Що таке фольклор в літературі? Жанри фольклору

Фольклор - це різновид відображення народної свідомості. І це відрізняє його від інших форм мовного мистецтва, в тому числі і від літератури, в якій народна мудрість виражається самотньої особистістю автора. Літературний твір також може відображати суто особистісне сприйняття навколишнього, в той час як фольклор об`єднує збірне, громадське бачення. Сучасне літературознавство все частіше звертається до феномену масової літератури та особливостей її функціонування в межах Росії. Автори XXI століття останнім часом виявляють тенденцію до активної інтерпретації видобутку традиційної культури. Зростання популярності масової літератури забезпечується за допомогою використання письменниками здатності читача відтворювати на підсвідомому рівні вже відомі йому образи і сюжети, представлені у творі. Дуже часто такий «базою» є фольклор.

Фольклорні мотиви

Фольклорні мотиви рано чи пізно використовують всі письменники як масової, так і елітарної літератури, різниця полягає в їх функції на даному рівні. У масовій літературі фольклор - це насамперед «фактор освіти національної літератури», тобто гарант співвіднесеності тексту із загальноприйнятими стандартами літератури, яку готовий споживати читач. За таких обставин літературознавці намагаються визначити: що таке фольклор у літературі, як взаємодіють фольклорні мотиви з творами масової літератури і які особливості їх впливу на авторський текст, а також трансформації, яких зазнає фольклорний текст у міру його включення в площину сучасного літературного твору і зміни його традиційних значень. Дослідниками встановлюються межі входження фольклорного тексту в текст літературний і простежуються трансформації універсальних фольклорних архетипів. Одним з головних завдань буде з`ясувати, що таке фольклор у літературі, дослідити їх взаємовплив і зв`язку в творах масової літератури.

Традиційний фольклор

Автори масової літератури головним завданням при написанні твору ставлять зацікавити читача. Для цього насамперед вони прагнуть до майстерному зображенню інтриги. Зофія Мітосек в статті «Кінець мимезиса» пише, що «будівництво інтриги - це гра традицій та інновацій». І якщо під поняттям традицій мати на увазі «передачу від одного покоління до іншого традиційних форм діяльності та спілкування, а також супутніх їм звичаїв, правил, уявлень, цінностей», то для читача фольклор є гідним представником традиції в літературі. У сучасному суспільстві необхідно прищеплювати підростаючому поколінню необхідність вивчення традиційного фольклору.

Шкільна програма: література (5 клас) - жанри фольклору

П`ятий клас - важлива фаза в розвитку мовної освіти школярів. Звернення до творів із застосуванням фольклорних матеріалів обумовлено необхідністю самоствердження, істотною сприйнятливістю учнів п`ятого класу до народної творчості, відповідності фольклору як усного слова до активної мови дитини, що знаходиться на стадії постійного розвитку. Таку освіченість в середній школі дає учневі урок літератури.

Жанри фольклору, які повинні вивчатися в сучасній школі:

Обрядове творчість

• Календарно-обрядова поезія.
• Сімейно-обрядова поезія.
• Народна драма.
• Героїчний епос.
• Думи.

Балади і ліричні пісні

• Балади.
• Сімейно-побутові пісні.
• Суспільно-побутові пісні.
• Стрілецькі та повстанські пісні.
• Частівки.
• Пісні літературного походження.

Казкова і несказочной історична проза

• Народні казки.
• Легенди та перекази.

Народна пареміографія

• Прислів`я та приказки.
• Загадки.
• Народні повір`я.
• Байки.

Фольклор - «генетичний» елемент світовідчуття

Мистецьке дійство в сюжеті творів літератури найчастіше просте і зрозуміле, покликане відповідати повсякденної свідомості читача. Фольклор є «генетичним» елементом світовідчуття і, як правило, закладається в свідомість з першими піснями, казками, загадками з самого дитинства. Так, у школі особливості фольклорних творів дає учневі урок літератури (5 клас). Фольклор робить світ зрозуміліше, намагається пояснити невідоме. Тому при взаємодії функцій фольклору та літератури створюється потужний ресурс для впливу на свідомість реципієнта, при якому текст здатний міфологізувати людську свідомість і навіть викликати трансформацію раціональної сфери мислення людини. Відповідь на питання "що таке фольклор в літературі" визначається цілим напрямком невід`ємного творчого осмислення і використання. У творах фольклору ідеї творчості часто розкриваються на межі перетину з літературою. Можливо, на це впливає і споконвічний обрядовий фольклор. Література (5 клас) в сучасній школі все частіше повертається до актуальної сьогодні теми духовного і культурного відродження, в першооснову буття нашого народу, одним з головних носіїв відомостей про які є фольклор.

Традиція аналізу

У наш час з`явилася вже певна традиція аналізу того, що таке фольклор у літературі, згідно з якою прирівнювання творчості до стандартів масової культури вважається недоречним: незважаючи на ярлик «масовості» романів, вони мають свій стиль, творчу манеру і, найголовніше, тематику творів. Вони «регенерували» з глибин душі вічні теми, інтерес до яких дрімав у читача з початку нової епохи. Улюбленими темами стародавніх авторів є село і місто, історичний зв`язок поколінь, містичні історії з любовно-еротичної забарвленням. На усталених історичних образах вибудовується сучасна манера «прямого» опису подій, традиційна культура подається в модифікованому варіанті. Герої творів характеризуються широтою осягнення життєвого і психологічного досвіду, опису їх характерів підкреслюються ремінісценціями до історії та культури нашого народу, які найчастіше проявляються в авторських відступах і ремарках.

Десакралізація фольклору

Акценти робляться на візуалізацію картин, яка здійснюється за допомогою підвищеної динамічності викладу подій і ефекту недомовленості, що стимулює читача до творчого «співпраці». У кожному романі герой існує у власноруч створеному автором світі, з власної географією, історією, міфологією. Але при прочитанні реципієнт сприймає даний простір як вже відоме, тобто він проникає в атмосферу твору з перших сторінок. Такого ефекту автори досягають завдяки включенню різних фольклорних схем- тобто йдеться про «імітації міфу НЕ міфологічним свідомістю», згідно якої фольклорні елементи виступають під своїм традиційним контекстом і набувають інше смислове значення, але в той же час виконують функцію ідентифікації читачем вже відомих йому древніх смислів. Таким чином, в текстах масової літератури відбувається десакралізація традицій та фольклору.

Феномен модифікації минулого і сьогодення

Феномен модифікації минулого і сьогодення простежується навіть у характері побудови майже всіх творів. Тексти рясніють прислів`ями та приказками, що дозволяє в стислій, сконденсованої формі передати багатовіковий досвід народу. У творах головним є те, що вони виступають як елементи монологів і діалогів героя - найчастіше в цьому використовуються персонажі літнього віку, носії мудрості і моралі. Прикмети і приказки виконують також функцію натяку на трагічну долю героїв того часу. Вони несуть глибокий зміст, одна прикмета може розповісти про все життєвому шляху героя.

Фольклор - це гармонія внутрішнього світу

Отже, певна міфологізація і віднесеність до фольклору у творах є природною і такою ж невід`ємною частиною створеного світу, як специфіка селянства, етнічний колорит і живе, справжнє мовлення. Масова література будується на «базових моделях» свідомості читача даного народу (в основі яких лежать «початкові інтенції»). У творах такими «вихідними інтенціями» є саме фольклорні елементи. За допомогою фольклорних мотивів відбувається близькість до природи, гармонії внутрішнього світу, а інші функції фольклору відходять на другий план, відбувається спрощення сакральності.