Перебудова в СРСР. Її політика і причини

Перебудова в СРСР - це новий курс партійного керівництва, який знаменувався сукупністю економічних і політичних змін, які відбувалися в Радянському Союзі в період з 1985 по 1992 рік.

Головним ініціатором даних змін був Михайло Сергійович Горбачов, який в ті часи займав пост Генерального секретаря ЦК КПРС. За його словами, політика перебудови полягала в різких і глибоких змінах. Вони торкнулися практично всі сфери життя радянського суспільства.

Причини перебудови в СРСР були однозначно непростими. Керівництво вважало, що застій у розвитку держави безпосередньо залежить від застарілої форми правління, яка вже не могла відповідати новому часу. Тому в 1987 році на пленумі ЦК КПРС було прийнято рішення оголосити перебудову нічим іншим, як абсолютно новим напрямком у розвитку країни і народу, що проживає на її території.

Історики стверджують, що перебудова в СРСР ділилася на три етапи.

Перший період ознаменувався усвідомленням народу того, що нинішня політика не може крокувати в ногу з часом, і неодмінно призведе Радянський Союз до краху. Також на цьому етапі Горбачов провів декілька масових компаній, які були спрямовані на усунення основних проблем, що існують у суспільстві. Так почалася відкрита боротьба з алкоголізмом, процвітаючим у народу. Крім цього, керівництво країни провело кілька антикорупційних кроків, метою яких було залякування людей, які звикли до хабарів.

У певному сенсі, цей крок допоміг. Тепер багато посадові особи стали уважніше ставитися до своєї діяльності, що призвело до зниження корупційної статистики.

На другому етапі перебудова в СРСР набула соціалістичний дух. Багато реформи подобалися народу, бо були направлені в демократичне русло. Так, починаючи з цього часу, істотно знизилися вимоги до цензури. У країні була оголошена гласність. А приватне підприємництво офіційно було підтверджено законом. Також народ був щасливий від того, що тепер Радянський Союз відійшов від політики скритності і неприязні до інших країн і їх націям. Тепер СРСР хотів зблизитися із Заходом, поліпшити торговельно-економічні відносини і дозволити своїм громадянам без особливих проблем виїжджати за кордон тимчасово і на постійне місце проживання. Але в той час мало хто хотів назавжди покидати батьківщину, адже тепер суспільство вірило в своє щасливе майбутнє і на своїй землі.

На третьому етапі такого процесу, як перебудова в СРСР, стає гостро питання про протистояння комуністичного ладу нової демократичної політики держави, яка отримала величезну підтримку серед простого радянського народу. Також у цей період вийшли назовні всі приховані під загальною ейфорією проблеми. Економічна криза знаменувався дефіцитом товарів у країні, що сприяло розчарування народу, адже ніхто не бажав довго стояти в чергах.

Через це люди перестали довіряти правителям держави, а політика перебудови у багатьох викликала розчарування. У країні процвітали організації, які пропагували відмову від будь-яких запропонованих ідей правителів. Народ, навпаки, вимагав повалення влади. Природно, що закономірним підсумком такої ситуації стала криза і ліквідація влади КПРС в країні. Відразу після цього трапився і повний розпад СРСР. Тепер держави під назвою Радянський Союз не існувало.

Нехай в той момент народ і був радий такому розвитку подій, але на сьогоднішній день все більше чути думок про те, що в ті часи жилося краще. Крім того, в країнах СНД з кожними виборами все більшу підтримку у народу отримують комуністичні партії.