Як змінюється прикметник? Форми прикметників. Російська мова: прикметники

Прикметник - одна з основних частин мови в російській мові, використовувана його носіями постійно. Вона володіє цілим рядом показників, тому перш ніж відповісти на питання про те, як змінюється прикметник, необхідно уточнити, що саме слід розуміти під даною частиною мови.

Що таке прикметник?

Термін «прикметник» з`явився в російській мові досить давно, а був він утворений від латинського слова adjectivum, що в перекладі означає «додаток». Саме тому лексичним значенням слова «прикметник» слід вважати «ім`я, яке додається до іменника».

У загальному і цілому, прикметник позначає лексико-граматичний клас словоформ, що позначають непроцесуальним ознака предмета. Лексичне значення в даному випадку виражається за допомогою словозмінних категорій. У прикметників у реченні є власна синтаксична функція - визначення, в особливо складних випадках вони є складовим іменним присудком.

Прикметник: три в одному

Говорячи про прикметник, слід зазначити три розуміння даного терміну. Відповідно до першого, до даної частини мови слід відносити власне прикметники, займенники-прикметники, дієприкметники і числівники порядкового типу. Лексичне значення даних слів (ознака предмета) доповнюється новими відтінками. Дана точка зору називається широким розумінням імені прикметника.

Існує формальна позиція помірного типу, при якій під прикметниками включаються тільки власне прикметники і порядкові числівники. Ця точка зору була популярна в 60-70-х роках XX століття, поки не поступилася місцем широкого розуміння, напружена полеміка «Російської граматикою-80».

При вузькому розумінні імені прикметника в нього включаються тільки власне прикметники. Багато лінгвісти вважають за краще дотримуватися саме цього підходу, оскільки тільки він враховує всі ознаки, за допомогою яких здійснюється виділення тієї чи іншої частини мови. Саме на основі даної точки зору сьогодні здійснюється розбір прикметника.

Як змінюється прикметник?

Прикметник володіє цілим рядом морфологічних категорій, за допомогою яких воно може змінюватися при необхідності. Всі ці категорії є залежними від інших частин мови, закінчення прикметника є універсальною морфемой, здатної вказувати на словозмінної категорії.

Імена прикметники змінюються за родами, числами і відмінками, при цьому при переході слова в множину рід зникає через непотрібність. Найчастіше уточнити словозмінної категорії прикметника можна за допомогою його закінчення в поєднанні з закінченням іменника. Іноді трапляється так, що прикметник використовується з несклоняемимі іменником, і по закінченню отримати повну інформацію про слово не представляється можливим. У цьому випадку від закінчення прикметника буде залежати значення роду, числа і відмінка іменника. Число імені прикметника тут відіграє важливу роль, оскільки впливає відразу на всі показники.

Короткі і повні форми прикметників

Велика частина прикметників володіє короткої і повної формою. За часів існування старослов`янської (давньоруської) мови пріоритетом користувалися короткі форми, зараз ситуація змінилася з точністю до навпаки.

Прикметники в повній формі найчастіше ставляться перед іменником, в цьому випадку в реченні вони відіграють роль визначення. Якщо ж повне прикметник виявилося за іменником, воно найчастіше є іменною частиною складеного іменного присудка. Якщо в пропозиції відсутня дієслово, прикметник бере на себе роль присудка.

Короткі прикметники найчастіше розташовуються за іменником, в даному випадку вони грають роль іменної частини складеного іменного присудка. Якщо в реченні є присудок, виражене дієсловом, короткий прикметник може відігравати функцію відокремленого узгодженого визначення.

Короткі форми прикметників (якісних)

Деякі якісні прикметники зберегли коротку форму, це залишки активного використання даного явища в давньоруській мові. Ці форми зазвичай позначають тимчасові ознаки, які можуть бути застосовні до певної ситуації, крім того, вони можуть передати пом`якшену категоричну оцінку тієї чи іншої ознаки.

В сучасній російській мові коротка форма утворюється за допомогою основ повних прикметників, до яких слід додавати родові закінчення. При утворенні коротких прикметників чоловічого роду може з`являтися чергування букв «о» і «е» з нулем звука, це явище є наслідком падіння редукованих.

Важливо вміти відрізняти короткі форми від усічених прикметників, активно використовуються у фольклорі та художній літературі. Короткі прикметники здатні бути тільки якісними і змінюватися тільки за родами і числами, вони найчастіше вживаються в постпозиції по відношенню до іменника.

Розряди прикметників

Щоб зрозуміти, як змінюється прикметник, необхідно торкнутися його лексико-граматичні розряди. Якісні прикметники можуть позначати якості людей, предметів і тварин, колірні ознаки, а також давати загальну оцінку якогось явища, про який йде мова у реченні.

Відносні прикметники відрізняються тим, що виражають ознаку предмета опосередковано, шляхом свого ставлення до предмета або якого-небудь дії. За допомогою них позначається ставлення до осіб, тваринам, предметам, діям, поняттями, місця, часу і числам. Лексичне значення передається за допомогою спеціальних суфіксів.

Присвійні прикметники - найскладніший розряд. У широкому сенсі слова до нього ставляться прикметники з суфіксами присвійності, у вузькому сенсі - частина мови повинна одночасно мати дві ознаки - суфікс та індивідуальну приналежність до будь-якій особі або предмету.

Як аналізувати прикметник?

Морфологічний розбір прикметника - досить проста процедура, яку можна виконати за кілька хвилин. Схема розбору діє однаково як для шкільного рівня, так і для вузівського, тому ніяких труднощів і додаткових турбот вона не доставить. При необхідності можна консультуватися з лінгвістичними довідниками.

У розборі необхідно вказати: словоформу, приналежність словоформи до частини мови, категоріальне значення, початкову форму + питання до неї і смисловий питання. Далі необхідно вказати всі лексико-граматичні показники і відмінювання (з показниками). Для якісних прикметників знадобиться вказати компаратива і короткі форми (з доказами у вигляді показників). Далі необхідно зазначити, за яким іменним показниками прикметник узгоджується з іменником (рід, число, відмінок), і вказати його синтаксичну функцію в реченні.

Ненаголошені закінчення прикметників

Досить часто виникає ситуація, коли перевірити закінчення прикметника дуже складно, оскільки воно є ненаголошених. У цьому випадку знадобиться використовувати цілий ряд питань (яка? Який? Яке? Какому? Яких?). Слід пам`ятати і про винятки - прикметників, що закінчуються на «-ві», «-ье», «-ья», «-ий», у них в більшості форм перед закінченням ставиться м`який знак: кролячий, кролячого, кролячих.

Виняток становлять форми називного і знахідного відмінка однини чоловічого роду. Якщо прикметник було утворено від назви якого-небудь місяця, м`який знак буде зберігатися: липень - липневий.

Як вивчається прикметник?

Раніше термін, коли починалося вивчатися прикметник (3 клас), влаштовував далеко не всіх, саме тому про частини мови діти сьогодні дізнаються набагато раніше попередніх поколінь. Прикметник куди простіше засвоїти, оскільки воно тісно пов`язане з іншою частиною мови - іменником, і навіть володіє схожими граматичними показниками.

Щоб дізнатися, як змінюється прикметник, необхідно на уроках докладати всі зусилля і уважно слухати свого педагога. Втім, якщо дитина випадково пропустив заняття і нагнати йому тепер дуже складно, він може відкрити будь-який довідник з великої кількості наукової літератури та знайти відповідь на його питання. Відповідь в даному випадку може бути далеко не завжди правильним, і це необхідно враховувати при пошуку.

У вузівському форматі прикметник вивчається набагато глибше, але на його освоєння надається невелика кількість годин, які студенту допоможуть повторити лише базове розуміння про даної частини мови. Втім, учні вузів володіють доступами до бібліотек і можуть легко і в найкоротші терміни знайти потрібну їм інформацію.