Гугенот - це хто? Гугеноти і протестанти. Гугеноти у Франції

У середині XVI століття монархія у Франції переживала не найкращі часи. Італійські війни, які закінчилися поразкою, зумовили важку кризу влади й економіки. Французькі феодали, які розраховують на високі посади, нові землі і військову здобич, були дуже розчаровані і роздратовані такою невдачею. Всі їхні звинувачення пали на короля і його придворних. Після війни аристократія виявилася практично розорена. Тому дворянство, як тільки виник рух гугенотів, тут же стало підтримувати і використовувати його проти центральної влади, прагнучи домогтися тим самим поступок для себе. Так хто такі гугеноти у Франції? Відповідь на дане питання ви знайдете в статті.

Католики і протестанти

Жителі Західної Європи сповідували католицизм, але до початку XVI століття стало наростати невдоволення серед віруючих з приводу того, як ведуться справи Церкви. Вони були впевнені, що Папа Римський і його оточення тільки й думають, як зміцнити свою владу і стати ще багатшими. Демонструючи свою жадібність і користолюбство, священнослужителі тим самим подавали поганий приклад парафіянам. Ці невдоволення призвели до того, що з`явилося нове рух, названий Реформацією. Його метою була зміна політики християнської церкви. Люди, які приєднувалися до цього руху, називалися протестантами, так як вони були не згодні з поточним станом справ.

Поява нової течії

Гугенот - це французький протестант XVI-XVII століть. Найперші з них називалися лютеранами на честь німецького ченця Мартіна Лютера, який жив у місті Віттенберзі. У 1517 році він склав якийсь список, що складається з 95 пунктів, який вивісив на дверях своєї церкви. Цей документ не тільки викривав окремих священнослужителів, але й був своєрідним протестом проти неправильної політики всієї римсько-католицької церкви.

Лютер був переконаний, що кожен має право на самостійне вивчення Святого Письма. Для цього він переклав Біблію з латинської на німецьку. Він був першим, а слідом за ним Письмо стали видавати і на інших мовах.

Як і слід було очікувати, католицька церква засудила Лютера. На превеликий подив, його підтримали не тільки прості люди, а й деякі правителі в Європі. Так, англійський король Генріх VIII вирішив розлучитися з дружиною і повінчатися з Ганною Болейн. Але Папа Римський не дав на це дозволу, тому правитель Англії припинив відносини з Ватиканом, а потім оголосив себе главою Церкви у своїй країні.

Слідом за німецьким монахом стали з`являтися й інші сильні особистості, які поділяли ідеї Реформації. Внаслідок цього в протестантизмі з`явилося кілька течій. Якщо в Німеччині таких віруючих називали лютеранами, то у Франції гугенот - це кальвініст. Свою назву віра отримала завдяки Жану Кальвінові (1509-1564). Він був відомим французьким богословом, і у своїх працях зумів доступно викласти всі основні аспекти християнської віри.

Треба сказати, що після такого поділу віруючі-католики стали піддавати тортурам і навіть вішати протестантів, а інші, у свою чергу, стали нападати на прихильників Папи Римського. Але всі вони були впевнені: примушуючи страждати своїх ворогів, вони рятують їхні душі від вічних мук пекла.

З часом протестантизм став поширюватися по всій території Франції. Спочатку гугенот - це віруюча людина, поділяв погляди нової релігії. Він міг бути представником плебейства або буржуазії, а також вихідцем з дворянського стану або феодальної знаті. Пізніше поняття розширилося. У 60-х роках XVI ст. і в 20-х роках XVII ст. гугенот - це вже не просто віруюча людина, він належав до цілої релігійно-політичного угруповання протестантів-кальвіністів.

Поділ на два табори

Початку військових дій у Франції сприяла слабкість спадкоємців Генріха II. Його сини - Франциск II, що правив всього рік (1559-1560), Карл IX (1560-1574) і Генріх III (1574-1589), часто ставали знаряддям інтриг, які плела один проти одного придворна феодальна знать.

Карл IX зійшов на престол в десятирічному віці, а регентом стала його мати - Катерина Медічі, яка панувала разом зі своїми фаворитами. До шестидесятих років усі великі феодали розділилися на дві найпотужніші релігійно-політичні угруповання. Одна частина вельмож була на боці Гізов. Вони сповідували католицизм. На їхньому боці опинилася і Катерина Медічі - італійка за походженням. Інша частина знаті належала до опозиції і представляла гугенотського партію, на чолі якої стояли Бурбони, адмірал Коліньї і король Наварри. Треба сказати, що при дворі були й такі політики, котрі не примкнули до жодної з ворогуючих сторін. Вони намагалися примирити ворогів, якими були гугеноти і католики.

Початок воєн

1 березня 1562 в невеликому містечку Вассі герцог Гіз зі своїми озброєними прихильниками раптово напав на присутніх для молитви людей. Це були гугеноти, які зуміли дати відсіч віроломним католикам. Після збройного інциденту почалося відкрите протистояння. Воно отримало назву воєн гугенотів (1562-1598 рр.). У них загинули Антуан де Бурбон і Франсуа де Гіз. З цього моменту війна, в якій брали участь непримиренні вороги, - гугеноти і католики - перетворилася на низку трагічних подій, ввергшіх Францію в справжній хаос.

Тимчасове перемир`я

Черговий збройний конфлікт завершився в 1570 році. Це було релігійно-політичне протистояння, яка приголомшила всю країну. Край війні поклав Сен-Жерменський мир. Згідно з ним, французькі гугеноти отримували свободу віросповідання, а також контроль над цілим рядом найпотужніших фортець.

Настало перемир`я принесло понівеченої країні та її народу задоволення, але викликало затяте невдоволення з боку вельмож-католиків, зокрема, сімейства Гізов - стародавнього французького роду, що відбувається ще від Каролінгів.

Посилення впливу при дворі

Ватажком протестантів був адмірал де Коліньї. Гугенот за переконанням, він був включений до складу Державної ради, що діє при Карлі IX Валуа. Де Коліньї, вплив якого при дворі було величезним, щоб ще більше зміцнити такий довгоочікуваний мир, переконав короля влаштувати шлюб між Маргаритою де Валуа і Генріхом Наваррским.

Адмірал Коліньї був прекрасним політиком і дипломатом, бажаючим процвітання своїй країні. Він хотів, щоб Франція стала могутньою, але католицька Іспанія, яка вважалася в той час королевою морів, не давала цього зробити. Адмірал порадив королю надати військову допомогу нідерландським протестантам, які борються за свою незалежність. Він знав, що якщо Карл IX погодиться, то війни з Іспанією не уникнути. Але Коліньї також розумів, що це згуртувало б гугенотів і католиків, так як національні інтереси вище всіх інших.

Катерина Медічі (1519-1589 рр.), Мати молодого короля, була дуже незадоволена тим, що вплив гугенотів при дворі все більше зростає. Вона не бажала війни з іспанськими католиками. Королева-мати вважала, що такі дії спровокують національну катастрофу. У разі війни Папа Римський і вся католицька Європа ополчилися б проти Франції.

Причини кривавої бійні

У 1572 році була зроблена чергова спроба примирити дві ворогуючі сторони. Придумали план, за яким сестра короля Карла IX - Маргарита де Валуа - повинна була вийти заміж за протестанта Генріха Наваррського. Таким чином, цей шлюб міг покласти край кровопролиттю у Франції, і війна гугенотів і католиків на цьому б закінчилася.

Весілля повинна була відбутися 18 серпня. На неї з`їхалися всі знатні гугеноти. Велика їх частина тимчасово оселилася в центрі Парижа, де розміщувалися будинки католицьких вельмож. Протестантська знати виглядала просто розкішно у порівнянні з ними, і це викликало велике невдоволення серед міських жителів, які через високі податків і цін на продукти харчування не могли жити так само добре. Багата весілля послужила причиною невдоволення, оскільки на її організацію була витрачена сила-силенна грошей, взята, звичайно ж, з гаманців і так небагатих платників податків. Тому обстановка в Парижі поступово загострювалася, поки не досягла свого апогею.

Вбивство адмірала де Коліньї

Ситуація в місті була напруженою, і нею не забарилося скористатися сімейство Гізов. Разом з Катериною Медічі вони організували змову з метою вбивства де Коліньї. Двадцять другого серпня 1572 адмірал проїжджав повз будинок Гізов, він був поранений в руку пострілом, виробленим прямо з вікна. Спроба вбивства на цей раз провалилася. Але католики не збиралися відмовлятися від своїх планів. Вночі 24 серпня натовп розлючених озброєних людей увірвалася в будинок, де і був по-звірячому вбитий адмірал-гугенот Коліньї. Саме це злочин і поклало початок подіям, прокотилися по всій країні. Так почалася кривава ніч гугенотів.

Варфоломіївська ніч

Прибулі на весілля в Париж прихильники Генріха Наваррського в ніч з 23-го на 24 серпня 1572 були найжорстокішим чином перебиті. Ця дика різанина гугенотів у Франції забрала життя близько 3 тис. Чоловік.

А все почалося з того, що Катерина Медічі зуміла переконати молодого короля у змові, організованому проти нього протестантами. Вона говорила йому, що потрібно знищити всіх вельмож, які причетні до цього. Король піддався на умовляння матері. Відразу ж пішов наказ про приведення в повну бойову готовність всієї варти, а також про закриття міських воріт.

Як тільки стало відомо про вбивство Коліньї, над Парижем прогримів сполох. Він послужив для католиків сигналом до початку дій. Всі вибігли на вулиці зі зброєю, і почалася ніч гугенотів. Натовпи розлючених городян вдиралися в будинки і вбивали всіх, хто не хотів бути католиком. У цю ніч постраждали не лише протестанти. Боржники вбивали своїх кредиторів, а хто хотів помститися - приводили свій вирок у виконання. Чоловіки, користуючись моментом, позбавлялися від обридлих їм дружин, а коханці - від заважають їм чоловіків. Приводом для цього послужили гугеноти, Варфоломіївська ніч для яких стала останньою в їхньому житті. Все те темне, що було заховано глибоко в людських душах, раптом вирвалося назовні і затягнуло місто кривавої пеленою.

Так як різанина гугенотів в Парижі сталася вночі напередодні дня святого Варфоломія, ця подія увійшла в історію під назвою Варфоломіївської ночі.

Вакханалія

З настанням світанку вбивства не припинилися. Катерина Медічі не очікувала такого розвитку подій. Вона планувала знищити лише найактивніших протестантських лідерів, але все пішло не так. У місті почалися погроми і грабежі. Звичайні добропорядні жителі гинули десятками сотень, і це вже не залежало від їх віросповідання. Всі вбивці, злодії і грабіжники вийшли зі своїх місць розпусти, відчувши безкарність.

Влада в місті не було, тому вакханалія тривала протягом цілого тижня. Стражники нарівні зі злочинцями грабували всіх підряд. Винятком були лише солдати гвардії, які залишалися вірні закону і королю, але для наведення порядку в місті їх явно було недостатньо.

Наслідки Варфоломіївської ночі

Хвилювання і заворушення, що відбуваються в столиці, викликали ланцюгову реакцію. Гугеноти і протестанти масово винищувалися не тільки в Парижі, але й по всій території Франції - в Бордо, Орлеані, Ліоні, Руані та інших містах.

Щоб відновити законність і навести в країні порядок, за наказом короля Франції Карла IX в усі провінції і міста був розісланий документ. У ньому говорилося, що вбивство протестантських лідерів сталося з його згоди і нібито це допомогло запобігти якийсь антидержавну змову. Крім того, було офіційно заявлено, що свобода віросповідання не відміняється.

Багато гугеноти і протестанти, рятуючись від розправи, покинули територію Франції, в результаті чого їх вплив у країні було ослаблено.

Одружившись на Маргариті де Валуа, Івана Мазепу залишився в живих. Але щоб зберегти життя, йому довелося прийняти католицизм. Його прикладу послідував і Генріх Конде.

За час безчинств було вбито не менше 5 тис. Осіб. Але, на думку істориків, ця цифра у багато разів більше, і становить близько 30 тис. Треба сказати, що точне число загиблих досі залишається невідомим.

Війна трьох Генріхов

Після різанини гугенотів війни не припинилися. Вони спалахнули з ще більшою силою, в результаті чого західні та південні землі відокремилися від півночі Франції. Там було створено нове союзну державу гугенотів, що керувалося губернаторами з числа місцевої знаті. Вони-то найбільше і виграли від такої «автономії».

До середини 70-х років на противагу протестантам на півночі Франції був організований союз, що отримав назву Католицької ліги. Його головою став Генріх Гіз. Ця Ліга мала контроль над урядом, що знаходиться в Парижі, і всіляко перешкоджала наміру короля Генріха III укласти перемир`я з гугенотами.

У середині 80-х років протистояння двох непримиренних релігійних партій знову загострилося. Спалахнув новий конфлікт між спадкоємцями трону, названий Війною трьох Генріхов (1585-1589), так як в ній брали участь король Франції Генріх III (Валуа), Генріх Бурбон (Наваррский) і Генріх Гіз.

Причиною їхньої сварки стало висловлювання останнього про те, що його сім`я має більше прав на престол, ніж інші, так як її родоначальником є сам Карл Великий. Справа в тому, що Генріх III так і не обзавівся спадкоємцем, тому учасники Ліги вимагали від нього визнати Гіза офіційним наступником престолу. Дійшло до того, що в 1588 році король почав стягувати всі вірні йому війська до столиці. Їх метою був арешт Генріха Гіза і його прихильників. Про це дізналися ліговци і організували повстання в Парижі проти самого короля.

Генріху III довелося бігти в Шартр. Там він задумав підступний план: запросити Гіза нібито з метою примирення. Лідер Ліги прибув до короля 22 грудня 1588, але був заколот солдатами. Дізнавшись про таке підступність, столиця відмовилася підкорятися Валуа і перетворилася на місто-республіку. Її приклад наслідували й інші.

Король зрозумів, що втрачає країну, і тут же оголосив Генріха Наваррського своїм наступником. Заручившись взаємною підтримкою і уклавши між собою договір, два короля зі своїми військами пішли на Париж. Але Генріх III так і не повернувся до столиці - його вбили 1 серпня 1589. З його смертю династія Валуа припинила своє існування. На престол зійшов король Наварри, який став новим правителем Франції - Генріхом IV. З його приходом до влади закінчилися жорстокі війни між католиками і протестантами.

Зараз на питання про те, хто такі гугеноти, у Франції можуть просто відповісти, що вони були людьми іншої віри, що значно відрізняється від католицизму. Протестанти відкидали поклоніння мощам, іконам, засуджували видачу церковних індульгенцій. Такого ставлення Папа римський і його духовенство не могли стерпіти, тому оголосили гугенотів єретиками і пособниками сатани. Почалися гоніння, які й стали причиною настільки руйнівних і кровопролитних воєн, що тривали довгі десятиліття.