Безробіття і Закон Оукена

Безробіття являє собою вимушену незайнятість робочої сили, виникає внаслідок постійно порушували рівноваги між попитом і пропозицією на ринку праці. Можна виділити такі сучасні її види, як добровільна (фрикційна), структурна, циклічна, технологічна, сезонна, прихована та інші.

В силу різних чинників рівень офіційного безробіття далеко не завжди відповідає дійсності, адже прихована незайнятість (а в цю категорію також відносяться сільські жителі з перенаселених регіонів) за своїми масштабами набагато перевищує всі інші види. У той же час офіційна статистика не враховує в числі непрацевлаштованих тих громадян, які перестали шукати роботу (не стають на облік на біржі праці), а також тих, хто взагалі не бажає працювати (таких людей у великих країнах розвиненого ринку близько 1-2 мільйонів ). Для офіційної статистики ці люди просто не існують. Все це впливає на істотне заниження рівня безробіття.

Велике значення представляє розрахунок рівня безробіття. Ця величина розраховується для визначення обсягу втраченого для національної економіки внутрішнього продукту у зв`язку з нею. Для економістів закон Оукена виражає відставання фактичного обсягу ВВП від його потенційного значення.

Американському вченому А. Оукен вдалося довести наявність співвідношення між обсягом сукупного продукту і рівнем безробіття. Це співвідношення отримало назву закон Оукена. Згідно з цим законом, обсяг національного продукту знаходиться в обернено пропорційній залежності від кількості непрацевлаштованих людей в країні. При зростанні безробіття на 1% значення реального ВВП зменшується мінімум на 2%. Оскільки природна безробіття неминуча і носить постійний характер, для розрахунку відставання обсягу національного продукту враховують тільки надлишкову незайнятість. Цей останній вид, до слова, на сьогоднішній день властивий для більш розвинених країн.

Для оцінки рівня природного безробіття прийнято брати величину, рівну 6% від загального числа працездатних людей. Раніше, близько 30-35 років тому, він визначався в 3%, що говорить про те, що мобільність робочої сили зросла (це призводить до зростання добровільної безробіття) а темп НТП прискорився (це збільшує структурну незайнятість). У наш час сукупний рівень безробіття, як правило, перевищує природний рівень, що, відповідно до закону Оукена, веде до втрати частини ВВП ринкових країн.

У теж час закон Оукена демонструє і зворотну залежність. Суть її в тому, що за умови щорічного приросту національного продукту мінімум на 2,7% число непрацевлаштованих людей буде незмінним і не стане перевищувати природного значення. Таким чином, якщо макроекономічним параметрам не вдається подолати тривідсотковий бар`єр, безробіття в країні зростає.

Варто відзначити, що закон Оукена не є строгим правилом, яке неодмінно виконується при будь-яких обставин. Це, скоріше, тенденція, що має для кожної країни і періоду часу свої обмеження.

Зростання безробіття має наступні негативні наслідки: відбувається недовикористання, знецінення трудового потенціалу країни, якість життя погіршується, посилюється тиск на величину заробітної плати, зростають витрати суспільства на зміну профорієнтації або відновлення професійного статусу, зростає число правопорушень.

Основними факторами, що впливають на показник безробіття, є наступні:

- організаційно-економічні - стан інфраструктури ринку праці, зміна організаційних і правових форм організацій і підприємств, приватизація, структурні зміни в економіці-

- економічні - рівень інфляції та цін, норма накопичення, стан, в якому знаходиться інвестиційна активність, фінансово-кредитна система та національне виробництво-

- техніко-економічні - темп НТП, співвідношення пропозиції і попиту в різних сферах ринку праці, структурні зміни в економіці-

- демографічні - показник народжуваності, смертності, вікової та статевої структури населення, тривалості життя, напрямки та обсяги міграційних потоків.