Історичні типи світогляду: поняття і трактування

Світогляд являє собою складний тип свідомості, який за своєю природою є інтегрованим утворенням і присутній як на рівні індивідуальної свідомості, так і масового. Це проявляється в тому, що поняття світогляду, історичні типи світогляду включають в себе найрізноманітніші елементи - інформацію, системи цінностей, знання, стереотипи і зразки мислення та поведінки, установки і переконання та багато іншого. Саме тому, вивченням світогляду займається цілий ряд наукових дисциплін: гносеологічну сутність розглядає філософія, історичні типи світогляду вивчаються в предметної області історії та культурології, локальні прояви світогляду є предметом вивчення психології, соціології, політології та ряду інших наук.

У найзагальнішому вигляді, всі історичні типи світогляду мають приблизно однакову структурну композицію, в якій виділяються наступні компоненти:

- пізнавальний, який заснований на узагальненнях життєвого досвіду, професійних знань, умінь і навичок, наукової інформації. В результаті кожна людина формує у своїй свідомості певну картину світу, в якій можуть переважати ті, чи інші характеристики, що визначають властивості цієї картини (релігійна, наукова, уфологічна і т.д.).

- нормативно-ціннісні елементи складаються з ідеалів і норм, вірувань і переконань, які виробляються людиною в процесі соціалізації і які приймаються ним як результат виховання. Вони служать критеріями мислення і поведінки людини, основою його соціально-культурної ідентифікації.

- емоційно-вольової комплекс реалізується, як правило, через поведінкові прояви. Саме тут цінності, переконання, установки реалізуються в конкретні вчинки і супутні їм, відповідні емоційно-чуттєві забарвлення.

- історичні типи світогляду містять практичний компонент, який виражає прагнення і готовність індивіда діяти в даній ситуації саме таким чином, а не якимось іншим. Проявляється це, насамперед через особистісні установки, але вихідним мотивом, виступає світогляд людини. Практична реалізація установок і переконань, зрештою, і є той «сигнал» суспільству про характер і властивості світогляду кожної людини, без цього воно перетворилося б просто в абстракцію.

Враховуючи те, що світогляд, як система відображає ставлення індивіда до світобудови, відображає і його поведінку, слід визнати, що воно не є догмою, а являє собою субстанцію, опосередковану ще й ззовні - простором і часом. Це факт дозволяє виділити основні історичні типи світогляду і сформулювати хронологія їх формування.

Історично першим типом світогляду було релігійно-міфологічний світогляд, характерною рисою якого було те, що люди намагалися дати відповіді на їхні запитання у вигляді міфологічних переказів і релігійних догм. Догмат і міф виступали початковим знанням людини і відкривали йому картину світу, в рамках якої він потім будував своє життя і формував власні уявлення і установки до поведінки. Така форма світогляду цілком відповідала рівню розвитку цивілізації і ступеня освоєння людиною природи.

Наступною історичною формою світогляду стала філософія. Вона увібрала в себе від міфології та релігії не тільки сам світоглядний дух і обсяг інформації і знань, а й усі ті питання, на які людина намагалася отримати відповідь. Ця форма характеризується значною раціоналізацією світогляду, його зближенням з науковим мисленням, а тому більшою систематичністю.

Після того, як філософського освоєння світу стало недостатньо зважаючи накопичення людством величезної кількості знань та інформації, філософія перестає бути єдиною світоглядною формою, історичні типи світогляду доповнюються суто науковими формами осмислення дійсності. Наукова форма світогляду набула поширення завдяки бурхливому розвитку наукового знання.

На сьогоднішній день, поширене думки, що кожен індивід є носієм відразу декількох форм. Або що світогляд людини - є синтезоване утворення, в якому в індивідуальній пропорції присутні елементи всіх історичних типів світогляду.