Олександрівський ліцей. Олександрівський ліцей у Санкт-Петербурзі

Імператорський Олександрівський ліцей - це нова назва Царськосельського ліцею, дане йому після переїзду в Санкт-Петербург з Царського Села. Комплекс будівель, в яких він розташовувався, займає ділянку, обмежений вулицею Рентгена (колишньої ліцейських), Каменноостровскому проспектом і Великий Монетної вулицею. В даний час Олександрівський ліцей у Санкт-Петербурзі є архітектурною пам`яткою федерального значення.

Події до 1843

У першій половині вісімнадцятого століття на цьому місці була велика садиба, що перейшла потім в казну. Пізніше, в 1768 році, земельну ділянку віддали для будівництва Оспопрівівального будинку, першого в Росії. У 1803 році споруди передали сирітському будинку канцелярії імператриці Марії. Нинішні будівлі тут зводилися, починаючи з 1831 року і аж до початку двадцятого сторіччя, різними архітекторами.

Головний корпус ліцею, що знаходиться за адресою: Каменноостровский проспект, 21, був побудований в 1831-1834 рр. за проектом Л. І. Шарлеманя в стилі пізнього класицизму. Спочатку він призначався для Олександрівського сирітського будинку (раніше існувало будівлю після повені 1824 довелося розібрати). 23 вересня 1834-го на третьому поверсі освятили домову церкву на честь імператриці Олександри Федорівни - небесної покровительки. Мідним позолоченим хрестом прикрасили фронтон будівлі, а на склепіннях храму майстри Є. Балин і К. Можаєв виконали ліплення.

Коли в 1838-1839 рр. вирівнювали трасу проспекту, перед корпусом утворили сквер. Навколо нього в 1839 році встановили чавунну ажурну решітку, виконану за ескізом архітектора П. С. Плавова. За його ж проектам тут були побудовані два флігелі в 1830-х роках і службовий корпус (за головною будівлею) в 1841-1843 рр.

1844-1917 рр. - Ліцейський період

Царськосельський ліцей сюди переїхав в 1843 році. І в той же час за указом Миколи Першого він отримав нову назву - Імператорський Олександрівський. Життя ліцеїста у зв`язку з переїздом зазнала численних перетворенням, це торкнулося і особливостей викладання. У 1848 році був прийнятий новий Статут закладу, в якому відображалися зміни у призначенні та утриманні ліцейського освіти. Так, приймати і випускати вихованців стали щорічно, а не раз на три роки, як це було в Царському Селі. Також були відкриті додаткові кафедри та введені нові дисципліни, що відповідають тенденціям того часу. Наприклад, з`явилися кафедри цивільної архітектури, сільського господарства. Пізніше їх закрили, а навчальні програми максимально наблизили до курсу, читаемому на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету. Проте як і раніше ліцеїста програма залишалася різноманітною і великою, в першу чергу за рахунок наявності гуманітарних дисциплін: психології, літератури, історії ... Крім іншого, в освітньому закладі викладали бальні танці (хореографом був Стуколкін Тимофій Олексійович - відомий танцівник, видатний артист балету).

Подальше будівництво

За 1858-1860 рр. Олександрівський ліцей розширився: з боку скверу до головного корпусу звели двоповерхову прибудову, на першому поверсі розташувався лазарет, а на другому - їдальня (потім актовий зал). У 1878 році надбудували четвертий поверх корпусу за проектом архітектора Р. Я. Оссолануса. Поряд з будівлею в 1889 році були встановлені бронзовий бюст Олександра Першого роботи П. П. Забелло (не зберігся до теперішнього часу) і гіпсовий бюст А. С. Пушкіна роботи скульптора Ж. А. Полонської та архітектора Х. К. Васильєва, який у 1899-му замінили двометровим бронзовим погруддям, виконаним за проектом скульптора І. Н. Шредера та архітектора С. П. Коновалова (в 1930-х роках його з саду перенесли на сходи ліцею, потім в 1972 році передали у фонд Музею міської скульптури, далі в 1999-му встановили перед Пушкінським Будинком). У сквері в 1955 році також було відкрито погруддя В. І. Леніна роботи скульптора В. Б. Пінчука та архітектора Ф. А. Гепнера.

У 1910 році частина головного корпусу постраждала від пожежі. У 1911-му архітектором І. А. Фоміним були вироблені відновлювальні роботи.

Справа ліцеїстів

Олександрівський ліцей востаннє випустив учнів навесні 1917 року. Потім грянула Жовтнева революція, проте ще навесні 1918-го заняття епізодично тривали. За постановою Раднаркому в травні 1918 року установа була закрита, і його місце зайняв Пролетарський політехнікум.

Багато викладачів та вихованці Олександрівського ліцею, включаючи В. А. Шільдера - його останнього директора - і Н. Д. Голіцина - останнього прем`єр-міністра Російської імперії, в 1925 році були репресовані у зв`язку зі сфабрикованою ОГПУ звинуваченням у створенні монархічної контрреволюційної організації. Відповідно до постанови Колегії ОГПУ від 22 червня 1925 року, 26 осіб були розстріляні.

Доля ліцею

У головному корпусі в 1917 році функціонували районний комітет РСДРП (б), штаб Червоної гвардії Петроградської сторони, районна рада під керівництвом робочого А. К. Скороходова (його ім`я в 1923-1991 рр. Носила Велика Монетна вулиця). Потім до Великої Вітчизняної війни в будівлі діяла школа № 181, а після ВВВ - школа № 69 імені Пушкіна, ще пізніше тут розташовувалося СГПТУ № 16. У нинішній час корпус займає коледж «Імператорський Олександрівський ліцей». Далі розповімо про нього трохи докладніше.

Зберігаючи традиції

Коледж «Олександрівський ліцей» є освітнім закладом економічної спрямованості. Він здійснює випуск фахівців різних галузей знань. Навчання проводиться тільки на базі загальної середньої освіти (тобто сюди приходять вчитися після 11 класу). Сучасний «Олександрівський ліцей» намагається зберегти по максимуму традиції елітарного освіти, відродити в стінах будівлі атмосферу витонченої академічної обстановки, що сприяє розвитку творчих особистостей. У коледжі ведеться навчання за наступними спеціальностями: фінанси, комерція, операційна діяльність в логістиці, земельно-майнові відносини, економіка та бухгалтерський облік, страхова справа, архівознавство і документаційне забезпечення управління.