, сім`ї та жінок. Через час вона пішла з нього. Після цього нею було розпочато роботу в комітеті з безпеки. На своїй посаді Памфилова займалася проблемами соц. безпеки, боротьбою з алкоголізмом, наркоманією, сімейним насильством, питаннями безпритульних. На громадських засадах паралельно брала участь у діяльності комісії з пошуку інтернованих громадян, заручників, полонених.

Елла Памфілова особисте життя

Подальша діяльність

В якості депутата Держдуми Другого скликання Елла Памфілова сформувала рух "За здорову Росію". З нього згодом було створено політичне об`єднання "За громадянську гідність". Гаслом цього руху був заклик голосувати проти всіх. На виборах до Держдуми Третього скликання Памфилова своєї кандидатури не виставила. Створене нею рух не змогло подолати п`ятивідсоткового бар`єру. У 2005 році об`єднання було ліквідовано.

Робота на початку 2000-х

Памфілова є першою жінкою, яка брала участь у виборах Президента. Вона стала сьомою, набравши 1,01%. Після невдачі Елла Олександрівна виступила ініціатором формування і вступила в Громадську незалежну комісію, що розслідувала правопорушення і здійснювати захист прав людини на території Північного Кавказу. Очолював це об`єднання П. Крашенинников. У 2001-му Памфілова зайняла пост голови в президії руху "За громадянську гідність". Воно займалося координацією діяльності неурядових структур, зайнятих у сфері захисту дітей. У липні наступного року В. В. Путін призначив її головою Комісії при Президентові з прав людини. У 2004-му пройшло реформування цієї структури. Памфілова очолила Раду при Президентові з прав людини та сприяння розвитку громадянських об`єднань. Займаючи цю посаду, вона брала участь у координаційній діяльності з пошуку зниклих безвісти, поверненню біженців в Чечню. Крім цього, вона виступала і за звільнення Бахміної з колонії (колишнього юриста компанії "ЮКОС").

Елла Памфілова сім`я

Конфлікти

У 2009 році Рада на чолі з Памфілової оприлюднив заяву, в якій висловлювалося засудження кампанії проти Олександра Подрабінека. Від Ольги Костіної, члена Громадської палати, у відповідь на це прозвучало кілька різких слів. Вони адресувалися як самої Памфілової, так і Раді в цілому. У цьому зв`язку було вирішено подати на Костіну до суду позов про захист гідності, честі та репутації. Як зазначала Памфілова, саме вона стала першоджерелом недостовірних та образливих відомостей, поширених у ряді ЗМІ. Костіна, у свою чергу, заявила, що готова до розгляду, маючи намір пред`явити докази своєї правоти. У 2010 році Памфілової у задоволенні позову було відмовлено. У зв`язку з цим конфліктом, представники "Єдиної Росії" заявили, що домагатимуться її відставки з поста голови. Суперечка розгорілася навколо статті Подрабінека, опублікованій в одному з випусків "Щоденного журналу". Замітка журналіста викликала широкий громадський резонанс. Проти статті висловилися активісти руху "Наші", деякі ветерани та представники "Єдиної Росії". У липні +2015-го Памфилова виступила ініціатором позбавлення фонду М. Гайдар виграного ним президентського гранту. Наприкінці серпня 2015 вона звернулася до В. В. Путіна з пропозицією провести перевірку діяльності інстанцій та посадових осіб, які брали участь у розгляді у справі "Оборонсервіс". У цей день судом була умовно-достроково звільнена Васильєва – головна фігурантка.

Елла Памфілова в молодості

Висновок

За весь час своєї діяльності вона була удостоєна медалей та орденів, у тому числі "За заслуги перед Вітчизною" 1 і 4 ст., А також звань "Почесний прикордонник", "Почесний працівник мінпраці". Особливо був відзначений її внесок у розвиток Чеченської республіки і врегулювання конфлікту. З 2006-го вона є кавалером Ордена почесного (французького) легіону. Зараз вона працює старшим науковим співробітником Центру досліджень некомерційного сектора і громадянського суспільства при НДУ ВШЕ. Це друга основна діяльність, яку веде Елла Памфілова. Адреса установи: Москва, вул. М`ясницька, 20, каб. 521. В цілому політологи зазначають, що вона внесла великий внесок у діяльність держави. Багато питань, не висвітлені в ЗМІ, але що мали особливе значення для розвитку громадянського суспільства, були вирішені завдяки активності, яку проявляла Елла Памфілова. Контакти можна знайти на сайті Центру досліджень при НДУ ВШЕ. Електронна пошта Елли Олександрівни: [email protected].




» » Елла Памфілова: біографія, політична та громадська діяльність