Як підраховувалися втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні?

З дня перемоги над німецьким нацизмом пройшло вже більше 68 років, але лише з кінця вісімдесятих років почала проводитися наукова оцінка чотирирічної череди жертв і поневірянь.

Першим назвав втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні на сторінках газети «Правда» Голова РНК І.В. Сталін. Інтерв`ю він дав через всього десять місяців після Перемоги, за цей час порахувати всіх загиблих і померлих було просто неможливо, та цього і не вимагалося. Геніальність радянського керівництва в ті роки сумніву не підлягала, зразкові втрати Німеччини становили вісім мільйонів, і логічно припустити, що цифра 7 млн виникла в результаті підрахунку кілець диму, що виходять з трубки Верховного головнокомандувача, з урахуванням того, що число повинно було бути менше, ніж у німців.

На початку шістдесятих втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні були переоцінені. Вже цифра в «два десятка мільйонів» фігурувала в листі Н.С. Хрущова, адресованому шведському прем`єр-міністру. Дані свідомо, виходячи з форми подачі, приблизні, в цілому краще відображали вже сформувалася картину війни. Звірства окупантів по відношенню до мирного населення, блокада Ленінграда і голод в тилу стали загальновідомими фактами, на цю тему писалися книги і знімалися кінофільми. Це число підходило і Л.І. Брежнєву, і Ю.В. Андропову, і К.У. Черненко. Протягом майже трьох десятиліть офіційно вважалося, що 20 мільйонів віддали свої життя за перемогу.

І ось наприкінці вісімдесятих були вироблені нові підрахунки. Для виключення помилок втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні обчислювалися відразу двома методами. Обліковими чином намагалися звести всі документи про загиблих, померлих від голоду, у полоні, в госпіталях, закатованих у концтаборах або за інших обставин, пов`язаних з німецької агресією. Балансовий метод мав служити для контролю. Він полягав у зіставленні чисельності населення станом на початок війни і її кінець, з урахуванням народжуваності та природної смертності населення. Перепис проводилася на початку 1939 року, при апроксимації на червень 1941 року в Радянському Союзі жили 196700 тис. Чол. Після обробки даних 1959 було обчислено населення країни наприкінці 1945 року, 159 500 тис. Чол. Таким чином, загальна спад склала понад 37 млн. Чол. Однак вона не враховувала природної смертності населення. За чотири роки померло б близько 12 мільйонів чоловік і в тому випадку, якби Німеччина не напала. Втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні об`єктивно складають 26 600 тис. Чол, з точністю в півмільйона. У цю цифру входять як загиблі на фронтах, так і замучені на окупованих територіях. Втрати в швидкоплинної і переможною війні з Японією були відносно невеликі, близько 12 000 чоловік, тому ними в підрахунках знехтували.

Обліковий метод виявився занадто трудомістким, підрахунки по ньому ведуться донині і навряд чи коли-небудь завершаться.

Документи, що зберігаються в Архіві МО РФ, дозволяють судити про те, які втрати у Великій Вітчизняній війні зазнала армія, авіація і флот. Орієнтовна цифра становить 12 мільйонів, але вона також приблизна. Так, не враховуються ті, хто добровільно чи з примусу перейшов на бік ворога, а їх було не менше мільйона.

СРСР у Великій Вітчизняній війні втратив людей більше, ніж всі інші країни-учасниці, разом узяті. Побічно це підтверджується навіть радянськими фільмами та піснями. В якій ще країні вважалося, що якщо сини повернулися з фронту, то «пощастило на три села навколо»?