Нормування оборотних коштів

Відповідно до принципами організації поділяють ненормовані і нормовані оборотні кошти. До перших відносять відвантажену продукцію, що перебуває в дорозі, але не оплачену. Ненормованими є і оборотні кошти в касі або на розрахунковому рахунку. На них більшою мірою впливають зовнішні фактори, ніж безпосередньо виробнича та господарська діяльність організації.

До нормованих відносять всі категорії оборотних засобів виробництва. Це, зокрема, запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, а також готові товари на складі.

Нормування оборотних коштів сприяє вирішенню двох основних завдань.

По-перше, здійснюється постійне підтримання відповідності між розміром ресурсів підприємства і потребою в них для забезпечення мінімально необхідного запасу матеріальних цінностей. При цьому слід розуміти, що для кожної організації слід встановлювати такі показники, щоб при здійсненні звичайної господарської діяльності вона не відчувала фінансових труднощів для забезпечення процесу реалізації та виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів використовується при управлінні розмірами запасів. У цьому випадку здійснюється стимулювання поліпшень у господарській діяльності, пошук додаткових ресурсів і резервів, формується грамотна комбінація форм постачання та інше.

Нормування оборотних коштів за своєю величиною повинно відповідати дійсній виробничої потреби. Підприємство встановлює мінімальну, але при цьому достатню потребу. Кожна група оборотних коштів контролюється на кожному етапі руху, у зв`язку з тим, що великі запаси вимагають залучення ресурсів з інших цілей, необхідний облік, охорона, склад.

Занижений норматив не дозволить підприємству забезпечувати необхідні виробничі запаси. Крім того, організація не зможе своєчасно розплачуватися з співробітниками або постачальниками.

Завищений норматив сприяє формуванню значних запасів. При цьому відбувається заморожування ресурсів, що призводить до втрат. Крім того, скорочується рівень рентабельності, збільшуються розміри виплат за підвищення вартості майна організації.

Нормування оборотних коштів являє собою встановлення нормативів і норм по відповідній групі ресурсів (коштів). Існують різні способи щодо здійснення цієї процедури.

Перш ніж почати перераховувати методи нормування, слід уточнити поняття норми і нормативу. У першому випадку говорять про відносну величину. Норма відповідає мінімальному запасу товарних матеріальних цінностей. Ця відносна величина економічно обґрунтована і встановлюється в днях. Нормативом називають мінімально необхідну суму фінансових коштів. Вони забезпечують господарську діяльність організації.

Основні методи нормування оборотних коштів:

1. Дослідно-лабораторний.
2. Звітно-статистичний.
3. Аналітичний.
4. Прямого рахунку.
5. Коефіцієнтний.

Основним вважається четвертий спосіб прямого рахунку по компонентах коштів окремо. Базується він на фактичної потреби в ресурсах. Інші прийоми застосовуються в промисловості в якості допоміжних.

Аналітичний метод сприяє встановленню нормативу по фактичному розміру коштів в певний період. При цьому враховується поправка на непотрібні запаси і надлишки, зміна умов постачання і виробництва.

Дослідно-лабораторний спосіб являє собою виміри витрат коштів та обсягів готового продукту в дослідно-виробничих і лабораторних умовах.

Звітно-статистичний прийом ґрунтується на здійсненні аналізу даних звітності (оперативної або бухгалтерської) за фактичною витратою матеріалів на одну товарну одиницю за попередній (базисний) період.

Коефіцієнтний метод дозволяє встановити норматив на майбутній період за допомогою нормативу за попередній період.