27 січня - день пам'яті жертв голокосту (класна година)

Одним з найжахливіших проявів діяльності Гітлера і його ідеології став Голокост - масове переслідування і знищення європейських євреїв у період з 1933 по 1945 рік. Це стало безпрецедентним прикладом знищення в історії поряд із геноцидом вірмен на початку 20-го століття в Османської імперії. 27 січня, день пам`яті жертв Голокосту, був пов`язаний з першим звільненням одного з таборів -Освенціма.

Мета - на знищення

Головною метою, яку ставили перед собою поплічники Гітлера і автори вирішення єврейського питання, було цілеспрямоване винищення окремої нації. У результаті загинуло до 60% європейських євреїв, що склало приблизно третина в цілому від населення євреїв. За різними даними, було знищено до 6 млн осіб. Звільнення настало тільки в 1945 році, 27 січня. Міжнародний день пам`яті жертв Голокосту об`єднав в собі пам`ять не тільки про загиблих євреїв.

У більш широкому сенсі Голокост як явище нацистської Німеччини припускає знищення та інших національних, гомосексуальних меншин, безнадійно хворих, а також медичні експерименти. Цим термінів стали позначити в принципі всі злочинні дії та ідеологію фашизму. Зокрема, було винищено до третини від загальної чисельності населення циган. Не включаючи військові втрати, були винищені близько десяти відсотків поляків і приблизно три мільйони військовополонених Червоної Армії.

Машина смерті

У масовій «чистці» людських ресурсів ключове увага приділялася і хворим. Душевнохворі і непрацездатні піддавалися масового винищення. До них же ставилися і гомосексуалісти, яких було знищено дев`ять тисяч. Крім винищення, система голокосту припускала постійне вдосконалення системи винищення. Сюди ж відносяться і нелюдські медичні експерименти, які в рамах таборів ставили на ув`язнених лікарі та вчені Вермахту.

Воістину «промислові» масштаби знищення людей тривали аж до вторгнення союзних військ на територію Німеччини. У зв`язку з цим 27 січня, день пам`яті жертв нацизму, об`єднав у собі всі людські жертви цілеспрямованого винищення в рамках створеної системи таборів.

Єврейський термін

Самі євреї значно частіше вживають інший термін - Шоа, який позначає політику фашистів щодо цілеспрямованого знищення народу і перекладається, як катастрофа чи лихо. Вважається коректнішим терміном, ніж Голокост. Цей термін об`єднав в собі всіх, хто жив у окупованих територіях і загинув при масових розстрілах, у таборах, в`язницях, гетто, притулках і лісах, при спробі опору, в якості учасника партизанського, підпільного руху, під час повстань або при спробі до втечі, перетині кордону, був убитий нацистами або їхніми симпатиками. Єврейське слово виявилося максимально ємним і включило в себе всіх представників нації, загиблих від нацистського режиму, а також пройшли через страшні муки полону і таборів, але все ж вижили. Для всіх них 27 січня - день пам`яті жертв Голокосту - є знаковою, історичною віхою, про яку навряд чи єврейський народ зможе коли-небудь забути.

Цифри смерті і життя

Відразу після війни почали з`являтися перші цифри, що відображали жахливі злидні Третього рейху на території Європи та Росії. Так, за найбільш раннім оцінками, для реалізації різних цілей по відношенню до «неповноцінним» людям - використання в якості рабської сили на будівництвах і виробництвах, ізоляція, покарання, знищення - було організовано сім тисяч таборів і гетто. У число неповноцінних, крім євреїв, входили слов`яни, поляки, цигани, божевільні, гомосексуалісти, невиліковно хворі. На початку 21-го століття офіційно було оголошено, що таких установ нацисти створили близько двадцяти тисяч. До таких висновків під час досліджень прийшли співробітники і вчені Меморіального музею Голокосту, який знаходиться у Вашингтоні. Через десять років цей же музей оголосив, що знайшов нові місця дислокації подібних таборів смерті, яких, за їхніми підрахунками, в Європі було близько 42,5 тис.

Складнощі у визначенні жертв

Як відомо, після закінчення війни світова громадськість охарактеризувала дії нацистів як злочин проти миру і людяності та прийняла рішення судити тих, хто залишився. На знаменитому Нюрнберзькому процесі, який тривав більше десяти днів, була озвучена офіційна на той момент цифра вбитих євреїв - 6000000. Однак ця цифра, безумовно, не відображає дійсності, оскільки поіменного списку загиблих немає. При наближенні радянських і союзних військ гітлерівці знищували будь-які сліди, які могли б пролити світло на істину. В Єрусалимі, в Національному меморіалі Катастрофи і Героїзму, є поіменний список ідентифікованих чотирьох мільйонів. Але труднощі підрахунку істинного кількості жертв пояснюються тим, що вбиті на території Радянського Союзу євреї ніяк не могли бути пораховані, оскільки всі проходили під грифом «радянський громадянин». Крім того, було багато загиблих в Європі, яких було нікому фіксувати.

При підрахунку зведених даних вчені використовують відомості переписів, зроблених до війни і після. Згідно з цими даними, у Польщі загинуло 3 млн євреїв, СРСР - 1200000, Білорусії - 800 тис., Литві та Німеччині - по 140 тис., Латвії - 70 тис., Угорщини - 560 тис., Румунії - 280 тис. , Голландії - 100 тис., у Франції та Чехії - по 80 тис., у Словаччині, Греції, Югославії було знищено від 60 до 70 тис. чоловік. Які б складності ні викликали підрахунки, для всіх, хто шанує міжнародний день пам`яті жертв Голокосту, коротко озвучені звірства нацистів є злочином проти людяності.

Освенцим

Один з найвідоміших і страшних таборів смерті. І хоча тут нацисти вели досить суворий облік в`язнів, немає єдиної думки про кількість жертв. На світовому процесі називалася цифра в 4 млн осіб, есесівці, які працювали в таборі, називали 2-3 млн, різні вчені називають від 1 до 3,8 млн. Звільненням саме цього табору і позначений день 27 січня - Міжнародний день пам`яті жертв Голокосту. Табір, відомий у світовій практиці як Аушвіц, був організований недалеко від польського міста Освенцим. З 1941 по 1945 роки на його території було знищено 1400000 осіб, з яких 1100000 - євреї. Цей табір проіснував довше всіх і увійшов в історію як символ Голокосту. Через два роки після закінчення війни тут був організований музей, який увійшов до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Оскільки це був перший табір, який був звільнений в ході розгрому фашистських військ, він став квінтесенцією жорстокості, нелюдяності, істинного пекла на Землі. За рішенням ООН, 27 січня, день пам`яті жертв геноциду 2-ї світової війни, став міжнародним днем пам`яті.

Три етапи вирішення єврейського питання

На міжнародному трибуналі в Нюрнберзі було розказано, що вирішення цього питання поділялося на три етапи. До 1940 року від євреїв зачищають Німеччина і зайняті нею області. До 1942 року велася робота по концентрації всього єврейського населення в Польщі та Східній Європі, що перебуває під управлінням Німеччини. Тоді були сформовані по всій східній території гетто, де вони були ізольовані. Третій період тривав до кінця війни і мав на увазі повне фізичне знищення євреїв. Наказ про остаточне вирішення питання був підписаний безпосередньо самим Генріхом Гіммлером.

До знищення планувалося, крім приміщення в гетто, відокремити їх від іншого населення, так звана сегрегація, а також передбачалося повне витіснення із суспільного життя, конфіскація їх майна та приведення євреїв у такий стан, коли можливість виживання забезпечувалася б тільки рабською працею. Пам`ять і про ці злочини укладена в заходах, що проводяться 27 січня. День пам`яті жертв присвячений не тільки тим, хто загинув, але, можливо, в першу чергу тим, хто ціною неймовірних зусиль зміг вижити.

Визначення дати

Варто відзначити, що далеко не відразу був позначений у світовій хроніці війни міжнародний день пам`яті жертв Голокосту. Дата була затверджена окремою резолюцією ООН, яка була прийнята 1 листопада 2005 року. Тоді спеціальне засідання Генеральної асамблеї ООН, присвяченій 60-річчю визволення, почалося з хвилини мовчання. У засіданні взяла участь і та країна, яка стала джерелом жахливої катастрофи європейського єврейства. Демократична Німеччина, заявив тоді її представник, витягла уроки з небезпечних і жахливих помилок свого минулого, методів управління невірного, помиляється керівництва. Саме для цієї країни 27 січня, день пам`яті жертв Голокосту в Німеччині, щорічні церемонії з цього приводу є невпинним нагадуванням помилок. Проте німецький народ розуміє свою відповідальність перед цим народом і свідомо не замилює своє минуле. У 2011 році цей день вперше включив згадка і циган як жертв геноциду.

Виховання молодого покоління

Вчинені звірства людини проти людини залишаються в історії та пам`яті людства назавжди. Однак є такі злочини, нагадування про яких повинно повторюватися з разу в раз, щоб не допустити, вберегти, попередити. Саме до такого злочину відноситься планомірне знищення нацистами всіх тих, кого вони вважали нижчими расами і не заслуговують права на життя. Для кращого вивчення цього періоду в школах проводять відкриті уроки з демонстрацією документальної хроніки, у тому числі зйомок, зроблених самими нацистами в таборах і на масових стратах.

«27 січня - день пам`яті жертв Голокосту» - класна година з такою назвою проводиться в багатьох російських і європейських школах. На цих уроках докладно пояснюється походження слова і його значення. Зокрема, що слово має грецький біблійний корінь, який означає «жертва». На уроках школярам демонструють жахливі слайди з фото, облетіли весь світ після міжнародного трибуналу, закріплюється сенс міжнародної трагедії, пов`язаної з Голокостом.

Світло клином зійшовся

Перше питання, яке виникає при вивченні Голокосту, чому таку ненависть викликав саме єврейський народ? Чому євреї стали основною метою в програмі знищення людства? Однозначних відповідей на ці питання немає донині. Одна з поширених версій полягає в тому, що в той період масовій свідомості німців був властивий антисемітизм, який Гітлеру вдалося роздути до неймовірних розмірів. Саме тому, прикриваючись загальним інтересом, йому і вдалося реалізувати свої цілі по знищенню.

Ще однією причиною такого потурання німецького народу називають те, що відібране у євреїв майно після Кришталевої ночі в листопада 1938 року було передано простим німцям. Серед інших причин боротьба за їх власність і за провідні позиції, які євреї займали в суспільстві, називається як одна з найвірогідніших. Однак крім цього на чолі риторики Гітлера стояло питання расової переваги. І всіх, хто, згідно з його теорією, був гірше арійців за ознаками, зрозумілим тільки прихильникам цієї ідеї, турбувалися знищити. І 27 січня - день пам`яті жертв Голокосту - є тим регулярним нагадуванням, до чого можуть довести ортодоксальне поклоніння і підпорядкування якої б то не було ідеї.

Міжнародний день страждання

Незважаючи на розуміння міжнародного характеру доконаний трагедії, впродовж понад півстоліття єдиного дня пам`яті жертв тих страшних подій не було. І лише в 2005 році було прийнято рішення вибрати дату, якою став день звільнення першої табору Освенцима - 27 січня. День пам`яті жертв Голокосту проте в деяких країнах відзначається в свою дату. В Угорщині таким днем був обраний день масового переселення угорських євреїв в гетто - 16 квітня 1944 року. Період повстання у Варшавському гетто, яке проходило в січні 1943 року і було придушене обраний в якості пам`ятної дати в Ізраїлі. Згідно єврейським календарем це день 27 нісана. За григоріанським календарем ця дата збігається з періодом 7 квітня за 7 травня. У Латвії пам`ятним днем було обрано 4 липня, коли в 1941 році були спалені всі синагоги. 9 жовтня 1941 почалася масова депортація румунських євреїв. Це стало датою Голокосту в Румунії. День пам`яті жертв Голокосту в Німеччині відзначається, як і в усьому світі, 27 січня.