Республіка Гаїті: цікаві факти та географічне положення

Країни Карибського регіону ваблять приголомшливим кліматом і вдалим розташуванням з виходом і до моря, і до океану. Але це далеко не все, що відрізняє місцеві держави. Наприклад, республіка Гаїті - самобутня країна, про яку можна розповісти багато цікавого. Де вона розташовується і що про неї варто знати?

Географічне положення

Щоб знайти Гаїті на карті світу, досить виявити Карибське море. Воно знаходиться між континентами Північна і Південна Америка. Там ви знайдете велику крапку - острів Гаїті. Домініканська республіка займає східну його частину. Весь захід належить державі Гаїті. Північну частину однойменного острова омиває Атлантичний океан, а південну - Карибське море. По території держави зі сходу на захід проходять гірські хребти з середньою висотою в тисячу метрів. Найбільшою вершиною є пік Ла-Сель. Він височить на дві тисячі шістсот вісімдесят метрів над рівнем моря. Водний басейн країни представлений в основному гірськими річками, які не відрізняються вражаючою протяжністю. Найбільшими озерами держави є Плігр, воно прісноводне, і Соматр, наповнене солоною водою.

Історія Гаїті

Острів був відкритий іспанцями в 1492 році, Колумб і його мореплавці заснували тут поселення. Тоді цю ділянку землі мав назву Навидад. Через рік мандрівники повернулися, але все поселенці виявилися мертвими. Хто їх убив, так і залишилося загадкою. З сімнадцятого століття країна стала французькою колонією, але вже в 1804 отримала незалежність. Позначити Гаїті на карті світу людям допомогли демократичні настрої, що з`явилися після революції в Парижі. Здобуття незалежності тут сталося відразу після Сполучених Штатів. У результаті країна стала першою в світі з правлінням чорношкірих. Втім, ситуація раз у раз опиняється нестабільною - через низький рівня життя тут нерідкі повстання та страйки.

Кліматичні умови

Що цікавить мандрівника в першу чергу? Звичайно, погода, що відрізняє острів Гаїті, де знаходиться однойменна держава! Ця територія характеризується тропічним кліматом, схильним до впливу пасатів. Це ідеальне місце для тих, хто любить теплу і вологу погоду. Причому вона залишається незмінною всі триста шістдесят п`ять днів поспіль. У середньому температура за рік дорівнює двадцяти п`яти градусам тепла, коливання протягом місяця незначні. У столиці під назвою Порт-о-Пренс річний мінімум - плюс п`ятнадцять градусів за Цельсієм, а максимум досягає майже сорока. Республіка Гаїті не може похвалитися протяжністю територій, але і в її межах є різні варіанти клімату. Основна відмінність - у кількості опадів, обумовленому місцевістю - гірські і прибережні райони не можуть збігатися в цьому плані. У долинах за рік випадає близько п`ятисот міліметрів, а у високогір`ї може статися і в п`ять разів більше - до двох з половиною тисяч. Основні опади трапляються протягом дощових сезонів, які припадають на періоди з квітня по червень і з вересня по листопад. Залишок року відрізняється сухою і теплою погодою. Можуть траплятися потужні тропічні урагани, як правило, вони бувають в проміжок з червня і до вересня. Приїжджати на Гаїті рекомендується тільки в періоди, коли вітер куди більш слабкий.

Гаїтянські гроші

Цікавий факт - в країні присутні кілька варіантів валюти. Офіційна носить назву гурд і становить сто сантимів. У ході банкноти з номіналом в тисячу, п`ятсот, двісті п`ятдесят, сто, п`ятдесят, двадцять п`ять і десять. Є і монети в п`ять і один гурд, а також у п`ятдесят, двадцять, десять і п`ять сантимів. Офіційне міжнародне позначення - HTG. Неофіційно в країні користуються так званими «гаїтянськими доларами». Крім того, широко використовуються і гроші Сполучених Штатів. Їх можна використовувати на ринку або в приватних закладах. Офіційна грошова одиниця Гаїті може бути отримана в численних обмінних пунктах столиці, але умови транзакції і обсяг комісійних можуть бути дуже різними. Є та чорний ринок. Курс неофіційних міняв може бути дуже вигідним, але при цьому все може закінчитися пограбуванням, так що іноземцям до них звертатися вкрай не рекомендується. Розплатитися кредитною карткою можна практично всюди, а от отримати готівку легко тільки в столиці - знайти в провінції банкомат нерідко вельми непросто. В умовах бідності та безробіття місцевим жителям вони просто не потрібні.

Культура і переконання населення

Держава Гаїті раніше було французькою колонією, що як і раніше помітно в багатьох сферах місцевого життя. Так, багато хто тут спілкуються креольською. Поширений не тільки на Гаїті, мова креолів являє собою французький з вкрапленнями іспанської та англійської. Таким наріччям користується більшість громадян. На класичному французькому спілкується близько п`ятнадцяти відсотків населення. Республіка Гаїті є християнською країною. Більшість вважають себе католиками, куди менше на острові протестантів. Місцевим жителям вдається поєднувати традиційну релігію з язичницькими переконаннями вуду - в ці практики вірить кожен другий громадянин країни.

Мистецтво республіки Гаїті

Оригінальні релігійні переваги, якими відрізняється Республіка Гаїті, цікаві не тільки незвичайним поєднанням з поширеним тут християнством, а й проявами мистецтва, до яких вони призводять. Так, особлива ритуальна музика, що виконується на барабанах, робить країну відомою на весь світ. Тут можна також побачити приголомшливу архітектуру - залишки палацу Сан-Сусі є самими знаменитими в Карибському регіоні. Руїни загадкового будови включені в список об`єктів культурної спадщини ЮНЕСКО. На будівництві палацу трудилися чорношкірі раби, а сьогодні це місце приваблює цінителів архітектури. Окремої згадки заслуговує гаїтянська живопис. Її називають наївною або інтуїтивної, але це зовсім не означає, що у малюнків дитячий рівень виконання або брак майстерності. Наповнені кольором і емоціями роботи відомого місцевого художника Гектора Іполита в двадцятому столітті підкорили цінителів мистецтва в Сполучених Штатах. Іншими значущими творцями є Ріго Бенуа, Жан-Батист Боттл, Жозеф Жан-Жиль і Кастере Базіле. Традиційні скульптури країни теж заслуговують інтересу. Кращим скульптором цієї країни є Альберт Мангоес.

Петрушечная війна

Репресії гаїтян, які відбувалися в тридцяті роки в часи домініканської диктатури Трухільо, носять незвичайна назва, пов`язане з нешкідливою зеленню. У чому причина найменування «петрушечная різанина»? Вся справа в тому, що ці репресії, число жертв яких становить, за різними даними, від п`яти до двадцяти п`яти тисяч чоловік, супроводжувалися особливим способом визначення гаїтянців. Від домініканців відрізнити їх досить важко, але перші з дитинства говорять креольською говіркою французької, а другі воліють іспанська. Це призводить до помітної різниці у вимові. Саме тому домініканці показували жертві гілочку петрушки і пропонували назвати її. Якщо слово вимовлялося на іспанський лад, людини відпускали, а якщо на французьку, він видавав себе і його для подальшої розправи хапали солдати. Так і вийшло, що звичайна петрушка пов`язана в історії Гаїті з настільки зловісними подіями, досі жахливими місцевих жителів.

Цікаві факти

Держава Гаїті розташовується у вкрай теплому кліматі, тому в самий жаркий час дня всі нерідко буває закрито. Наприклад, банки працюють з дев`ятої ранку до п`ятої вечора з двогодинною перервою на обід - з години до трьох. Деякі відкриваються і по суботах, проте до середини дня вже припиняють діяльність. Магазини теж мають перерви на обід. Такі традиції нагадують про іспанську сієсти. Окремої уваги заслуговують цінники - тут на них пишуть відразу в трьох валютах, в Гаїтянський Гурд і доларі, а також у валюті Сполучених Штатів Америки. Нерідко іноземці плутаються і не можуть розібратися, скільки ж саме їм необхідно заплатити.

Небезпечна держава

Гаїті не відрізняється високим рівнем життя, тому вивчити її детально для іноземця не представляється можливим. Жителям інших країн забороняється відправлятися в нетрі, що розташовуються на околиці міст Порт-о-Пренс і Кап-Аїтьєн. Місцеві жителі досить доброзичливі і привітні, але понад вісімдесят відсотків громадян живуть за межею бідності, тому рівень злочинності тут все ж досить високий і в деяких районах тому можна перебувати лише гаїтянцям. Крім того, в країні зберігаються екзотичні захворювання - малярія і тиф. Безпечний лише регіон у порту Лабаді. У Гаїті не рекомендується навіть пити воду з-під крана - вона недостатньо очищена, і навіть місцеві воліють її кип`ятити.

Державний прапор

Головний символ країни володіє традиційної прямокутною формою. Полотнище розділене на дві горизонтальні смуги рівних розмірів. Зверху прапор Гаїті темно-блакитний, а знизу - насичено-червоний. По центру розташовується зображення герба. Сторони ставляться один до одного у співвідношенні п`ять до трьох. Червоний колір полотнища покликаний символізувати місцеве населення - мулатів. Синій є знаком чорношкірих жителів. Обидва повторюють кольору прапора Франції, що вказує на історію країни, довгий час мала статус колонії. Поєднання контрастних відтінків є вказівкою на мирний союз жителів держави, що є вихідцями з різних країн - на території сусідять якраз два протилежні народу.

Державний Герб

Зображення емблеми використовується на прапорі. Символ, що представляє собою герб Гаїті, з`явився в 1807 році. У центрі знаходиться зображення пальми. Над нею розташовується символ свободи - фрігійський ковпак з двокольорового тканини. Пальму оточують різноманітні військові трофеї - гарматні ядра, якорі, гармати, сокири, рушниці. Фоном служить зелене поле, на якому розміщуються золоті обривки ланцюгів - своєрідне згадка про колоніальне минуле. Пальму оточує також шість бойових прапорів в національних кольорах місцевих жителів. Біля підніжжя дерева розташовується біла стрічка, на якій зображений девіз держави, що звучить як «Союз створює силу».