Якому російському супутнику поставлений пам'ятник в Москві? Пам'ятник першому супутнику

Перш ніж дізнатися, якому російському супутнику поставлений пам`ятник у Москві, варто розібратися, що ж являє собою цей літальний апарат. Штучним вважається супутник Землі, створений руками людини (на відміну від Місяця, яка є природним супутником), що переміщається по траєкторії у формі еліпса навколо нашої планети по геостаціонарну орбіту. Для того щоб апарат вийшов на цю орбіту, необхідно, щоб його швидкість була більш, ніж перша космічна, але менш, ніж друга космічна.

Космічні швидкості для штучних супутників

Це означає, що всі штучні супутники повинні летіти в космос зі швидкістю більше 7,9 км с, для того щоб не впасти назад на поверхню Землі, але менш 11,2 км с, щоб не віддалитися у відкритий космос. Відзначимо, що перші і другі космічні швидкості - різні для різних небесних тіл. Приміром, друга космічна швидкість для Місяця складає всього 2,4 км с, так як цей об`єкт менше нашої планети, а для чорної діри швидкість, необхідна для відриву від неї у відкритий космос, повинна бути більше швидкості світла. Можливо, тому у чорних дір не спостерігається ні природних супутників, ні штучних.

Пам`ятник першому супутнику Землі встановили через рік після запуску цього апарату в Москві, біля метро Ризька. Країною, яка відправила перший штучний космічний апарат на орбіту, був СРСР. Сам запуск відбувся на початку жовтня 1957 року з дослідного полігону міністерства оборони «Тюра Там», який згодом стане космодромом «Байконур». Підготовка ж до першого польоту йшла не одне десятиліття. Очолював роботи ракетних конструкторів найвідоміший інженер Сергій Корольов.

Символічне становище супутника на пам`ятнику

Пам`ятник першому супутнику був створений архітектором В.Карцевим і скульптором С.Ковнером. Він являє собою семиметрову бронзову фігуру людини в костюмі робітника, який тримає на витягнутій вгору руці куля відходять від нього антенами. Звичайно, такий стан супутника чисто символічне, оскільки навіть найпростіший апарат, яким і був перший супутник, може бути дуже важким по вазі. Приміром, ПС-1, зображений в даній скульптурній групі, важив близько 84 кілограмів, складався з двох досить невеликих півсфер (0,58 метра в діаметрі). Півсфери відлили з алюмінієвого сплаву і скріпили один з одним трьома десятками болтів. Герметичність забезпечувала проста гумова прокладка.

Більше 1400 витків навколо планети

На верхній частині супутника були розташовані дві антени, кожна з яких мала два відгалуження по 2,4 і 2,9 метра, а всередині вчені змогли розмістити срібно-цинкові акумуляційні системи (важили 50 кг), датчики температури, датчики тиску, кабельну мережу, радіопередавач, термореле, повітропровід для систем регулювання та вентилятор. Супутник облітав нашу планету за 96 з невеликим хвилин, скоїв більше 1400 витків і зійшов з орбіти в січні 1958 року. Ось якому російському супутнику поставлений пам`ятник у Москві.

Пам`ятник має дубль в іншому місті

Хоча це, швидше пам`ятник радянської епохи, як і дубль даного монумента на площі Енергетиків в Ростові-на-Дону. В історії нової Росії це досягнення увічнено пам`ятником в місті Королеві, який відкрили в 2007 році, 4 жовтня, в день п`ятдесятиріччя запуску першого штучного супутника Землі.

Елемент скульптурної композиції побував у космосі

Якому російському супутнику поставлений пам`ятник у Москві зовсім недавно? У 2012 році перед комплексом Медико-біологічного агентства (Федерального) поставили монумент, основу якого складає капсула супутника, який побував у космосі з незвичайними пасажирами на борту. Космічні екіпажі останнього покоління, в основному, складалися з мавпочок, яким іноді «складали компанію» інші види тварин.

Апарат з тваринами важив 6,3 тонни

Штучні супутники біологічного призначення (для запуску живих істот) почали розробляти ОКБ-1 (Куйбишевський філія) майже відразу після польоту А.Гагаріна в космос на початку 70-х років минулого століття. Їх особливістю є те, що після виведення на орбіту вони переміщуються у вільному режимі без впливу систем орієнтації, що дозволяє отримати дуже чисті результати експериментів в умовах невагомості. Перші апарати цієї серії важили близько 6,3 тонн, при вазі самого обладнання тільки в 0,7 тонни і виводилися на низьку орбіту за допомогою ракетоносіїв «Союз-У». Найчастіше «відправка» здійснювалася з космодрому Плесецьк. Розрахункова максимальна тривалість польоту становила близько місяця - такі були терміни дії систем життєзабезпечення тварин, після чого апарат спускався на парашутній системі на полігон у Казахстані (під Кустанаєм).

Вони допомагали освоювати космос

Пам`ятник супутнику такого плану встановлений невипадково. Всього з 1973 по 1996 рік було запущено одинадцять супутників, які перебували на орбіті від п`яти до майже 19 діб і результати досліджень дозволили отримати великі дані про поведінку живих організмів в космічному просторі. Першопрохідцями в 1973 році на даному типі апаратів стали 45 щурів, з третього запуску програма знайшла міжнародний характер. А в ході робіт на четвертому супутнику було встановлено дуже важливий факт - самопочуття щурів, які перебували в космосі в міні-центрифузі (штучна сила тяжіння), виявилося набагато краще стану іншої частини щурів, які перебували в невагомості. У останніх спостерігалася зміна мускулатури, підвищення крихкості лапок. Тому на сучасній міжнародній космічній станції люди по кілька годин на день проводять на тренажерах, щоб скоротити шкідливий вплив невагомості на організм. І все це було встановлено завдяки гризунам.

Як обирали в «космонавти»?

«Біон» - супутник тієї ж серії апаратів, який був перероблений під спеціальну програму, починаючи з шостого запуску. Тут космонавтами стали макаки-резуси, для яких довелося допрацювати конструкцію корабля, так як тварини були істотно більшими і кмітливим попередніх видів. Потенційних претендентів відбирали в Сухумському розпліднику. У космонавти брали тільки молодих самців, відбір проходив кожні три роки, після чого два роки йшло на тренування. Мавпочок вчили натискати на різні кнопки, педальки і важелі в залежності від сигналів на світловому табло. В якості заохочення їм пропонувався концентрат шипшини, який вони пили через спеціальний штуцер. Макак розміщували кожну в окремій внутрішній капсулі з можливістю їх візуального контакту через спеціальні віконечка.

З відібраних двадцяти особин, що пройшли тренування, на космодром потрапляла тільки половина, десять макак, з яких безпосередньо на майданчику вибирали двох і привласнювали їм ім`я в алфавітному порядку. Так, у космосі першими з приматів побували Абрек і Біон (1983 рік). Цей пуск був самим нетривалим, всього п`ять годин, так як одна з макак вивільнила лапу і зірвала з голови електроди, з яких частина була імплантована в мозок. Супутник вдало приземлився і після реабілітації перші мавпи-космонавти вирушили жити в розплідник.

Далі на орбіту вийшли Гордий і Вірний (1985 рік), потім куйовдить і Дрімота (1987 рік). Цей пуск також був не дуже вдалим, так як куйовдить звільнився від систем контролю, крім того, зламалася система подачі поживних речовин для приматів. Супутник довелося затиснути достроково, і приземлення було вкрай складним, так як об`єкт сів у зимових лісах Якутії. Майже всі космонавти, в тому числі ще й пацюки, черв`яки, тритони, мухи вижили, не пощастило тільки рибкам гуппі. Дрімоту на ПМЖ взяв до себе Фідель Кастро, гарантувавши йому гарну проживання і шана на Кубі.

Всі повернулися живими і неушкодженими, але ...

Яка ж капсула стоїть на сучасному пам`ятнику «Біон»? Москва отримала частину від супутника, який брав участь у четвертому запуску. Усередині справжньої сфери, оточеній на монументі подобою крил, в 1989 році в космос літали макаки Жаконя і Забіяка. Наступні експедиції, в 1992 і 1996 році, проходили за участю кришиться і Івашов, а також Мультика і Лапика відповідно. Всі вони повернулися назад благополучно, тільки мультики судилося загинути вже на Землі через непереносимості наркозу, який йому зробили після польоту під час операції. Відомо, що Кроша жив багато років після повернення з космосу, а Лапик живе в розпліднику в Адлері. Всі вони своїми польотами, поряд із ще 37 видами тварин, дозволили обґрунтувати можливість довгострокового перебування людини в космосі. Ось якому російському супутнику поставлений пам`ятник у Москві, на Волоколамському шосе, будинок 30, будова 1.