«Чорні» і «білі» розкопки Другої світової війни

Шістдесят вісім років тому закінчилася Друга світова війна. Розкопки тривають і досі.

Що спонукає місцевих жителів і приїжджих здалеку археологів брати в руки лопату, вирушаючи до місць колишніх боїв? У більшості випадків, це, на жаль, жадібність. Знайдені артефакти - безмовні свідки чиїхось життів і смертей - мають у наш прагматичний вік свою ринкову вартість. Розкопки Другої світової війни стали насущним бізнесом.

«Чорні» копачі шукають все, що може представляти матеріальну цінність. Найбільш прибуткові останки окупантів - в першу чергу, німців, а також румунів, італійців, іспанців, угорців та інших представників країн, що брали участь у війні проти СРСР. Пояснюється це тим, що в їх речового мішка знаходять деколи цікаві предмети, що представляють інтерес для колекціонерів.

Що могло бути у радянського солдата? Крім зірочки на пілотці, хіба що, як співається у пісні, «лист від матері да жменю рідної землі». Смертних медальйонів статут Червоної Армії не передбачав, іноді воїни самі їх виготовляли, але таке було нечасто, це вважалося поганою прикметою. Розкопки Другої світової війни на Україні, в Росії і Білорусії, на жаль, рідко призводять до того, що з`ясовується особу загиблого, а якщо це відбувається, то зазвичай завдяки збереженим документам, листів і металевих предметів, на яких власники видряпали ім`я та прізвище. Часто останки знаходяться під неглибоким шаром грунту, буквально в дециметрах від поверхні.

Особливою удачею у копачів вважається знахідка ювелірних виробів, в тому числі перснів СС, нагород з нацистською символікою, пряжок поясів, гудзиків, кокард, ножів c імперськими орлами. Добре йдуть на торгах каски, фляги та інша амуніція.

Неофіційні копачі в дев`яності роки іноді відновлювали знайдені в землі «стволи» для продажу представникам кримінального світу. Сьогодні цей спосіб озброєння загубив актуальність, сучасний пістолет чи автомат коштує дешевше.

Розкопки Другої світової війни виробляють як «чорні», так і «білі» археологи. Між ними є два основних відмінності: по-перше, наявність документів, що підтверджують право на пошукові роботи, по-друге, цілі. Групи, створювані офіційно, шукають останки солдатів для того, щоб повідомити про те, що одним невідомим солдатом стало менше. Речі, знайдені при цьому, передаються родичам, на згадку про героїчно загиблого предка, за винятком, зрозуміло, зброї.

Особливий інтерес представляє в історичному аспекті бойова техніка, зазвичай затоплена. В акваторії одеської затоки не так давно дайверами був виявлений транспортний тримоторний «Юнкерс» - Ю-52. Серед речей на борту - планшет з топографічними картами, на які були нанесені плани відступу німецьких військ. Як вплинуло знищення штабного літака на результат визвольної операції, належить оцінити вченим-історикам. Важливі й інші розкопки Другої світової війни: танки, літаки, автомобілі, судна. За серійним номером, вибитому на несучої конструкції, можна, користуючись архівами МО визначити, хто керував цією технікою.

Масовість «зниклих безвісти» стала наслідком величезних втрат, понесених воюючими сторонами на території СРСР. Однак розкопки Другої світової війни іноді відкривають невідомі сторінки історії в Північній Африці, в Європі, і в інших регіонах, охоплених полум`ям тих років. У 1998 році французькими фахівцями було зроблено заяву про виявлення в море недалеко від Марселя літака «Лайтінг», на якому вирушив у свій останній політ знаменитий письменник Антуан де Сент-Екзюпері.