Перший телевізор в СРСР - механічний, електронний та кольоровий

Сьогодні телевізор - проза життя, їм нікого неможливо здивувати. Кожен сімейний чоловік знає, що лежати на дивані, дивлячись в його екран - найкращий спосіб розсердити будь-яку, найтерплячішу дружину. А були ж часи, коли це електронний пристрій захоплювало, дивувало і вселяло надію на всемогутність технічного прогресу.

Перший телевізор в СРСР був розроблений ще в 1932 році. Він істотно відрізнявся від тих апаратів, до яких звикли наші сучасники за останні півстоліття. Головна його особливість полягала в повній відсутності такої необхідної, на перший погляд, деталі, як кінескоп.

Конструкція була оптико-електромеханічної, а зображення виникало в результаті обертання особливого диска, освещаемого неоновою лампою. Природно, «картинка» була каламутною і формувалася всього лише 60 рядками. Саму принципову схему придумав німецький інженер Ніпков, а вітчизняний приймач створили в Ленінграді, на заводі ім. Козицького. На підставі задокументованого факту першої відеотрансляції, що відбулася в Радянському Союзі в 1931 році, вважається, що 29 квітня - день народження радянського телебачення.

Спроби створити передавальну мережу масового користування робилися в різних країнах, але Друга світова війна надовго відвернула кращі уми планети від цього питання, змусивши їх займатися винаходом озброєнь. Перед війною в СРСР встигли все ж провести невелику кількість приймачів «ТК-1». Це був перший телевізор в СРСР, оснащений електронно-променевою трубкою.

Люди старшого покоління часто з ностальгією згадують лінзи, закріплені перед екранами - «блюдечками», без яких щось розгледіти було просто неможливо. З 1948 року в Москві почалося регулярне відеовещанія, а для того щоб якомога більша кількість трудящих долучилося до нового виду пропаганди, був випущений в широкий продаж перший телевізор в СРСР, що вироблявся масовими тиражами, - КВН-49. Розшифровувалося ця назва не як «клуб веселих і кмітливих», абревіатура складалася з перших букв прізвищ інженерів-розробників: Кенігсона, Варшавського та Миколаївського.

Це був перший і останній випадок у нашій країні, коли побутову техніку називали на честь її творців. Апарат випускався до 1962 року, потім з`явилися інші марки телевізорів. СРСР ставав одним з найбільших виробників «блакитних екранів» у світі, вводилися в дію виробничі потужності на різних підприємствах, включаючи ті, що спеціалізувалися раніше тільки на оборонної продукції.

На зміну КВНу прийшов «Рекорд» з по-своєму унікальною схемою. Це був перший телевізор в СРСР, ремонт якого максимально спрощувався завдяки високому ступеню уніфікації.

Але прогрес не стоїть на місці. На перший план виходять якісні показники приймальної апаратури. Серед них - діагональ екрану, надійність, гарний зовнішній вигляд, зручність користування і ремонтопридатність. Але і цього мало, в усьому світі чорно-біле зображення поступово відходить в історію.

Перший кольоровий телевізор в СРСР був виготовлений ще в 1954 році, але масове виробництво «Веселка» освоїли лише до 1967-го, тоді ж і почалися трансляції в новому форматі, запозичений у французів (СЕКАМ). До середини 70-х років володіння таким апаратом свідчило про високий рівень доходу, і непоодинокими були випадки, коли гості приходили, щоб подивитися на це диво техніки.

«Берізки», «Обрії», «Рубіни», «Електрони», «Шилялис» вироблялися в Радянському Союзі масово і з часом, незважаючи на чималу вартість, стали дефіцитним товаром. Попереду була інформаційно-електронна революція, першими «буревісниками» якої стали ті самі КВК ...