Монолог - це спосіб висловлення власних думок

Монолог - це висловлювання однієї людини, представлене в усній або письмовій формі. При цьому активна мова розрахована на пасивне сприйняття того, кому вона призначена. Адресат може ознайомитися з суттю монологу при безпосередньому або опосередкованому спілкуванні. При відкладеному контакті між адресатом і автором послання має бути посередник, в його ролі зазвичай виступають технічні пристрої, письмо, друк.

Порівняння монологу та діалогу

Якщо діалог являє собою обмін репліками між двома і більше співрозмовниками, то минулого - це розгорнута і змістовна мова, автор якої повинен подбати про її інформативності. При діалозі співрозмовники постійно міняються ролями слухача і мовця, кожне висловлювання викликає відповідну реакцію. Підтримувати розмову допомагають жести, інтонація, міміка. У монолозі всього цього немає, адресат не має можливості перепитати про щось у автора або уточнити деталі.

Види монологу

Розгорнутий висловлювання зазвичай являє собою істотний обсяг тексту. Він організований у формальному і смисловому відношенні і є єдиним цілим. Для всіх функціональних стилів мови прийнятний монолог, але в кожному з них він проявляється у вигляді різних монологічних жанрів. В науковому стилі це може бути рецензія, стаття чи монографія. У розмовній поширене лист і розповідь, в публіцистичному - нарис, замітка, огляд, кореспонденція. В офіційно-діловому стилі монолог - це довідка, закон, звіт або указ.

Автор розгорнутого висловлювання завжди повинен комусь адресувати своє послання, він не може говорити сам з собою. Адресат може бути особистий або масовий, від цього залежить побудова тексту, його наповненість і особливості сприйняття. Минулого завжди протиставляється діалогу, з їх поєднання, як правило, будуються художні прозові жанри. Хоча розгорнута мова відноситься до пасивного спілкування, вона зберігає свою комунікативну природу. Кожен монолог диалогичен, просто риси діалогу трохи своєрідні і відсунуті убік.

Типи монологу

Всі монологи діляться на кілька типів залежно від функціонально-смислового ознаки, закладеного в основу тексту. Найпоширенішими вважаються розповідь, опис і міркування. Розповідні тексти належать до жанру оповідання і лежать в основі романів і повістей. Їм властиве опис подій в динаміці. Характеристика монологу в такому випадку включає в себе експозицію, зав`язку, розвиток, кульмінацію, розв`язку.

Опис являє собою тип мовлення, містить перелік елементів і ознак будь-якого предмета, його зовнішньої характеристики, явища в статиці, внутрішніх ознак. Цей різновид схожа на розповідь, але дієслова тут використовуються не для розвитку дії, а для характеристики предмета. Міркування являє собою вид розумової діяльності, найпоширенішими вважаються пояснення і силогізми.

Монолог - це грамотне висловлювання власних думок, спостережень, умовиводів. Він вимагає від автора певної мовної підготовленості, плану і мети.