Чи добре бути щасливим? У різних культурах вважають по-різному

На нашій планеті існують дві культури, багато в чому полярно протилежні. Вважається, що люди Заходу вважають щастя головною метою життя, а на Сході в цьому прагненні бачать прояв досить сумнівною моралі. Однак на ділі не все так просто.

Чи можна уникати щастя?

Якщо запитати будь випадково зустрінутого на вулиці перехожого, про що він мріє, то з високим ступенем імовірності буде отримана відповідь: «Я просто хочу бути щасливим». Під цим більшість увазі можливість частіше радіти й якомога рідше сумувати. Після більш докладного вивчення питання та розширення репрезентативності, однак, з`ясується, що такий підхід скоріше характерний для прихильників західної культури.

На перший погляд здається дуже дивним і незвичним, що хтось може уникати щастя. Нам всім відомо, що його багато не буває, і чим його більше, тим краще. Якщо людина виглядає щасливим і поводиться відповідно, то це свідчить, що життя у нього вдалася. А от якщо хтось ставиться до товариства хронічних невдах, значить, він щось робить неправильно, і йому слід поміняти свої погляди, а можливо, і переконання, і перейняти нові методи досягнення успіху. Але це все в Європі та Америці.

Серед землян зустрічаються люди і цілі країни, що мають зовсім інші уявлення про цінності. Там вважають, що якщо людина щаслива, то, швидше за все, він сконцентрував зусилля на власне благополуччя, а всім відомо, як часто особисті та громадські інтереси суперечать один одному. Жителі Східної Азії знаходять бурхливі прояви радості вкрай недоречними. У Японії, наприклад, бути щасливим взагалі не так уже й важливо. Там є куди більш серйозні критерії оцінки успішності життєвого шляху.

Науковий підхід

В університеті міста Веллінгтона (Австралія, штат Вікторія) було проведено цікаве дослідження, що дозволяє судити про те, наскільки по-різному люди схильні розуміти щастя і в якій мірі воно для них важливо. Результати виявилися напрочуд суперечливими. Вони похитнули усталені уявлення про те, що щастя це кінцева мета для більшості людей.

Вчені виходили з визначення щастя як задоволення, викликаного хорошим станом справ і відсутністю негативних емоцій. При цьому дослідників цікавило не тільки те, наскільки щасливі спостережувані ними особистості, але і їх ставлення до інших успішним людям.

Вони виявили, що існують різні види щастя. Наприклад, емоції, пережиті працівником, які дізналися про своє підвищення по службі, мають зовсім іншу природу, ніж задоволення господаря, якого радісно зустрічає зачекалися вірний пес. І при цьому обидва вони абсолютно щасливі.

Чому щастя часом не в радість

Люди іноді відчувають деяку незручність за свою рідкісну удачливість. Їм часто здається, що щастя являє собою прояв егоїзму і індивідуалізму, що становить для носіїв деяких національних культур серйозну проблему.

Таким нетиповим ставленням до власного особистого благополуччя страждають деякі американці (що дуже дивно) і більшість людей, що населяють Схід. Вони сприймають щастя як фатальне передвістя долі. Якщо хтось занадто багато веселиться, то йому неодмінно чекають сльози, – приблизно так міркують люди, на собі випробували звичай долі врівноважувати радість бідами.

У своїй більшості чужий містики і масово орієнтований на матеріальні цінності Захід не розділяє подібних побоювань, але соціологічні дослідження показали, що теорія ця європейцям відома, більше того, багато з них в неї вірять. Власне особисте щастя може викликати тривогу тих, хто відчуває недостатню безпеку свого становища в повсякденному житті. До того ж настрій на біду найчастіше її ж і наближає. У нас це явище визначають словом «накликали».

Релігійно-етнографічні основи

В основі теорії неприйняття щастя лежить даоське правило, що свідчить, що все в світі перебуває в перманентному коливанні між протилежностями, гарне врівноважується поганим, а Всесвіт являє собою чітко збалансовану систему.

Корейці кажуть, що щастя приходить з попередженням про те, що людині буде так само понуро в майбутньому, як радісно тепер.

Іранська приказка говорить: «Смуток прокидається, голосно регочучи».

Християнство вчить, що щастя – це добре, якщо воно від милості Божої. В іншому випадку воно від лукавого.