Премія Сахарова. Премія «За свободу думки» імені Андрія Сахарова

Сахаров Андрій Дмитрович (народився 21.05.1921, помер 14.12.1989) - видатний фізик, один з творців водневої бомби, перший радянський правозахисник, політичний діяч, Академік АН СРСР, лауреат Нобелівської премії миру. Наукові та політичні праці Сахарова переведені на безліч іноземних мов, а його погляди, переконання і відкриття визнані вченими і державними діячами всього світу.

У 1988 році Європарламентом була заснована щорічна премія імені Сахарова «За свободу думки».

Сахаров Андрій. Біографія

Народився А.Д. Сахаров у Москві, де пройшли його дитинство і рання юність. У початкову школу він не ходив, а здобував освіту вдома, займаючись зі своїм батьком, викладачем фізики. Мати Сахарова була домогосподаркою. Школу майбутній вчений почав відвідувати тільки з 7 класу, а після її закінчення вступив до Московського університету на фізичний факультет.

Коли почалася війна, Андрій Сахаров намагався вступити у військову академію, але його не прийняли через слабке здоров`я. Разом з Московським університетом Андрій евакуювався в Ашхабад, де і закінчив з відзнакою навчання в 1942 році.

Початок наукової діяльності

Після закінчення університету Сахаров за розподілом потрапив на Ульяновський патронний завод. Тут він відразу знаходить шляхи поліпшення контролю якості продукції, а також впроваджує у виробництво свої перші винаходи.

У 1943-44 роках Андрій Дмитрович Сахаров самостійно готує кілька наукових праць і відправляє їх керівнику теоретичного відділу Фізичного інституту ім. Лебедєва Тамму І.Є. І вже на початку 1945 року Сахарова викликали в Москву для складання іспитів та зарахування до аспірантури. У 1947 році він захистив кандидатську дисертацію, а в 1948 увійшов до складу засекреченої групи вчених, що займалася створенням термоядерної зброї в закритому місті Арзамас-16. У цій команді Сахаров Андрій Дмитрович став учасником робіт з проектування і створення першої водневої бомби, проводив свої дослідження аж до 1968 року. Тоді ж він спільно з Таммом проводив експерименти з управління термоядерної реакцією.

У 1953 році Сахаров став доктором фізико-математичних наук і був обраний членом Академії Наук СРСР.

Політичні переконання Андрія Сахарова

В кінці 1950-х років Сахаров став активно виступати проти випробувань ядерної зброї. В результаті його діяльності було підписано договір про заборону випробувань в трьох середовищах (атмосфера, океан і космос), а в 1966 році в співавторстві з іншими вченими він опублікував колективний лист проти реабілітації Сталіна.

У 1968 році політичні переконання Сахарова знайшли вихід в глобальній за своїм змістом і політичним значенням статті, де вчений розмірковував про всеосяжну прогресі, інтелектуальну свободу і можливості мирного співіснування різних політичних систем. У своїй роботі він висловлювався про необхідність обопільного зближення капіталістичної системи з соціалістичною для створення фундаменту для подальшого розвитку та забезпечення миру на всій планеті. Ця стаття була переведена на кілька мов, а її тираж за кордоном склав більше 20 млн. Примірників. Радянське уряд не оцінило праць Сахарова, різняться з насаджуваної ідеологією. Його відсторонили від секретних робіт над ядерним озброєнням в Арзамасі-16, і вчений повернувся до роботи у Фізичний інститут.

Андрій Сахаров все більше захоплювався ідеєю правозахисної діяльності, в результаті чого в 1970 році увійшов до складу групи, що заснувала Комітет прав людини. Він став активно відстоювати основні свободи людини: право на отримання та поширення інформації, виїжджати з країни і повертатися в неї, свобода совісті.

Книга «Про країну і світ»

Будучи експертом в області ядерного озброєння, Сахаров часто виступав із закликом про роззброєння, а в 1975 році вийшла його книга «Про країну і світ». У цій роботі вчений, а тепер і політичний діяч, жорстко критикує існували на той момент політичний режим, однопартійну ідеологію, обмеження прав і свобод людини. Сахаров називає Радянський союз «небезпечним для світу закритим тоталітарним поліцейською державою, озброєним надпотужним зброєю і володіє величезними ресурсами». Академік пропонує ряд реформ, що стосуються як політичної, так і економічної складової державної діяльності, ведучих, на його думку, до «поліпшення соціальної обстановки в країні».

У відношенні західних країн Сахаров говорив про їх «слабкості і дезорганизованности», називав США лідером і закликав до єдності, в черговий раз підкреслюючи необхідність спільного роззброєння.

Окремим пунктом вчений підкреслював важливість захисту прав людини в усьому світі, особливо права на вибір країни проживання і на отримання інформації, а також необхідність всебічної допомоги країнам «третього світу».

Присудження Нобелівської премії

Після публікації книги «Про країну і світ», перекладеної і виданої в згаданих у ній країнах, жоден політичний діяч чи вчений Радянського союзу не міг похвалитися такою всесвітньою популярністю, як Сахаров. Премія миру знайшла свого героя 9 жовтня 1975. У формулюванні Нобелівського комітету діяльність Сахарова була названа «безстрашної підтримкою фундаментальних принципів миру», а сам учений «мужнім борцем зі зловживанням владою і різними формами придушення гідності людини».

Радянське керівництво вирішило, що за кордон не може виїжджати такий небезпечний людина, як Андрій Сахаров. Нобелівська премія була вручена його дружині Олені Боннер, яка і зачитала лекцію чоловіка про «Світі, прогрес і права людини». І знову Сахаров устами подружжя викривав всю недосконалість політичної влади і обстановки в цілому як в СРСР, так і в усьому світі.

Позбавлення нагород і посилання

Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння радянського керівництва, стало жорстке виступ Сахарова в 1979 році проти введення військ в Афганістан. Президією Верховної Ради СРСР академік був позбавлений всіх нагород, в тому числі і звання тричі Героя Соціалістичної Праці в січні 1980 року.

Заарештували Сахарова прямо на вулиці і відправили в м Горький, де вчений прожив з розділила його долю дружиною 7 років під домашнім арештом.

Перебуваючи на засланні, вчений бачив єдиним способом боротьби з несправедливістю безстрокові голодування. Але його помістили в лікарню і годували насильно.

Повернення та реабілітація

З початком перебудови перебував при владі Михайло Горбачов дозволив Сахарову повернутися і продовжити наукову роботу. Сахаров відновив виступи із закликом до роззброєння і став депутатом Верховної Ради від АН. І знову академіку довелося домагатися права говорити про хвилювали його проблеми.

Постійна боротьба з обмеженнями існуючого політичного режиму і виснажливі роки заслання сильно підірвали здоров`я Сахарова. Після чергових суперечок і марних спроб довести свою правоту від серцевого нападу у себе вдома помер великий вчений і правозахисник Сахаров Андрій. Біографія цієї людини сповнена значущих дат і доленосних подій. Неоціненний його внесок у справу захисту прав людини та розвиток ядерної фізики.

Премія Сахарова «За свободу думки»

Закордонне наукове співтовариство, політична еліта, як і населення західних країн, по достоїнству оцінили важливість Сахаровскіх переконань і глибину його внеску в загальносвітову справу захисту людських прав. У Німеччині, Литві, США та інших країнах є вулиці, площі та парки, названі ім`ям цієї великої людини.

Європейським парламентом ще за життя вченого, в 1988 році, була затверджена премія Сахарова «За свободу думки». Нагорода вручається щорічно в грудні і становить 50 тис. Євро. Премія імені Сахарова може бути присуджена за досягнення в якому-небудь з наступних напрямків правозахисної діяльності:

• захист прав і основних свобод людини;
• захист прав меньшінств;
• повагу міжнародного права;
• розвиток демократичних процесів і підтвердження чільної ролі букви закону.

Лауреати премії «За свободу думки»

Першими лауреатами, яким була присуджена премія Сахарова, були південноафриканський борець з апартеїдом Н. Мандела і радянський політичний в`язень А. Марченко.

У наступні роки премія Андрія Сахарова була присуджена аргентинської організації «Матері площі Травня» (1992), газеті з Боснії та Герцеговини (1993), ООН (2003), Білоруської асоціації журналістів (2004), Кубинському руху «Жінки в білому» (2005) і ряду інших організацій та особистостей, діяльність яких полягає у відстоюванні прав і свобод людини.

Правозахисна організація «Меморіал»

У 2009 році, в рік двадцятиріччя з дня смерті А. Д. Сахарова, Європейський парламент присудив премію миру правозахисної організації «Меморіал». Примітно, що одним із засновників цієї організації і першим головою в той час дуже невеликого суспільства був академік Сахаров. «Меморіал» повною мірою увібрав всі Сахаровські ідеї про чільну роль прав людини, а особливо інтелектуальної свободи для можливості прогресивного розвитку всього світу.

На даний момент «Меморіал» - це величезна неурядова організація, має представництва в Німеччині та країнах колишнього соцтабору. Основними видами діяльності цього співтовариства є правозахисна, дослідницька та просвітницька робота.

Сучасні лауреати премії «За свободу думки»

У 2013 році на отримання нагороди були номіновані колишній агент ЦРУ Е. Сноуден і білоруські політичні в`язні, а вручена була премія Сахарова п`ятнадцятирічної пакистанської школярці Малали Юсуфзаі, яка вела нерівну боротьбу з талібами і з усією сформованою системою за право своїх співвітчизниць відвідувати школу. З одинадцяти років Малала вела блог для ВВС, в якому детально описувала труднощі свого життя і ставлення талібів до утворення дівчаток.

У 2014 році премія Сахарова вручена Дені Муквеге, лікаря-гінеколога з Конго. Увага Європарламенту цей чоловік привернув тим, що організував у своїй країні центр, де надається психологічна та медична допомога жертвам сексуального насильства.

Ще одна премія Сахарова

У 2001 році підприємцем і правозахисником Петром Вінсом, що народилися в Києві в 1956 році, була заснована російська премія імені Андрія Сахарова «За журналістику як вчинок». Головою журі цієї нагороди є письменник, кінорежисер і правозахисник А. Симонов, а решту суддівську колегію складають відомі російські соціологи, журналісти та захисники прав людини. Бере участь у виборі лауреатів та ряд журналістів з Іспанії, США та Австрії.

Премія Сахарова «За журналістику як вчинок» вручається російським авторам матеріалів, які відстоюють у своїй роботі ті цінності та ідеали, за прагнення до яких боровся Сахаров, які зробили це своєю життєвою позицією.

У 2012 році премія була присуджена Віктору Шостко, спеціальному кореспондентові ростовської газети «Селянин». Він привернув увагу громадськості та журі конкурсу своїм журналістським розслідуванням гучної справи про масові вбивства в станиці Кущевській Ростовської області.

В інші роки лауреатами премії ставали відомі російські журналісти: Тетяна Сєдих, Ельвіра Горюхина, Галина Ковальська, Анна Політковська та інші.

Сахаров - видатна людина, яка ще тридцять років тому попереджав про світові проблеми, спостережуваних сьогодні. Він невпинно намагався показати правлячим силам вірні шляхи виходу з економічної і політичної кризи. На фото Сахарова Андрія Дмитровича часто можна побачити з палаючими внутрішньої ідеєю очима. Цей світоч російської думки залишив нащадкам у своїх працях джерело політичної мудрості.