3 Український фронт: бойовий шлях. Третій український фронт: склад

У 1943 році Велика Вітчизняна війна була ще в повному розпалі. Вже стало ясно, що плани німецько-фашистських військ по завоюванню СРСР шляхом "бліцкригу" провалилися, але Німеччина була ще досить сильна. Таку вишколену армію можна було перемогти тільки за допомогою переваги в живій силі і техніці за умови абсолютного порядку та скоординованості дій великих груп військових з`єднань. Одним з таких з`єднань став 3 Український фронт, склад якого час від часу змінювався.

Історія створення 3 Українського фронту

Нове бойове з`єднання було створено через кілька днів після формування 2 Українського фронту - 20 жовтень 1943 року. Рішення про створення фронту прийняла Ставка Верховного Головнокомандувача Червоної Армії Сталіна. Фактично 3 Український фронт, бойовий шлях якого був усіяний безліччю успішних битв, за своїм складом не був новим підрозділом РККА, бо до нього увійшли армії і корпусу, які воювали у складі Південно-Західного фронту.

У цьому перейменування в першу чергу крилася ідеологічна складова. Чому? Червона Армія на той момент вже практично звільнила області РРФСР, що знаходилися під контролем гітлерівців, і вступила на територію України. Багато хто скаже: ну і що? А ось тут і заковика! Звільняємо України, житницю Європи, значить, і фронти будуть Українськими!

3 Український фронт: склад

На різних етапах до складу військ фронту входили різні структурні одиниці. У жовтні 1943 року, тобто відразу після створення, фронт складався з таких частин: гвардійські (1-а і 8-а армії), повітряні сили (6-а, 12-а, 46-а, 17-а армії). У 1944 році фронт отримав підкріплення. Спрямованість частин, які посилювали бойову потужність і сили фронту, залежала від конкретних завдань наших військ на конкретному етапі бойових дій. Отже, по ходу існування до складу фронту були введені: один ударна, дві гвардійські, п`ять танкових армій, кілька болгарських армій. У деяких операціях сухопутним військам необхідна була підтримка з моря, тому до складу військ фронту включали Дунайську флотилію. Саме таке з`єднання різнопланових бойових підрозділів часто і давало бажаний результат.

Командування 3 Українського фронту

За час існування 3 Українського фронту ним керували 2 воєначальника: Малиновський Родіон Якович і Толбухін Федір Іванович. Маршал Малиновський встав на чолі фронту відразу по його підставі - 20 жовтень 1943 року. Військова кар`єра Малиновського почалася зі школи молодшого начальницького складу, після якої він став командиром взводу кулеметників. Поступово піднімаючись по кар`єрних сходах, Малиновський в 1930 році закінчує Військову академію. Після академії працював начальником штабу кавалерійського полку, потім був штабним офіцером Північно-Кавказького і Білоруського військових округів. Брав участь в Громадянській війні в Іспанії. Під час ВВВ наша армія під керівництвом генерала армії Малиновського здобула багато великих перемог.

Зміна керівництва фронту не була пов`язана з непрофесійним підходом Малиновського до керівництва військами. Просто так вимагали умови життя, це була Велика Вітчизняна війна. Командувачі фронтами змінювалися досить часто. З 15 травня 1944 по 15 червня 1945 (дата розформування фронту) групою військ керує маршал Радянського Союзу Толбухін. Його військова біографія до призначення на цю високу посаду теж цікава. У Червоній Армії Толбухін з 1918 року, брав участь в Громадянській війні. Весь час був штабним офіцером на Північному і Західному фронті, тому що відразу після набуття в РККА закінчив школу молодшого командного складу. Після завершення громадянської війни Толбухін Федір Іванович керував військами Новгородської губернії, був начальником штабу 56-й і 72-ї стрілецьких дивізій, 1-го і 19-го стрілецького корпусів і т. Д. З 1938 року (ще одне підвищення) став начальником штабу Закавказького військового округу. Саме на цій посаді і застала його війна.

Операції РККА в районі Дніпра

Битва за Дніпро - це комплекс подій, що відбувалися в другій половині 1943 року. Після поразки на Курській дузі Гітлер, звичайно, не втратив шанси на перемогу, але його позиції значно похитнулися. 11 серпня 1943 за указом командування німці почали будувати оборонні райони по всій лінії Дніпра. Тобто 3 Українського фронту, бойовий шлях якого ми вивчаємо, поступово наступав разом з іншими радянськими арміями.

З 13 серпня по 22 вересня 1943 проходила Донбаська наступальна операція. Це був початок битви за Дніпро. Відвоювати Донбас у гітлерівців для нашої армії і країни було стратегічно важливо, тому що для подальшого постачання фронту зброєю необхідний був вугілля Донбасу. Всі чудово знали також, що вугілля України під час окупації використовували фашисти.

Полтавсько-Чернігівська операція

Паралельно з наступом на Донбасі з 26 серпня Червона армія почала наступ в бік Полтави та Чернігова. Звичайно, ці всі наступу наших військ не були іскрометними і моментальними, але вони йшли планомірно і поступово. У фашистів вже не було сил придушити наступальні пориви радянських військ в зародку.

Розуміючи, що єдина можливість зупинити наступ радянських військ у них буде тільки при форсуванні Дніпра, німці з 15 вересня 1943 почали відступ. Вони хотіли, щоб 3 Український фронт, бойовий шлях якого успішно тривав, разом з іншими військами не змогли захопити чорноморські порти, форсувати Дніпро і вийти до Криму. По лінії Дніпра фашисти концентрували величезні сили і будували серйозні оборонні споруди.

Успіхи першого етапу битви за Дніпро

У серпні та вересні радянські війська звільнили багато міст і територій. Отже, наприкінці вересня був повністю звільнений Донбас. Також під радянську владу повернулися такі міста як Глухів, Конотоп, Севск, Полтава, Кременчук, багато сіл і більш дрібні міста. Крім цього, в багатьох місцях (в районі Кременчука, Дніпродзержинська, Верхньодніпровська, Дніпропетровська) вдалося форсувати Дніпро і створити плацдарми на лівому березі. На цьому етапі вдалося створити хороший плацдарм для подальших успіхів.

Просування військ в кінці 1943 року

З жовтня по грудень 1943 року в історіографії війни виділяють другий період битви за Дніпро. У цих боях також брав участь 3 Український фронт. Бойовий шлях наших військ був все також складний, бо німці змогли вибудувати сильний "Східний вал" по Дніпру. Першим завданням наших військ було максимально ліквідувати всі предмостовой укріплення, збудовані фашистами.

Командування розуміло, що не можна зупиняти наступ. І війська наступали! 3 Український фронт (бойовий шлях перетинався з лініями наступів інших фронтів) провів Нижньодніпровський наступальну операцію. Противнику було дуже складно оборонятися, тому що в цей же час починалося формування сил для наступленіея на Київ з Букринського плацдарму. Великі сили противника відволікалися на оборону Києва, бо це місто було найважливішим для ворога на цій лінії і другим за значенням після Москви. До 20 грудня 1943 нашим військам вдалося звільнити найважливіші міста Дніпропетровськ і Запоріжжя, а також захопити величезні плацдарми на правому березі Дніпра. Також вдалося перекрити відступ німецьким військам з Криму. Битва за Дніпро закінчилася повною перемогою радянських військ.

Війська 3 Українського фронту в цій операції проявили себе найкращим чином. Звичайно, втрати радянських військ були великі, але в таких важких боях неможливо було обійтися без втрат. Та й рівень розвитку медицини був ще не такий, як зараз ...

Операції радянських військ у Молдавії

Радянські війська і в 1944 році продовжили звільняти Україну. У другій половині 1944 наші війська почали наступ на Молдавію і Румунію. Ці легендарні атаки увійшли в історію війни як Яссько-Кишинівська операція.

Проти радянських військ стояли дуже значні німецькі сили, порядку 900 000 солдатів і офіцерів. Проти таких сил треба було наступати рішуче, щоб був забезпечений ефект несподіванки. Наступ почався 20 серпня 1944. Вже до ранку 24 серпня Червона армія прорвала фронт і в загальному за 4 дні просунулася на 140 кілометрів углиб. На кордон з Румунією війська 2 і 3 Українських фронтів вийшли до 29 серпня, оточивши і знищивши перед цим німецькі війська в районі Прута. Успішне просування військ 3 Українського фронту призвело до революції в Румунії. Змінився уряд, країна оголосила війну Німеччині.

Було сформовано кілька добровольчих дивізій, перша з яких увійшла до складу 3 Українського фронту. Наступ спільних радянсько-румунських військ продовжувався. 31 серпня війська зайняли Бухарест.

Наступ на Румунію

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 року надала радянським воїнам чудовий досвід ведення бойових дій. Під час боїв сформувалися навички протидії ворогові і проведення наступальних операцій. Тому в 1944 році, коли фашистська армія не була вже такою сильною, як в 1941 році, можливості зупинити Червону армію вже не було.

Після звільнення Румунії військове командування розуміло, що треба рухатися в бік балканських країн та Болгарії, бо там ще концентрувалися великі сили Вермахту. Звільнення Румунії закінчилася в жовтні 1944 року. Останній звільнений румунське місто під час цього маршброска - Сату-Маре. Далі війська СРСР попрямували на територію Угорщини, де також згодом успішно впоралися з ворогом.

Яссько-Кишинівська операція стала однією з найуспішніших під час війни, бо були звільнені значні території, і Гітлер втратив ще одного союзника.

Висновок

Під час війни на території України воювали війська 4 фронтів. Кожен з них в історії української ділянки війни в період з 1941 по 1944 рік залишив значний слід у справі визволення України від німецько-фашистських загарбників. Роль кожного фронту, кожної частини у справі перемоги над смертельним ворогом, напевно, ще не повністю оцінена істориками та народом загалом. Але варто відзначити, що 3 Український фронт, бойовий шлях якого закінчився в червні 1945 року, вніс значний внесок у перемогу, бо військами фронту були звільнені важливі промислові райони УРСР.

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років - це приклад найбільшого подвигу багатонаціонального радянського народу.