Чи було життя на Марсі? Питання досі відкрите

Ця червона планета завжди привертала до себе увагу людей. Відмінність планет від зірок виявили ще найдавніші цивілізації світу - шумери і вавілоняни. Проте сам термін «планета» прийшов до нас з давньогрецької мови, де він буквально позначав блукаюче по нічному небу тіло.

Планети були вельми вагомими складовими в культурах древніх цивілізацій. Так, в Єгипті зародилася і була дуже популярна астрологія - пророкування долі по руху небесних тіл. В античних Греції та Римі планети ототожнювалися з конкретними божествами. Венера асоціювалася з богинею любові через її білуватого відтінку, так що нагадує колір ніжної дівочої шкіри. Червоний колір Марса не міг не викликати алюзій з руйнуваннями і пожежами. Саме за це він отримав ім`я бога війни.

Втім, планети були присутні не тільки в стародавніх культурах. Вони продовжують фігурувати і в сучасних творах мистецтва. Звичайно, уявлення про них змінилися. Якщо греки і римляни пов`язували планети з божественною сутністю, то в Новий час, коли стало очевидно, що це такі ж небесні тіла, як і Земля, вони стали навіювати інші химерні фантазії. І серед усіх планет нашої системи, мабуть, саме Марс є самим частим гостем культурних продуктів. Особливо він любимо в жанрі фантастики. Питання про те, чи була життя на Марсі, нерідко ставав джерелом натхнення письменників-фантастів і кінорежисерів. Так, славнозвісна «Війна світів» Герберта Уеллса малює нам страхітливих марсіан, що знищують людство. А у Едгара Берроуза, в його «Принцесі Марса», ці істоти постають сильними і справедливими, дуже схожими зовні і в той же час абсолютно відмінними від потрапив до них землянина.

А що говорить наука - чи було життя на Марсі?

Це питання було вперше поставлено вченими ще в середині XVII століття, коли вони виявили, що червона планета має схожі з Землею розміри, снігові шапки на полюсах, подібний градус нахилу осі обертання і ряд інших східних параметрів. Природно, виникло запитання: а чи було життя на Марсі? Або, може бути, існує вона і зараз? Однак спостереження в телескоп, яким би досконалим він не був, не дасть однозначної відповіді.

Суперечки вчених тривали аж до епохи космічних польотів. На початку XX століття, наприклад, вельми популярною була теорія про існування на планеті синьою рослинності, на що вказували тривалі спостереження і непрямі свідчення. У 1960-70-і роки, в еру космічної гонки двох наддержав, до планети було відправлено чимало літальних апаратів. На жаль, не всі ці так звані розвідоперації були успішними. Першим благополучно опуститися на поверхню червоної планети зміг радянський космічний апарат, який називався «Марс-3» (перші два польоти пройшли невдало), сталося це в 1971 році. А в 1976 році вже американський «Вікінг» досяг планети Марс. Пошук житті не увінчався успіхом і тоді. А канали і кратери виявилися абсолютно сухими, хоча за твердженнями американських дослідників, цілком могли бути заповнені водою в далекому минулому. Більше того, природні умови, які були виявлені на планеті, однозначно свідчили про те, що вижити і розвинутися тут не змогли б ніякі форми життя. Це значно охолодило ентузіазм дослідників і вчених.

І тільки пару десятиліть потому знову виник інтерес до питання про те, чи було життя на Марсі. США запустили наступний апарат до планети вже в 2008 році. І дослідження зонда «Фенікс» знову відродили згаслі, здавалося б, надії. Було доведено, що в атмосфері планети присутній чимало вуглекислого газу. А адже на Землі він є продуктом, виділеним рослинами. Цей факт знову викликав бурхливі суперечки про те, чи було життя на Марсі. До того ж сьогодні все-таки знайдені свідчення існування там води! Phoenix і Curiosity - марсоходи останньої п`ятирічки - відправлені на планету з надією виявлення або мікроскопічної життя, яка може ховатися глибоко в грунті, або для відкриття фактів, які б могли пролити світло на минуле червоної планети.