Якобінська диктатура

Влітку 1793 революція у Франції вступила у вищу свою фазу. До влади прийшли найбільш радикальні політики, правління яких увійшло в історію як якобінська диктатура. Вони протрималися лише рік, але за цей час змогли зробити чимало.

Прихід до влади і боротьба зі спекуляцією

31 травня у Парижі спалахнуло повстання бідноти. Його очолили представники найбільш радикальної політичної угруповання в Конвенті - якобінці. Їх підтримували міські та сільські низи, представники дрібної буржуазії. До будівлі французького парламенту підкотили артилерійські знаряддя, під прицілом яких 2 червня депутати прийняли рішення про арешт жирондистів - політичних супротивників якобінців. Так в країні встановився новий політичний режим.

Якобінці протрималися при владі приблизно рік. За цей період у Франції відбулося чимало змін. Положення і всередині країни, і за її межами було таке, що, здавалося, революція ось-ось буде подавлена. Армії європейських держав стояли у французьких кордонів: на півночі - австрійці та пруссаки, на півдні - іспанці, а біля берегів курсував англійський флот. У провінції Вандея вирувало селянське повстання, очолене дворянами-емігрантами. У країні погіршилося економічне становище: зросли ціни на продукти, процвітала спекуляція. У таких умовах було потрібно введення надзвичайних заходів, і Конвент під тиском якобінців пішов на це. У вересні, під впливом хлібного дефіциту, був прийнятий закон про встановлення максимальних цін на найбільш важливі товари. За його порушення покладалася страта.

Реформи якобінців

У жовтні 1793 прийнята конституція Франції, яка була найбільш прогресивною в свій час. Вона вводила загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21 року, наділяла рівними правами тих, хто голосує, і тих, за кого голосують. Закони приймалися Законодавчим корпусом і вступали в силу тільки після їх затвердження народом. Але в реальності конституція Франції 1793 так і не почала діяти. В умовах воєнного часу якобінці керували країною за допомогою надзвичайних розпоряджень - декретів, що мали силу закону. Так склалася якобінська диктатура - система влади, при якій парламент виявився відсунутим на другий план, а реальна влада належала виконавчим органам - комітетам.

Головною опорою революції було селянство, тому нова влада рішуче проводила реформи в аграрній сфері. Уже в червні 1793 общинні землі були передані селянам, всі феодальні повинності ліквідовано, а документи, що свідчили про них, підлягали знищенню. Землі, що належали дворянам і духовенству, конфісковували. Тепер селяни стали повноправними господарями своїх земельних ділянок. І хоча далі цього якобінська диктатура в аграрному питанні не пішла, вже одні ці закони забезпечили їм підтримку селян, які охоче захищали революцію зі зброєю в руках.

Чимало було зроблено і в армії. На офіцерських посадах опинилися ті, хто проявив себе на ділі, а не мав благородне походження. На місце старих офіцерів прийшла молодь з народу. Саме в цей час почав свою кар`єру Наполеон Бонапарт, який виявив свої організаторські здібності при взятті Тулона. Якобінцям вдалося приборкати повстання у Вандеї. Були відбиті і зовнішні вороги. У червні 1794 революційна армія розбила австрійців при Флерюсе, убезпечивши французькі кордону.

Терор і падіння

Разом з тим, якобінська диктатура мала і свої негативні наслідки. Лідер революційного уряду Максиміліан Робесп`єр і його прихильники не соромилися в коштах, розправляючись зі своїми супротивниками. Терор проти жирондистів і прихильників монархії проводився на цілком законних підставах. Вже у вересні 1793 з`явився декрет, що дозволяв заарештовувати всіх підозрілих осіб. Але найбільшого розмаху терор досяг у червні 1794 Прийнятий у це час декрет вводив нове поняття - «ворог народу», яке потім придбає нове життя в Радянському Союзі. Чіткого визначення, кого вважати ворогами, документ не давав, зате встановлював для них покарання - смертну кару. Судочинство перетворювалося на повний абсурд: для звинувачення людини достатньо було вердикту присяжних. Ні про які адвокатів підлеглі навіть мріяти не могли. Так якобінці спровокували хвилю терору, який зачепив тисячі людей.

Масові арешти, всупереч очікуванням влади, не захистили її від супротивників, а тільки прискорили падіння диктатури. Найбільш заможні верстви, розбагатіли під час революції, були незадоволені новими порядками і терпіли їх, тільки поки не минула небезпека інтервенції. Біднота, яка ще недавно привела якобінців до влади, теж була обурена терором і незадоволена їх нерішучою політикою - закони про обмеження цін всіляко порушувалися, землі, конфісковані у ворогів революції, так і не були розподілені між бідними. Фіналом якобінськоїдиктатури став державний переворот 27 липня 1794, коли їх противники в Конвенті затвердили рішення про арешт і страти Робесп`єра і його прихильників. Незабаром воно було виконане, і до влади прийшли представники великої буржуазії.

Багато хто з реформ якобінців були скасовані, а в 1795 р до влади прийшов новий уряд - Директорія. У Франції встановився новий політичний режим, відображав інтереси тих, хто зробив свій стан під час революції.