Єдиновладдя: абсолютна, дуальна і парламентська монархія

У відомій пісні А. Пугачової є слова: «Все можуть королі», але чи так це насправді? В одних країнах королі володіють абсолютною владою (абсолютна монархія), а в інших їх титул лише данина традиціям і реальні можливості дуже обмежені (парламентська монархія).

Трапляються і змішані варіанти, в яких, з одного боку, є представницький орган, що здійснює законодавчу владу, але й повноваження короля або імператора досить великі.
Незважаючи на те, що ця форма правління вважається менш демократичною, ніж республіка, деякі держави-монархії, такі як Великобританія чи Японія, є потужними, впливовими гравцями на сучасній політичній арені. У зв`язку з тим, що останнім часом в російському суспільстві обговорюється ідея відновлення єдиновладдя (принаймні, таку ідею пропагують деякі священики РПЦ), розглянемо докладніше особливості кожного з його видів.

Абсолютна монархія

Як говорить сама назва, глава держави не обмежений ніякими іншими владними органами. З юридичної точки зору, класичної монархії такого типу в сучасному світі не існує. Практично в кожній країні світу є той чи інший представницький орган влади. Однак у деяких мусульманських країнах монарх фактично володіє абсолютною і безмежною владою. Як приклад можна привести Оман, Катар, Саудівську Аравію, Кувейт та ін.

Парламентська монархія

Найбільш точно такий тип єдиновладдя можна охарактеризувати так: «Король царює, проте не править». Ця форма правління передбачає наявність конституції, прийнятої демократичним шляхом. Вся законодавча влада знаходиться в руках представницького органу. Формально монарх залишається главою держави, але реально його повноваження дуже обмежені. Наприклад, монарх Великобританії зобов`язаний підписувати закони, але разом з тим не має права їх ветувати. Він виконує лише церемоніальні і представницькі функції. А в Японії конституція прямо забороняє імператорові втручатися в управління країною. Парламентська монархія є даниною усталеним традиціям. Уряд у таких країнах формується членами парламентської більшості, і навіть якщо король або імператор формально є його главою, все одно фактично несе відповідальність лише перед парламентом. При уявній архаїчності парламентська монархія присутня в багатьох країнах, у тому числі в таких розвинених і впливових державах, як Великобританія, Японія, а також в Данії, Нідерландах, Іспанії, Австралії, Ямайці, Канаді та ін. Такий тип влади прямо протилежний попередньому.

Дуалістична монархія

З одного боку, в таких країнах існує законодавчий орган, а з іншого - він повністю підпорядковується главі держави. Монарх вибирає уряд і в разі необхідності може розпустити парламент. Зазвичай він сам складає конституцію, яка називається октройовану, тобто є жалуваною або дарованої. Влада монарха в таких державах дуже сильна, при цьому його повноваження не завжди описані в юридичних документах. Як приклад можна привести Марокко й Непал. У Росії така форма влади була в період з 1905 по 1917 рік.

Чи потрібна Росії монархія?

Питання спірне і складний. З одного боку, вона дає сильну владу і єдність, а з іншого - чи можна довіряти долю такої величезної країни в руки однієї людини? В ході недавнього голосування трохи менше третини росіян (28%) нічого не мають проти, якщо на чолі держави знову стане монарх. Але більша частина все ж висловилася за республіку, ключовою особливістю якої є виборність. Все-таки уроки історії не пропали даром.