Початкова форма дієслова: правило, визначення та пошук

Поговоримо про початковій формі дієслова (її також нерідко називають невизначеною, або інфінітивом). Знати про неї необхідно тому, що у величезній конструкції людських знань початкова форма дієслова - це один з основних, несучих елементів.

Що собою являє дієслово

Тим, хто давно закінчив школу і встиг багато чого забути, варто нагадати: дієсловом називають частина мови, що описує дію. Читав, поїду, зроби, писати, намалював, мріяв би - всі ці слова є дієсловами, що відрізняються лише своїми ознаками.

Про дієслові

У російській граматиці у дієслів є 7 ознак: час, вид, особа, нахил, рід, число, залог- нерідко в якості ознаки розглядається і відмінювання. Не в кожному випадку правомірно говорити про окремий ознаці або відразу про всіх. Зокрема, для минулого часу характерна відсутність особи, а нині, як і майбутнє, робить безпредметним розмова про рід дієслова.

Вивчати ці ознаки, їх відмінності один від одного, а також можливість відмінювання безглуздо, що не встановивши головного: що таке початкова форма дієслова. Синонімом цього визначення виступає поняття невизначеної форми і термін «інфінітив».

Інфінітив висловлює дієслово в словнику. Дану форму не випадково називають початковій - вона дійсно є стартом для подальшого вивчення зазначених частин мови. Питання початкової форми дієслова - «Що робити?» І «Що зробити?». Приклади інфінітива: лягти і пробачити, різати і прибігти, піти і повернутися, заїхати і розглянути. Ну, а тепер можна поговорити про дієсловах докладніше, більш детально розглянувши їх відмінні ознаки.

Про обличчі і часу

Розібратися з особою дієслова (їх 3) просто, визначивши, хто саме повідомляє про описуваному дії. Особа відображає ставлення звітує до подій процесу. Перше однини - це дії самого звітує: роблю, ходжу. Те ж саме у множині - дії групи, яку представляє що повідомляє: робимо, ходимо. Дієслова другої особи характеризують дії співрозмовника який повідомляє небудь групи, яку той представляє: робиш, ходиш, робите, ходите. Третя особа незалежно від числа - це дії сторонніх осіб, що не беруть участь в діалозі: робить, ходить, роблять, ходять. Зрозуміти, до якого особі віднести дієслово, допоможе відповідне йому іменник або займенник.

Часи дієслова характеризують ставлення до моменту, коли відбувається описується дію. Існують 3 форми дієслова, що представляють сьогодення, минуле і майбутнє час. Приклади дієслів теперішнього часу: ходжу, роблять. Для минулого і майбутнього часу аналогічні варіанти: ходили, робив, будуть ходити, буде робити.

Важливо пам`ятати! Початкова форма дієслова - безособова. До інфінітива також незастосовні подання про особу, зокрема, часу.

Рід дієслова і його нахил

Зміни дієслів відбуваються не тільки по числах, особам або часами, а й за родами, подібно іменником. Існують три роду: жіночий, чоловічий, середній - визначити приналежність до них дієслова також може допомогти вживане з ним разом займенник або іменник. Ознака роду дієслова проявляється виключно в минулому часі і визначається по закінченню: ходив, ходило, робила. До інфінітива дієслова поняття роду застосовується.

Важливою характеристикою дієслова є його нахил, яке може бути дійсне, наказове або умовним. Використовуючи дійсний спосіб, описують дії, які або коли-небудь відбувалися, або відбуваються зараз, або відбудуться згодом. Приклади дійсного способу дієслів: ходили, ходить, будуть ходити, робила, роблять, буде робити. Умовне спосіб повідомляє про дії бажаних або тих, що можливі при деяких умовах. При утворенні умовного способу за основу береться початкова форма дієслова без закінчення, суфікс «л», а також частка «б». Приклади умовного способу: ходив би, робили б. Дієслова наказового способу являють собою команду, наказ, запрошення до дії. Приклади: зроби, піди, принеси! Часто до таких дієслів додають частку «-ка», яка цей наказ частково пом`якшує: зроби-но, піди-но!

Про види дієслова

За своїм увазі дієслова можна віднести до досконалим і недосконалим. Недосконалі характеризують дію без будь-якої вказівки на його закінчення, і у вигляді інфінітива до них буде застосовний питання «Що робити?» Приклади: ходити, малювати. У досконалому вигляді ці ж приклади будуть виглядати інакше: сходити, намалювати, т. К. Тут дієслова описують закінчила дію. Питання, яке можна поставити до їх інфінітива - «Що зробити?».

Більшості дієслів властиві обидва види: малювати-намалювати, палити-спалити, є-з`їсти. Однак існують дієслова і без парної форми. До таких, зокрема, належить «належати» - тут можливий лише недосконалий вид. Або «опинитися» - цей слово, навпаки, може існувати тільки в досконалому вигляді. Існують також двувідовие дієслова (до таких належить «стратити») - в них поєднані значення обох видів. Часто у разі двувідових закінчення дієслів у початковій формі виглядає як «-іровать» («емігрувати»).

Перехідність і стан дієслова

Такі властивості, як перехідність і стан дієслова вказують на його взаємини з іншими об`єктами. Поняття перехідності вказує на наявність об`єкта дії. Приклади перехідних дієслів: є (суп), читати (журнал) - тут суп і журнал є об`єктами дії. Непереходность дієслова передбачає відсутність об`єкта програми. Приклади непереходного дієслова - працювати, жити (конкретного об`єкта, до якого прикладено це дія, немає). Особливий випадок неперехідних дієслів - возвратние- тут виробляє дію в той же час є і тим, на кого воно спрямоване. У цих випадках початкова форма дієслова закінчується на «-ся»: купатися, сміятися, хвилюватися.

Заставу дієслова розглядає взаємини між суб`єктами та об`єктами дії. Дійсний заставу характеризує активну конструкцію. Наприклад: кішка їла рибу. Кішка (суб`єкт) здійснювала активну дію над об`єктом (рибою), застава дієслова «їла» дійсний. Та ж думка, сформульована по-іншому: риба поедалась кішкою. Дана конструкція, на відміну від попередньої, є пасивною, і тому стан дієслова в ній - пасивний.

І знову про інфінітиві

Знаючи характерні ознаки дієслів, варто поговорити про інфінітиві більш докладно. Як визначити початкову форму дієслова? Дуже просто - поставити запитання. Якщо по відношенню до виробленій дії можна запитати: «Що робити?» Або «Що зробити?», Значить, форма дієслова, що описує цю дію, є невизначеною. З усіх розглянутих ознак инфинитиву притаманні лише вигляд, а також такі властивості як перехідність і зворотність.

Освіта інфінітива відбувається шляхом додавання формообразовательного суфікса до кореня слова. Характерний суфікс в початковій формі дієслова - «-ти», «-ть», «чь». Приклади інфінітива: лізти, нести, пекти.

Про дієвідмінах дієслів

Дієвідміною дієслова називають його зміна залежно від осіб і чисел: я пишу, він пише, ми пишемо і т. П. Кожен дієслово можна віднести до першого або другого спряженію- знати про цю приналежності необхідно, щоб для будь-якого конкретного випадку добиватися правильного написання. Помилки в процесі відмінювання особливо часто виникають у разі ненаголошених закінчень дієслова.

Для правильного визначення дієвідмін необхідно знати, яка початкова форма у дієслова. Перше відмінювання представляють всі згадані частини мови із закінченням «-овать» - тренувати, інформувати. До цього ж дієвідміні належить ряд дієслів, що закінчуються на «-еть», «ать», «-ять», а також «стелити» і «голити» (закінчення «ить»). Друге відмінювання представляють всі дієслова із закінченням «ить», за винятком уже згаданих. Сюди ж відносять окремі дієслова із закінченням «ать» і «-ять», якщо на них падає наголос (лежати, стояти). До другого дієвідміні належить ще частина дієслів (дивитися, ненавидіти і т. Д.), Які не можна підігнати під якісь стандарти - їх треба просто запам`ятати. Знання правил відмінювання дієслів - це запорука правильної орфографії, та й просто вимога грамотності. До речі, сам інфінітив НЕ відмінювати і не змінюється в залежності від осіб і чисел.

Дієслова у реченні

Ролі даних частин мови в реченні можуть бути різними. Найчастіше дієслово виступає в ролі звичайного (простого) присудка: «Толя купив хліб». Нерідкі випадки складного дієслівного присудка: «Ваня вирішив збігати в магазин». Присудком в сьогоденні випадку стає ціла конструкція (вирішив збігати), причому другий дієслово в ній представлений інфінітивом. Іноді дієслово може виступати в якості неузгодженого визначення: «Мені не сподобалася ідея з`їздити туди» (з`їздити туди - неузгоджене визначення).

Російська мова по-своєму унікальний тим, що допускає і більш складні, воістину фантастичні конструкції. «Вирішили послати сходити знайти купити випити» - пропозиція з 6 дієслів, 5 з яких представляють інфінітив із закінченим змістом і відповідністю правилам граматики. Іноземці плачуть!

Висновок

Більшість вчених-лінгвістів одностайно в думці, що першим словом, сказаним древнім людиною, був дієслово. Навряд чи нашому далекому предку в ті суворі часи потрібні були в лексиконі прикметники для опису краси нічного неба, та й більшість іменників йому цілком міг замінити вказуючий жест в їхньому напрямку. А ось команда «Біжи!», Віддана одноплемінникові, цілком могла врятувати того життя, слово «хочу» і відповідний рух у бік туші мамонта теж не залишало сумнівів щодо сказаного. При гострій необхідності один лише дієслово цілком міг замінити всі інші частини мови.

До речі, сучасні підходи до вивчення іноземних мов теж припускають першочергове вивчення дієслів як основних засобів вираження людських потреб. Природно, і для носіїв мови необхідно добре знання цих частин мови, їх ознак і властивостей. А особливу роль у вивченні дієслів грає інфінітив.