Практикум з російської мови: функціонально-смислові типи мовлення

Мова в якості засоби спілкування та передачі інформації має дві основні форми - монолог і діалог. У кожної з них є свої диференціальні ознаки і розпізнавальні характеристики. Монологічного форма, залежно від завдання повідомлення, його змісту і способу подачі матеріалу, підрозділяється на три функціонально-смислових типу.

Типи мовлення та їх класифікація

У лінгвістиці виділяються такі функціонально-смислові типи мовлення, як опис, міркування, оповідання. Оповідання та опис пов`язані з подіями, діями, предметами та їх ознаками, а міркування відображає процеси мислення і пов`язано з поняттями і судженнями. У тексті кожен тип рідко буває представлений в чистому вигляді. Зазвичай при розмові або в писемного мовлення види тексту в російській мові виступають в змішаному варіанті, наприклад, опис з елементами міркування або розповідь з елементами опису.

Опис

Опис - це такий вид тексту, завдання якого - зобразити який-небудь предмет, явище, людину всебічно, з усіма відмітними його ознаками. Тут звертається увага на його форму і розміри, дається колірна характеристика. Опис більш статично в плані розвитку подій, ніж інші типи тексту. Якщо даний функціонально-смисловий тип мовлення представити у вигляді формули, то ми отримаємо: опис = 1 ознака + 2 ознака + 3 ознака, і т.д.

Яскравим прикладом тексту-опису є портретні характеристики героїв творів. У них автори не тільки описують зовнішність, але й вказують деякі характерні риси особистості, завдяки яким через зовнішній вигляд проглядається психологічний типаж того чи іншого образу.

Опис зазвичай містить велику кількість «описових» частин мови: прикметників, дієприкметників, прислівників, дієприслівників. Часто зустрічаються зображально-виразні мовні засоби: метафори і епітети. Інші функціонально-смислові типи мовлення не можуть похвалитися подібним різноманітністю. Образність є відмінною прикметою саме опису.

Оповідання

Саме лексичне значення слова «оповідання» вказує на те, що даний тип тексту призначений для опису будь-яких подій чи явищ у розвитку. Це розповідь з послідовним викладом чогось, що має початок, розвивається в часі і закінчується. Слово «послідовний» тут має ключове значення.

І якщо далі представляти функціонально-смислові типи мовлення у вигляді схем, то розповідь буде виглядати так: розповідь = 1 подія + 2 подія + 3 подія, і т.д. Зазвичай у тексту оповіді є своя сувора композиція: вступ або експозиція, головна частина, де в певних часових рамках розвиваються події і кінцівка (або епілог). По суті, будь-яка розповідь є прикладом розповіді. Природно, що найбільш часто цей тип мовлення використовує дієслівні форми доконаного виду. Через них найзручніше передати послідовну зміну подій, зміна їх у часі.

Міркування

Міркування - це такий тип тексту, який передає послідовність і порядок думок в процесі міркування над яким-небудь явищем або подією. Як і інші функціонально-смислові типи мовлення, воно має ряд відмінних ознак. Тексту-міркування відповідає схема: міркування = теза + аргументи + висновок. Для нього характерна велика кількість абстрактної та наукової лексики, в тому числі абстрактних іменників, іноземних слів. Крім того, часті слова ввідні, такі, як «по-перше», «по-друге», «отже», «таким чином», передають хід думок.

Композиція тексту міркування така: сформульована у вигляді тези основна думка, головна частина, в якій наводяться судження і умовиводи, що виникають в результаті міркування, що підтверджують або спростовують тезу, потім висновок.