Який діаметр марса і як він співвідноситься з діаметром землі? Діаметр, маса і опис марса

Четверта планета Сонячної системи Марс - місце дії багатьох фантастичних історій. Письменники і режисери часто розміщують тут позаземні цивілізації, ворожі чи дружні нам. Дослідження, однак, показують, що настільки високорозвиненою життя на Марсі точно ні. Це не означає, що Червона планета - місце нудне і нецікаве. Навпаки, дуже багато вчених у своїх думках несуться саме сюди, намагаючись осягнути таємниці і пояснити особливості четвертої планети. Такі параметри, як діаметр Марса, його маса, прискорення вільного падіння, перша і друга космічні швидкості на планеті і так далі, ретельно збираються і аналізуються на всьому протязі періоду вивчення нашого сусіда. Познайомимося ж з ним ближче.

Особливості орбіти

Марс - опис планети, мабуть, варто почати саме з цього - за ступенем віддаленості від Сонця слід відразу за Землею. Його орбіта має протяжність практично 1500000000 кілометрів і, як і у більшості планет, являє собою еліпс. За орбітою Марса розташовується Головний пояс астероїдів.

На один оборот навколо світила Червоній планеті потрібно значно більше часу, ніж Землі, - 687 діб. Середня відстань Марса до Сонця - приблизно 228 млн кілометрів. Для порівняння той же показник для Землі - 149500000 км.

Подібність

Є й близькі за своїми значеннями параметри, якими характеризуються Земля і Марс. Опис планети завжди містить інформацію про період обертання навколо осі. Як відомо, для Землі це приблизно 24 години. У разі Червоної планети цифра не сильно відрізняється - 24 год 37 хв 22,7 с. Через настільки швидкого обертання наш сусід має кілька приплющену з полюсів форму. У результаті діаметр Марса на екваторі дещо відрізняється від цього ж показника для полюсів. Втім, така ж особливість властива і Землі. Діаметр Марса в кілометрах в районі екватора досягає 6739,8. Це становить приблизно 53% від аналогічного параметра нашої планети. Діаметр Марса, якщо виміряти його в районі полюсів, буде менше на 42 км. Цей параметр знаходиться в такому ж співвідношенні із земним, як і попередній.

Вісь Червоної планети має досить великий кут нахилу до площини орбіти (24 ° 56 `), що забезпечує Марсу ще одна схожість із Землею - наявність зміни пір року. Правда, в силу інших особливостей планети відмінності між літнім і зимовим періодами тут значно різкіші.

Деякі інші фізичні параметри

В цілому за основними характеристиками Земля виглядає більш значною, ніж Марс. Маса планети складає 6,4185-10²³ кг - це всього лише 0,107 від аналогічного параметра Землі.

Щільність речовини, що становить Марс, - 6,4185-10²³ кг. Величина прискорення вільного падіння - 3,7 м / c². Температурні умови на Червоній планеті сильно відмінні від земних. На екваторі в літній час вдень повітря може розігрітися до + 30ordm-, а зимової ночі охолонути до -80ordm-. У районі ж полюсів температура іноді опускається до -143ordm-.

Поверхня

Планета Марс, фото якої доставляють практично всі апарати, чий курс пролягає повз Червоної планети, характеризується досить цікавими особливостями рельєфу поверхні. Тут можна зустріти величезне число кратерів і сліди протекавшей в давнину атмосферної і водної активності.

Основна особливість поверхні - її поділ на дві зони. Південна півкуля нагадує місячний ландшафт. В цілому поверхня тут піднімається на один-два кілометри над середнім рівнем. Північна частина планети, навпаки, розташовується нижче середнього рівня. Кратерів тут невелика кількість, основну частину простору займають більш-менш гладкі рівнини, імовірно утворилися в результаті ерозії та затоплення лавою. Неправильна і широка межа, що розділяє дві зони, проходить по великому колу, нахиленому приблизно на 30ordm- до екватора. Причина подібного поділу поверхні вченим поки неясна.

Склад

Планета Сонячної системи Марс входить в ту ж групу космічних об`єктів, що і Земля. Це так звані планети земної групи. Для них характерно кам`янисте будова на відміну від газових гігантів, у складі яких домінують газоподібні речовини. Лідируюче місце серед інших елементів у складі Марса займає кремній (21%), за ним слідують залізо, магній, кальцій і алюміній (12,7- 5 4 і 3% відповідно). Крім того, на Червоній планеті досить високий в порівнянні з Землею рівень сірки - 3,1% від загального складу.

Планета Марс, фото якої важко переплутати зі знімками інших об`єктів, має, як відомо, червонуватою відтінок поверхні. Такий ефект забезпечують оксиди і гідрати заліза, що входять до складу грунту планети разом із силікатами, складовими його основу.

На полюсах

Полярні шапки Червоної планети мають товщину майже до чотирьох кілометрів. Вони складаються з водяного льоду і вуглекислого газу. Останній в умовах низьких температур, панівних тут, конденсується з атмосфери. У районі південної полярної шапки були виявлені гейзери, що представляють собою суміш вуглекислого газу з пилом і льодом, викидають на значну висоту над поверхнею.

Полярні шапки навесні починають танути. У результаті помітно підвищується атмосферний тиск і виникають дуже сильні вітри, сприяють переміщенню значних за обсягом газових мас в протилежну півкулю. Швидкість вітру при цьому досягає іноді 100 м / с.

Ці переміщення і стають причиною пилових бур, які є характерною особливістю планети. Пилові бурі вносять помітний внесок у формування умов на Марсі: впливають на зміну температури, призводять до ерозії грунту.

Сліди води

Одна з мотивацій, які змушують людей освоювати космос, - це бажання знайти якщо не розвинену життя, то хоча б умови, які підходять для її виникнення. Марс довгий час розглядався як один з гідних кандидатів на цю роль. Накопичені на сьогоднішній день дані свідчать про те, що на Червоній планеті колись давно могло бути одне з основних умов виникнення життя - вода в рідкому стані. На Марсі виявлена ерозія, що нагадує за своїми характеристиками водну. Знімки поверхні, передані марсоходами, дозволили вченим побачити навіть передбачувані русла пересохлих річок. Крім того, апарати знайшли на Червоній планеті мінерали, для формування яких необхідні позитивні температури і водно-лужна середу. Однак до остаточних висновків про водне минулому Марса вчені поки не прийшли.

Атмосфера

Водяна пара присутній і в повітряній оболонці планети, але в невеликих кількостях - 0,1%. В основному (на 95%) атмосфера планети складається з вуглекислого газу, також тут присутні азот (2,7%), аргон (1,6%) і кисень (0,13%). В атмосфері були виявлені також метан і важкі інертні гази в ще більш незначній концентрації, ніж зазначені вище речовини.

Метан вважається однією з загадок Марса. Ця речовина розкладається під дією сонячних променів, і для його скупчення в атмосфері навіть у настільки незначній кількості необхідний постійний джерело поповнення. На сьогоднішній день існує два основні кандидати на цю роль: газогідрати, що розігріваються внутрішнім теплом, і марсіанські бактерії, імовірно існуючі в глибоких шарах літосфери.

Рекорди

Незважаючи на те що діаметр Марса (в км), його маса та інші параметри поступаються земним, є тут і об`єкти, що вражають своїми габаритами. Головні серед них - це вулкани і гори. Обширна вулканічна рівнина Тарсис розташована в північній півкулі планети і простягається на дві тисячі кілометрів. Тут розміщуються такі вулкани, як Арсія, Павоніс і Аскреус. Поруч з ними, на краю Тарсиса, розташована і головна «пам`ятка» Червоної планети - гора Олімп. Досягає висоти в 27 км, вона вважається найвищою у всій Сонячній системі. Діаметр займаного Олімпом ділянки поверхні становить 550 км.

На території Тарсиса можна зустріти і розломи. Найбільшим з них є так звана долина Марінера: 4,5 тисячі кілометрів в довжину і 600 км в ширину при глибині до 10 км. На схилах долини часто виникають найзначніші в Сонячній системі зсуви.

Магнітне поле

Якщо діаметр планети Марс та інші чисельні її характеристики точно відомі і не піддаються сумнівам, то деякі інші параметри викликають у вчених масу питань. Серед них магнітне поле планети. Фактично його немає: ніщо не захищає Марс від впливу сонячних променів. Проте дослідження космічних апаратів показали, що на планеті є зони з досить сильним магнітним полем. Існує версія, що Марс приблизно 4000000000 років тому мав потужної захистом від сонячних променів, аналогічної земний, але потім втратив її.

Зафіксовані залишки поля являють собою смуги зі змінною полярністю, що тягнуться з заходу на схід. Ширина їх досягає тисячі кілометрів. Такі локальні магнітні поля - загадка для вчених. Незрозуміло ні їх походження, ні причина такої полярності.

Діаметр Марса, втім, теж якийсь час назад був загадкою для людей. Дослідження Червоної планети тривають і стають все більш глибокими завдяки совершенствующейся техніці і новим знанням у галузі астрофізики. А тому є всі підстави припускати, що таємниці Марса так чи інакше будуть розкриті і пояснені в не такому далекому майбутньому.