Зародження театрального мистецтва, його передумови та особливості. Давньогрецький театр

Стародавня Греція вважається батьківщиною багатьох видів мистецтв, у тому числі і театрального, що виник на рубежі 4-5 століть до н.е. Саме слово «театр» має саме грецьке походження і перекладається дослівно як «видовище». Час зародження театрального мистецтва прийнято називати класичної епохою, яка сприймається як якийсь еталон і зразок. Сам давньогрецький театр виник не на порожньому місці. Протягом багатьох сотень років однією з найважливіших подій в культурному житті країни було свято на честь бога Діоніса. В основі його лежали культові обряди і символічні ігри, пов`язані з відродженням природи після довгої зими. У столиці Греції з кінця 4 століття до н.е. щорічно, в певний день початку весни ставилися комедії, трагедії і драми, присвячені цій події. Подібні театралізовані вистави з часом стали проводитися не тільки в Афінах, а й в інших частинах країни, трохи пізніше вони були визнані обов`язковою частиною будь-якого державного свята. Вибором постановок займалися міська влада, ними ж призначалися судді, які оцінювали роботу «акторів». Переможці отримували заохочувальні призи. Так, театр став невід`ємною частиною будь-якого свята.

Перший давньогрецький театр носив ім`я Діоніса і розташовувався під відкритим небом на одному зі схилів Акрополя. Зводилося дане спорудження тільки на час постановки спектаклів і вміщувало в себе задоволене велике число глядачів. Всі зорові ложі, а також сцена його були зроблені з дерев`яних дощок. Знаходження в подібному спорудженні було вельми небезпечно. Так, до наших днів дійшли відомості про те, що під час проведення семидесятих олімпіади (499 р до н.е.) дерев`яні сидіння глядачів практично повністю обрушилися вниз. Після даної трагедії було прийнято рішення розпочати будівництво добротного кам`яного театру.

У 4 столітті до н.е. був зведений другий давньогрецький театр, вигляд його неодноразово змінювався протягом багатьох років існування. Кам`яний театр Діоніса являв собою чудовий приклад грецького архітектурного мистецтва і служив зразком для всіх інших, що з`явилися в подальшому театрів. За деякими відомостями, діаметр його сцени (орхестри) становив не менше 27 метрів. Спочатку всі зорові місця розташовувалися безпосередньо навколо сцени, на якій відбувалося театральне дійство. Однак бажаючих бути присутніми на спектаклях було настільки багато, що довелося виносити окремі місця далеко за межі його стін. У підсумку деяким глядачам доводилося споглядати вистави, сидячи на досить великій відстані від самої сцени.

Античний театр дуже відрізнявся від сучасного не тільки постановками, але й внутрішнім оздобленням. Так, актори його виступали на підмостках, споруджених на рівні рядів глядачів. Лише кількома століттями пізніше сцену стали робити піднятою. Завіси в стародавньому театрі також не було. Перші зорові ряди зазвичай відводилися впливовим людям, представникам влади та їх наближеним. Звичайним людям доводилося займати не найкращі місця на досить великій відстані від орхестри.

Давньогрецький театр перебував під повним заступництвом держави. Організацією всіх уявлень займалися вищі посадові особи - архонти. Витрати на його утримання, а також на навчання акторів, хористів і т.п. лягали на плечі забезпечених громадян міст, яких стали називати хорега. Професії актора і драматурга в Стародавній Греції вважалися досить почесними. Багато акторів театрів на рубежі 4-5 століть до н.е. займали вищі посадові чини, займалися політикою.

Слід сказати, що жінок до гри в грецьких театрах не допускали. Їх ролі завжди виконувалися чоловіками. Актор повинен був не тільки добре читати текст, але також вміти танцювати і співати. Основу зовнішнього вигляду героя давньогрецької п`єси становила маска, яка надягала на обличчя грає на сцені, а також перуку. Саме маска передавала всі його основні емоції і переживання, дозволяла глядачеві відрізнити позитивного героя від негативного і т.п.

Давньогрецький театр започаткував розвиток європейського театрального мистецтва в цілому. Навіть у сучасному театрі досі дотримуються його основні принципи, як в архітектурі, так і в грі акторів. Він дав світові драматичний діалог, участь живого актора, без яких неможливе існування самого театрального мистецтва як такого.