Марафонське битва: дата, короткий зміст, схема

В історії багатьох країн світу існують знакові битви, які стають своєрідним символом для майбутніх поколінь. Для Росії це Бородіно і Сталінград, для Франції - зняття осади Орлеана, для сербів - битва на Косовому полі. Подібну роль для еллінів грало Марафонське бій. Короткий зміст, причини та наслідки цієї битви ми розглянемо нижче. Перемога в цьому бою не тільки дозволила древнім грекам відстояти свою незалежність, а й створити умови, що сприяють надалі їх згуртуванню в єдину силу перед зовнішньою загрозою.

Передісторія конфлікту

У VI столітті до нашої ери на території Близького і Середнього Сходу утворилася найбільша держава того часу - Перська імперія. У ряді воєн за відносно невеликий проміжок часу вона перемогла і підкорила такі великі держави, як Мідія, Вавилон, Лідія і Єгипет. Персами були захоплені також численні грецькі міста-держави, розташовані на території Малої Азії, що в сучасній Туреччині.

У 499 році до н. е. ці поліси повстали проти перського панування. Істотну підтримку їм надали Афіни, які до того часу, завдяки ряду видатних державних діячів, які проводили демократичні реформи, стали грати найбільш важливу політичну та економічну роль серед усіх грецьких міст-держав.

Але повстання було все-таки придушене перської армією. А для самих персів втручання Афін у справи імперії стало гарним приводом для організації експансії на Балканський півострів, про захоплення якого вони вже давно мріяли.

Початок війни

У 492 році за наказом перського царя Дарія I була підкорена Фракія - країна, розташована біля самих кордонів Греції. Потім повелитель імперії розіслав ультиматум у всі міста-держави Еллади, який вимагав визнати його верховенство. Майже всі поліси Греції, боячись мощі персів, принижено виконали цю вимогу, за винятком волелюбних Афін і Спарти.

Вирішивши покарати афінян за норовистість, Дарій I відправив у 490 році до н. е. для їх підкорення експедицію, на чолі з сином своєї сестри Артаферн. Перси легко захопили острів Накосос і висадилися на Евбеї - острові, де розташовувався союзний Афінам місто Еретрії. У ході важкої облоги військам Дарія вдалося захопити цей поліс, скориставшись зрадою частини місцевих жителів. Місто був підданий жорстокому розграбуванню, а його жителі були звернені в рабство.

Після цього перські сили відпливли в бік Аттики - грецькій області, де були розташовані Афіни. Там вони і висадилися поблизу невеликого містечка Марафон. Саме тут відбулася знаменна для еллінів Марафонське бій. Дата 12 вересня 490 року до н. е. стала для них дійсно знаковою.

Перед боєм

Як тільки афіняни дізналися про висадку сил Дарія поблизу їхнього міста, вони тут же направили армію їм назустріч. Це було вельми несподіване для персів рішення, адже ті думали, що порівняно нечисленне військо Афін зволіє тримати облогу в стінах міста, а не зустрічатися з перевищує їх за чисельністю противником у відкритому полі.

Втім, самі греки не відразу прийняли це рішення, навіть незважаючи на те, що афінянам прийшли на допомогу жителі Платей. Але полководцю Мільтіаду вдалося переконати верховного командувача Каллімаха в необхідності цього кроку. Його прониклива промова переконала та інших стратегів не чекати війська спартанців, яке повинно було незабаром прийти на допомогу, а якомога раніше почати бій, який увійшов в історію, як Марафонське бій. План полягав саме у раптовості. На загальній раді командування в майбутній битві було доручено Мільтіаду.

Сили противників

За свідченням істориків, грецька армія складалася з 9000-10 000 афінян і 1000 платейців. Головною силою еллінського війська були гопліти, організовані в фалангу. Розбити такий лад, що складається з дисциплінованих і досвідчених воїнів, було вкрай складно. На правому фланзі грецької армії розташовувалися гопліти на чолі з Каллімаха, в центрі - воїни з афінських філ Антіохіду і Леонтіда, під керівництвом, відповідно, Арістіда і Фемістокла, майбутнього героя Саламинского морської битви, а на лівому фланзі перебувала тисяча платейців.

Куди більш численна була перська армія. На думку фахівців, вона налічувала 25 000 піших воїнів і тисячу вершників. Хоча, античні історики, аби прикрасити перемогу еллінів наводять цифри в 200 і навіть у 600 000 чоловік. Але якісний склад перського війська був набагато гірше, ніж афінського, оскільки воно, на відміну від монолітної грецької фаланги, складалося з досить розрізнених підрозділів і різних племен. Далеко не всі з них були належним чином екіпіровані. До того ж елліни були набагато мотивувати, адже вони билися за власну свободу і землю, на відміну від перських воїнів, котрі йдуть на війну тільки заради інтересів царя.

Битва

Марафонське бій почалося зі стрімкого наступу греків. Відокремлюють їх від персів півтора кілометра вони буквально пробігли, хоча це і здається неймовірним, адже афінські гопліти були важкоозброєними воїнами.

Спочатку найбільш сильна центральна частина перського воїнства потіснила загони філ Антіохіду і Леонтіда, і почала їх переслідування. Але у еллінської армії були досить сильні фланги, у той час як у персів вони складалися з слабо організованих і погано озброєних племен. З цієї причини на даних ділянках афіняни і платейців тріумфували перемогу над супротивником. Але, на відміну від персів, вони не почали переслідувати біжить ворога, а звернули свою зброю проти центру армії Дарія. Таким чином, і на даній ділянці грекам удалося домогтися вирішального переваги сил. Цей маневр звернув в паніку все перське військо, і воно почало бігти до своїх кораблів.

На цей раз греки не зупинили переслідування і кинулися в погоню за повністю втратив бойовий стрій ворогом. В результаті, крім безлічі убитих, було захоплене 7 перських кораблів, а елліни завершили повною перемогою Марафонське бій. Схема цієї знаменної битви розташована нижче.

Результати битви

Афіняни спільно з жителями Платей, безумовно, виграли Марафонське бій. План Мільтіада повністю виправдав себе. Насчет цього у серйозних істориків не існує різних точок зору. А от за кількістю загиблих підрахунки фахівців значно різняться.

Але обгрунтовано оскаржити цифри, названі майже що сучасником тих подій - Геродотом, через відсутність відповідної матеріальної і документальної бази ніхто не може. Він же говорить про 192 убитих еллінів і 6400 персів. Причому серед загиблих греків були такі відомі особистості, як Каллімах і Кінегір.

Біг ціною в життя

Як тільки закінчилося Марафонське бій, греки відправили в Афіни гінця Евкла з радісною звісткою про тріумф. Він так прагнув порадувати своїх співгромадян, що пробіг 40 кілометрів, що відокремлюють Марафон від його рідного міста, буквально на одному диханні. Вбігши на міську площу, він повідомив жителям поліса про перемогу і тут же помер від розриву серця.

Правда, історична достовірність цієї легенди вельми сумнівна, але одну з найпопулярніших легкоатлетичних дисциплін, а саме біг на 42,195 км, іменують марафонським.

Значення марафонської битви

Марафонське битва аж ніяк не поклало кінець прагненням персів закріпитися на Балканах, зокрема завоювати Грецію. Воно тільки на 10 років відклало цей план, коли ще більш численна армія Ксеркса, сина Дарія, вторглася в Елладу. Але саме пам`ять про цю перемогу надихала тоді еллінів на безнадійне, здавалося, опір. Марафонське бій показало, що навіть малими силами можна здобувати перемоги над великим, але погано організованим військом завойовників.

Пам`ять про Марафонському битві

Пам`ять про цю перемогу не втрачала актуальності протягом тисячоліть. Таке значуще місце в серцях греків займало Марафонське бій. Дата його завжди була священна для еллінів. Але ця битва була значима не лише для одного народу, вона була важлива для всієї світової історії. Про це може свідчити хоча б те, що в будь-якому шкільному підручнику з давньої історії освітлено Марафонське бій. 5 клас в російських школах обов`язково вивчає дану тему в курсі історії. Кожна освічена людина має знати про цю подію.

Зараз тільки обеліск говорить про те, що на місці, де нині височить пагорб, колись відбувалося Марафонське бій. Фото даного пам`ятного знаку можна спостерігати нижче.

Пам`ять про Марафонському битві живе в серці кожної людини, готового віддати своє життя за свободу і незалежність Батьківщини.