Декларація прав людини: найбільший документ

Фортеця Бастилія і її взяття, знаменита революційна пісня "Марсельєза", знаряддя смерті і меблі правосуддя гільйотина, якобінський клуб, терор, політичні репресії - саме це найчастіше спливає в пам`яті, коли мова заходить про Великої Французької революції. Але події тієї бурхливої епохи аж ніяк не зводяться до одним лише кривавим епізодами і до нескінченній низці внутрішніх і зовнішніх війн. Інакше в чому ж велич цієї революції? А воно в тому, що вперше в історії була на практиці здійснена спроба запровадити в життя ідеї, до того століттями вважалися абсолютно утопічними. У самій короткій формі суть цих ідей сформульована в безсмертному девізі революції "рівність, братерство і свобода", а в більш розгорнутому вигляді вони назавжди увійшли в світову історію в такому документі, як Декларація прав людини.

В період Великої Революції у Франції було опубліковано кілька документів з подібною назвою. Приміром, перший з них - це Декларація прав людини і громадянина 1789, прийнята Установчими зборами (так званим революційним парламентом), стаття №1 проголошувала про те, що люди з народження вільні і мають рівні права.

У другій статті говорилося про збереження природних прав людини як головної мети будь-якого політичного союзу, а суттю самих прав була свобода, наявність власності, відсутність небезпеки для життя і можливість опору гнобленню.

Далі йшлося про те, що сьогодні виглядає абсолютно природним, але тоді уявлялося воістину революційним - про рівність всіх, без оглядки на станову приналежність, перед законом, про свободу особистості, свободу совісті, слова і друку. Чи не були обійдені економічні та фінансові механізми - декларація прав людини оголошувала власність "непорушним і священним правом", а також встановлювала рівномірний розподіл податкових платежів серед усіх громадян, процедуру їх справляння та нагляд за використанням. Цілий ряд статей проголошував безліч нових, набагато більш прогресивних юридичних норм - про дотримання законності, про порядок судочинства і так далі. Актуальним і в наші дні є положення 15-ї статті про право громадян вимагати звіту від кожної посадової особи.

Зрозуміло, проголошена буквально в перші тижні революції, Декларація прав осіб мала ряд істотних недоліків. Вони в деякій мірі були усунені в її подальшої редакції. Декларація прав людини і громадянина 1793 була доповнена низкою соціальних свобод: правом на петиції, зборів і навіть на опір влади в разі порушення нею законних інтересів народу. Підкреслювалася обов`язок суспільства піклуватися про незаможних і непрацездатних громадян, а також говорилося про сприяння утворенню найширших верств населення.

З моменту створення цих історичних документів пройшло більше двох століть, але й понині Декларація прав людини залишається одним з найбільш чудових і найважливіших творінь людської думки, що регламентують права та обов`язки всіх членів справді демократичного суспільства.