Коротка історія Чехії

Історія Чехії налічує більше десятка століть. Землі цієї держави, що пролягають в центральній частині європейського континенту, завжди виконували важливу задачу.

Починається історія землі, на якій розташовується Чехія, зі згадки про найбільш древньому населенні - кельтах. Вони заселяли землі з 4 століття. З 6 століття на території оселилися слов`янські племена, які створили князівство «Само» в 7 столітті.

З 820 року територія нинішньої Чехії була зайнята державою Велика Моравія. З його населенням пов`язане поширення християнства на цій території. У Великій Моравії жили предки нинішніх словаків і чехів.

Угорські набіги на Великоморавське державу призвели до падіння держави. Сталося це на початку 10 століття.

Після падіння Великої Моравії влада переходить в руки Пржемисловского роду, який утримує її до самого 1306 (більше 400 років). Протягом цього періоду історія Чехії розвивається в руслі, який передбачає утворення державної формації. Об`єднання держави чеського досягається до 995 році княжої династією Пржемисловцев.

Імператор Фрідріх 2 (правитель Священної Римської імперії) в 1212 підписав указ «Сицилійська булла». У ньому в якості королівства була визнана Чехія.

Історія держави з середини 12 століття ознаменована початком культурного та економічного розвитку, що активно підтримувалося німецькими колоністами.

У період з 13 по 14 століття відбувається значне зміцнення королівства. Історія Чехії в цю епоху свідчить про економічної потужності і значному розширенні території держави.

У 14 столітті династія Люксембургов приймає чеську корону. Першим представником на троні є Іоанн Люксембурзький, який увійшов на престол в 1310 році. Проте новий король не приділяв великої уваги розвитку держави. Його перший син Вацлав (майбутній імператор Карл 4) виховувався при французькому королівському дворі. У 1346 в битві біля Кресі Іван був убитий. Після смерті батька на престол зійшов Карл 4.

Історія Чехії при новому правителеві характеризується як період надзвичайного підйому. Головною метою, яку переслідував новий правитель, було зміцнення могутності й сили королівства. За часів правління Карла 4 почалася й історія Праги. Правитель спорудив Нове Місто празький, спорудив знаменитий Карлів міст. Крім того, Карлом 4 було засновано архієпископство і перший університет в імперії. В Прагу правитель привернув величезну кількість ремісників і художників, почав перебудовувати собор Св. Віта.

Після Карла 4 на престол вступив його син, Вацлав 4. Під час правління нового короля чеські землі відчували економічну депресію.

В епоху середньовіччя територіальні межі держави практично не змінилися. До складу країни інші землі вступали тимчасово.

У першій половині 16 століття на тлі протистояння Європи напору Туреччини, стани чехів займалися вибором нового правителя. В результаті вибір припав на Фердинанда 1 Габсбурга, що був членом вельми могутнього роду.

Крім 12 століття (періоду незалежності Чехії) країна перебувала під владою Австрії. Королівський двір при цьому був перенесений з Праги до Відня.

Розорення Чехії настало в результаті тридцятирічної війни, спровокованої протистоянням чеських католиків і протестантів. У підсумку до 1650 року в країні залишилося близько 700 тисяч жителів (з 2.5 млн. В 1618), були знищені тисячі поселень, які більш не відновилися.

За часів правління імператора Рудольфа 2 королівський двір був знову переміщений в Прагу. Таким чином, місто знову отримав статус столиці.

Епоха просвітництва в Чехії почалася в період правління Марії Терезії та її сина Йозефа 2. Завдяки останньому в 1781 в країні було проведено кілька реформ, що полегшують становище населення в селах.

На спадкових правах в 1804 році Францем 2 була проголошена Австрійська імперія. У 1848 році в імперії після придушення революції була встановлена абсолютна монархія. Однак через деякий час в 1867 році між Австрійською імперією та Угорщиною було підписано угоду. Згідно з ним, була утворена Австро-Угорщина. Чехія при цьому автономії не отримала.

Незалежна Чеська Республіка була заснована в 1993 році, 1 січня.