Внутрішній світ

Духовний або внутрішній світ кожної людини являє собою результат створення, засвоєння, збереження, а також поширення культурної спадщини. У свою структуру він включає:

1. Пізнання. На основі наявної потреби в отриманні знань як про навколишній світ, так і про себе, про сенс і призначення свого існування, формується особистий інтелект. Він є композицією розумових можливостей, які дозволяють освоювати нову інформацію, підключаючи до цього процесу ту, яка вже була отримана раніше.

2. Емоції. Внутрішній світ людини піддається переживань суб`єктивного характеру, які виникають унаслідок різних ситуацій і явищ, що відбуваються в житті. До них відноситься гнів і радість, здивування і страждання, презирство і сором, страх і так далі.

3. Почуття. Стану емоційного характеру, прояв яких відбувається в більш тривалий період порівняно з переживаннями і володіють певною предметною спрямованістю. До них відносять моральні позиції людини: любов, дружбу, патріотизм та інші. У цю категорію входять і інтелектуальні здібності: допитливість, сумнів, цікавість. До почуттів відносять і естетичні прояви: тугу, захват, огиду і інші.

4. Світогляд. Внутрішній світ кожного з нас має певну систему поглядів, а також уявлень і понять про сутність навколишнього світу. Саме ця складова вказує на спрямованість людини як особистості і являє собою систему сформованих мотивацій, які сприяють орієнтації будь-якого виду діяльності незалежно від сформованої ситуації.

Світогляд надає твердість і стійкість характеру. Ця складова внутрішнього світу, визначаючи основну спрямованість і цілеспрямованість особистості, відбивається у вигляді людини, в його звичках, поведінці, схильності і дії.

Внутрішній світ у формі становить його світогляду поділяється на:

- знання-

- цінності духовного характеру-

- ідеали-

- прінціпи-

- ідеї-

- переконання.

Система поглядів про сутність навколишнього світу має свої особливості. Серед них виділяють наступні:

1. Історичність. Внутрішній світ кожного з нас завжди має тісний взаємозв`язок з тими стадіями розвитку, які переживає суспільство, а також сукупністю соціальних і політичних проблем країни.

2. Скептицизм, догматизм, а також розумний критицизм, які є рисами особистісної системи поглядів.

3. Переконання. Ця складова є стійким поглядом на навколишній світ і виражається в принципах і ідеалах, а також у прагненнях їх життєвого втілення через свої вчинки і дії.

Формування світогляду може відбуватися різними шляхами. Воно може скластися стихійно, приймаючи за основу буденний досвід і перебуваючи під впливом умов існування, а також усвідомлено, якщо основоположні ідеали і принципи проходять стадію теоретичної цілеспрямованої розробки.

Світогляд має різної емоційним забарвленням. Саме через нього виражаються відчуття людей, які виникають при зустрічі з дійсністю. Воно може бути песимістичним або оптимістичним.

Сформована у людини система поглядів відіграє пріоритетну роль у його житті. Вона дає орієнтири і ставить цілі в теоретичній, а також практичної діяльності. Світогляд дозволяє визначитися у способах вирішення поставлених завдань. Система поглядів людини дає йому можливість визначити дійсні цінності культури і життя.

Кінцева сукупність пріоритетів, які й визначають багатий внутрішній світ людини, є його менталітетом. Це поєднання всіх систем бачення дійсності є підсумком процесу її пізнання й оцінки.