Політичні інститути суспільства. Політичні суспільні інститути

Політичні інститути суспільства в сучасному світі - це певна сукупність організацій та установ зі своєю субординацією і структурою, нормами і правилами, які впорядковують політичні відносини між людьми та організаціями. Це такий спосіб організації життя суспільства, який дозволяє втілювати ті чи інші політичні ідеї, обумовлені конкретною ситуацією і вимогами. Як видно, поняття досить широке. Тому слід розглянути його особливості більш детально.

Класифікація

Політичні інститути суспільства поділяються на інститути участі і влади. До других належать організації, які здійснюють державну владу на різних ієрархічних рівнях, а до перших - цивільні громадські структури. Інститути влади та участі являють собою політичну суспільну систему, яка має певну цілісність і органічно взаємодіє з суб`єктами політики та іншими елементами політичної діяльності.

Механізм влади

Механізм політичного впливу визначається через діяльність різних суб`єктів, одним з яких виступають політичні інститути. Держава - основний владний орган, який здійснює всю повноту влади через використовувані ним засоби і методи. Саме держава охоплює через свою діяльність все суспільство і окремих його членів, повною мірою здатне виразити інтереси різних соціальних груп і класів, формує апарат управління і регулює різні сфери життєдіяльності. Законність і порядок займають особливе місце у здійсненні влади державою. А норми права забезпечують законність проведеної політики, чому сприяють інститути влади.

Роль соціуму

Ще один основний інститут політичної системи - це саме громадянське суспільство, в чиїх рамках і здійснюється діяльність партій та інших організацій. В період Нового часу в Європі та Сполучених Штатах Америки були сформовані як такі і держава, і суспільство, що відбулося під впливом модернізаційних змін. З того часу і діють основні політичні інститути суспільства. Держава тут виступає як безпосередньо влада, що володіє абсолютною монополією для примусу і навіть насильства на певній території. А громадянське суспільство є якоюсь своєрідною антитезою.

Думка Моріса Ориу

Основоположник інституціоналізму, професор права з Франції Моріс Ориу, розглядав соціум як сукупність величезного числа різних інститутів. Він писав, що соціальні і громадянські механізми - це організації, які включають в себе не тільки людей, але також і ідеал, ідею, принцип. Політичні інститути суспільства витягують енергію з своїх учасників саме завдяки вищепереліченим елементам. Якщо спочатку якесь коло осіб об`єднується разом і створює організацію, то до того часу, коли все в неї входять переймаються ідей і усвідомленням єдності один з одним, вона може цілком іменуватися інститутом. Саме спрямована ідея є відмітною ознакою такого явища.

Класифікація за Ориу

Інституціоналістів виділяли наступні політичні інститути суспільства: корпоративні (до яких відносяться держава, торгові асоціації та товариства, профспілки, церква) і так звані речові (правові норми). Ці обидва види характеризуються як своєрідні ідеальних моделей соціальних відносин. Дані політичні соціальні інститути відрізняються наступним: перші є інкорпорованими в соціальні колективи, а другі можуть застосовуватися в будь-яких об`єднаннях і не мають своєї власної організації.

Основна увага приділялася корпоративним інститутам. Вони володіють багатьма загальними рисами, характерними для автономних об`єднань: направляючої ідеєю, сукупністю регулюючих норм та ієрархій влади. Завдання держави - контролювати і направляти економічне та соціальне життя суспільства, залишаючись нейтральною загальнонаціональної посередницької силою, для підтримки інтегрованого в єдину систему рівноваги. На сьогоднішній день політика Росії слід саме в цьому прогресивному напрямку.

Характеристика системи

Політичні інститути суспільства є тим провідником, через який реалізується влада. Саме вони характеризують взаємодію об`єднань держави і громадян, визначають ефективність системи політичної організації суспільства. Політична система - сукупність усіх цих факторів. Функціональної її характеристикою є політичний режим. Що це таке? Це сукупність характерних політичних відносин для певних типів держави, застосовуваних засобів і методів, сформованих і усталених відносин суспільства і державної влади, існуючих форм ідеологій, класових і соціальних взаємин. Розрізняють залежно від ступеня соціальних свобод індивіда і взаємин між соціумом і державою три основних режиму: авторитарний, демократичний і тоталітарний.

Демократія як найбільш популярний режим

Основні інститути політичної системи суспільства та їх взаємозв`язок найкраще простежуються на прикладі демократії, яка являє собою якусь форму організації суспільного і політичного життя, яка характеризується можливістю вибору населенням різних альтернатив суспільного розвитку. В демократичний процес включені зазвичай всі політичні інститути, так як саме цей режим вимагає максимальної суспільної та політичної активності від усіх верств населення, і він відкритий будь-яких варіантів соціальних змін. Демократія як така не вимагає для цього радикальної зміни правлячих політичних партій, але така можливість, безсумнівно, існує. Політичні партії, громадські рухи та громадсько-політичні організації в цьому режимі відрізняються величезною кількістю і різноманітністю, тому демократичні суспільства завжди відрізняються невизначеністю, оскільки політичні та соціальні цілі за своєю сутністю і походженням є постійно змінними. Вони завжди виявляються вкрай спірними, породжують опір і конфлікти, схильні перманентних змін.

Що таке правова держава?

Даний термін можна зустріти практично повсюдно в політології. Але що він означає? Правова держава - найважливіший демократичний інститут. У ньому дії влади завжди обмежені моральними, правовими та політичними рамками. Політичні інститути суспільства в правовій державі орієнтовані на інтереси людини, створюють рівні умови для всіх громадян незалежно від національності, соціального стану, статусу, віросповідання, кольору шкіри і так далі. Конституціоналізм в рамках такої держави займає особливе місце і є стабілізуючим фактором, який забезпечує певну передбачуваність проведеної владою політики. Саме пріоритет принципу права, а не такого фактора, як сила, є вихідним початком для конституційності. Можна сказати, що основний інститут політичної системи правової держави - сам закон, який виступає тут єдиним і основним інструментом і регулює різні сторони соціального життя.

Проблематика інститутів

Політичні інститути суспільства часто відчувають проблему у взаємодії з громадською думкою, особливо це актуально в період трансформації і змін в системі вертикалі влади. У цей час гостро постає питання про необхідність визнати нові і старі інститути, а це рідко підвищує роль самого думки соціуму щодо доцільності та необхідності існування цих інститутів взагалі. Багато політичні партії та громадські рухи не справляються з цими проблемами.

Основні тенденції проблеми

Існує два напрямки в цій проблематиці. По-перше, нові інститути далеко не відразу завойовують визнання і підтримку громадської думки. По-друге, без проведення широкомасштабних кампаній з роз`яснення своєї діяльності в засобах масової інформації, без ключового фактора підтримки з боку вже усталених і впливових політичних еліт і сил нові інститути не можуть пробити собі дорогу. Для країн поставторитарних в їх прагненні до демократизації актуальна також проблема та ефективності таких явищ, як політичні інститути суспільства. При цьому виникає замкнуте коло. Нові політичні демократичні сили не можуть відразу стати ефективними, оскільки немає необхідної підтримки з боку мас і еліт, а отримати підтримку і визнання легітимності не можуть, так як в очах широких мас неефективні і не здатні допомогти вирішити виникаючі перед суспільством проблеми. Це саме те, чим "грішить" на даному етапі політика Росії.

Аналіз ефективності демократичного режиму і його інститутів

Аналізуючи правові політичні інститути суспільства, стає зрозуміло, що дійсно ефективними вони стають в результаті дуже тривалого процесу адаптації та розвитку в умовах відповідності традиціям суспільства. Наприклад, про високу демократичності західних країн варто говорити, лише починаючи з двадцятого століття. Розвиток і утвердження нових соціальних і політичних інститутів відбувається в три основних етапи. Перший - становлення і формування, другий - його легітимізація і визнання суспільством, третій - адаптація та подальше зростання ефективності. Саме друга фаза займає найбільш тривалий час, і висока ймовірність відкату до першої фази. Як показує історичний досвід «демократичного будівництва», ключова проблема - додання соціальної спрямованості і відповідність інтересам широкої громадськості.

Важливість парламенту

Суверенітет всього народу втілюється у державі через якийсь представницький орган, який виражає колективну волю усіх виборців. Саме парламент є найважливішим демократичним інститутом усередині правової держави, без якого демократія немислима взагалі. Характерні особливості парламенту: колегіальність прийняття рішень і виборність складу. Депутати, які обираються до його складу, є прямими представниками волі народу і керуються державними та суспільними інтересами. Парламент виконує масу важливих функцій, однак основними можна назвати:

- законодавчу, так як тільки парламент має право приймати закони, які є обов`язковими і всеобщімі-

- контролюючу, яка виражається у спостереженні за урядом і регулюванні його дій (затвердження членів, вислуховування звітів та інше).